Постанова

від 12.06.2014 по справі 918/1793/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 918/1793/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради на рішення та постанову господарського суду Рівненської області від 09.01.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі№ 918/1793/13 за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за участю представників: позивача: відповідача: третьої особи:ОСОБА_4 (особисто), Овдійчука О.О. не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.01.2014 (суддя Павