Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/13757/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/13757/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - В’юн В.Є., директор,

Люльчук Н.М., дов. № ЛІГ.13-ПІ.006 від 17.07.2013 р.;

від відповідача - Чернюшок Ю.І., дов. № 550/1/1/7-07 від 22.07.2014 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державного підприємства «Науково-дослідний і

проектний інститут містобудування»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.12.2013 року

у справі № 910/13757/13 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний

інститут містобудування»

про стягнення коштів у розмірі 175 672,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі № 910/13757/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» 155 210,00 грн. заборгованості, 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 868,21 грн. 3 % річних та 3 513,44 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі № 910/13757/13 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року по справі № 910/13757/13 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» 1 756,74 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2014 року по справі № 910/13757/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року скасовано в частині відмови в позові стосовно стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу. Справу № 910/13757/13 у цій частині направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року по справі № 910/13757/13 залишено без змін.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу, в результаті чого справа № 910/13757/13 була передана для розгляду головуючому судді Ткаченку Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року по справі № 910/13757/13 апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 23.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Шапран В.В.

У судовому засідання 23.07.2014 року в розгляді справи було оголошено перерву до 02.09.2014 року.

02.09.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 92 154,00 грн. авансу та штрафних санкцій відмовити повністю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі № 910/13757/13 скасувати, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 92 154,00 грн. авансу та штрафних санкцій відмовити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як встановлено судами при попередньому розгляді та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» (далі - позивач, замовник, ТОВ «Л.ІНВЕСТ-ГРУП») та Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - відповідач, виконавець, ДП «НДПІ містобудування») укладено договір на виконання проектних (наукових) робіт № ЛІГ.08-0017 (далі - Договір).

За умовами Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання у строк, обумовлений у даному договорі, розробити проектну документацію житлової та громадської забудови (детальні плани забудови території) на земельних ділянках у с. Дружня Бородянського району Київської області, загальною площею 1 080 га; сумісно із замовником погодити розроблену документацію відповідно до вимог діючого законодавства та нормативних документів України.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 Договору вартість розробки та погодження документації узгоджена сторонами шляхом підписання протоколу узгодження договірної ціни, який наведений у додатку «В», що є невід'ємною частиною договору, та становить 3 780 000,00 грн. Замовник повинен оплатити розробку та погодження документації відповідно до додатку «Б» у відповідній послідовності.

Оплата за розробку та погодження документації здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі виставленого останнім рахунку.

У випадку дострокового розірвання договору розрахунок між сторонами проводиться за фактично розроблену та погоджену документацію відповідно до додатку «Б».

10.09.2008 року на виконання умов Договору замовник перерахував виконавцеві аванс за перший етап робіт у сумі 104 910,00 грн.

19.11.2008 року замовник листом повідомив виконавця про тимчасове зупинення робіт за Договором у зв'язку з відсутністю належним чином погодженого проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Дружня, Бородянського району Київської області, що є необхідним для подальшого виконання робіт. При цьому, позивач зобов'язався перерахувати виконавцю аванс на наступні етапи робіт у розмірі 200 000,00 грн.

21.11.2008 року між сторонами укладено Додаткову угоду № ЛІГ.08-003 до договору, відповідно до якої сторони домовились встановити особливі умови виконання першого етапу робіт за Договором та календарним планом робіт (додаток «Б» до Договору).

21.11.2008 року на виконання Договору та Додаткової угоди від 21.11.2008 року № ЛІГ.08-003 до даного договору замовник перерахував виконавцеві 200 000,00 грн. в якості оплати І етапу робіт та 24.11.2008 року - 200 000,00 грн. авансу за ІІ етап робіт.

Перерахування замовником коштів у рахунок виконання робіт за Договором підряду від 05.09.2008 року № ЛІГ.08-0017 у загальній сумі 504 910,00 грн. підтверджено замовником та виконавцем.

12.12.2009 року сторони підписали акт передачі-приймання документації згідно з першим етапом календарного плану (згідно з додатком «Б» до Договору) на суму 349 700,00 грн. В акті зазначено про виконання робіт належним чином (т. 1, а.с. 18).

Частина перерахованого авансу в сумі 44 790,00 грн., на прохання позивача, була зарахована відповідачем в якості остаточного розрахунку за виконані роботи за першим етапом, передбаченого додатком «Б» до Договору.

31.12.2010 року між сторонами укладений акт передачі-приймання документації № ЛІГ.10-ОД.0002 про передачу виконавцем та прийняття замовником робіт на суму 63 056,00 грн. (т. 1, а.с. 101).

27.03.2012 року позивач повідомив відповідача про те, що Договір від 05.09.2008 року № ЛІГ.08-0017 втратив для нього, як замовника за договором, актуальність та необхідність у зв'язку зі зміною законодавства про регулювання містобудівної діяльності; посилаючись на ст. 651, ч. 4 ст. 849 ЦК України, позивач відмовився від договору на виконання проектних (наукових) робіт та просив повернути аванс у сумі 155 210,00 грн.

16.05.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату вказаної суми, проте, станом на час розгляду справи відповідачем грошові кошти не перераховані.

Вищий господарський суд України у постанові від 12.06.2014 року по даній справі зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 63 056,00 грн. не підлягають задоволенню (оскільки між сторонами укладено акт передачі-приймання документації від 31.12.2010 року № ЛІГ.10-ОД.0002 на суму 63 056,00 грн.), у цій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року залишено касаційною інстанцією без змін. В частині відмови у позові стосовно стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу є невірне встановлення строку позовної давності.

Як зазначалося вище, станом до 31.12.2010 року сума невикористаного авансу складала 155 210,00 грн., після укладення між сторонами акту передачі-приймання документації та прийняття замовником робіт від 31.12.2010 року на суму 63 056,00 грн., сума невикористаного авансу складає 92 154,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з укладенням акту передачі-приймання документації та прийняття замовником робіт від 31.12.2010 року, строк позовної давності на суму невикористаного авансу в розмірі 92 154,00 грн. слід відраховувати від вказаної дати.

22.07.2013 року судом було порушено провадження по даній справі.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правила щодо позовної давності використовуються для визначення своєчасності звернення до суду з позовом про захист цивільного права.

Відповідно до ст. 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За таких обставин, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 року позивач направив відповідачу претензію в якій зазначив про розірвання Договору на підставі ст. 651, ч. 4 ст. 849 ЦК України та просив повернути аванс, таким чином відмовившись від Договору.

Доказів освоєння вказаної суми авансу відповідачем суду не надано.

Порядку повернення авансу Договором не передбачено.

Отже, роботи на вказану суму відповідачем не виконані, позивачем направлено претензію про розірвання Договору та повернення авансових коштів. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що підстави набуття відповідачем коштів у розмірі 92 154,00 грн. відпали.

З огляду на вищезазначене та положення ст. 1212 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги про повернення авансових коштів у розмірі 92 154,00 грн., оскільки підстави для їх утримання відповідачем відпали.

Крім того, позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги про повернення авансових коштів у розмірі 92 154,00 грн., просить стягнути з останнього 5 868,21 грн. 3 % річних та 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Предметом позовних вимог у дані справі є стягнення з відповідача авансу, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, або підстава на якій вони були набуті - відпала, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, на безпідставно отримані грошові кошти, або підстава на якій вони були набуті - відпала, не можуть нараховуватися 3 % річних, оскільки такі кошти не можна вважати грошовим боргом, який виник внаслідок невиконання умов Договору, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 року у справі № 5011-70/10168-2012, від 30.11.2011 року у справі № 22/230, від 30.05.2012 року у справі № 24/17-2775-2011.

Стосовно нарахування процентів за користування чужими коштами, у відповідності до приписів ст. 536 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є факт користування чужими коштами та встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

У позивача відсутні підстави для застосування норм ст. 536 ЦК України та нарахування за цими підставами процентів, з огляду на те, що ні договором, ні чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами у даних правовідносинах.

За таких обставин, помилковим також є застосування ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України при нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки вказана норма регулює розмір штрафних санкцій, які нараховуються за невиконання грошового зобов'язання, а дане зобов'язання не є грошовим.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 5 868,21 грн. 3 % річних та 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України авансових коштів у розмірі 92 154,00 грн. У частині стягнення з відповідача 5 868,21 грн. 3 % річних та 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі № 910/13757/13 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 79, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року по справі № 910/13757/13 скасувати в частині стягнення 3 % річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.

3. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26-А, код ЄДРПОУ 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-В, кімната 6, код ЄДРПОУ 35311100) 92 154 (дев'яносто дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості та 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 08 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення 5 868,21 грн. 3 % річних та 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами) - відмовити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-В, кімната 6, код ЄДРПОУ 35311100) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26-А, код ЄДРПОУ 01422832) 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити видачу наказів на виконання даної постанови Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/13757/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 05.09.2014 року.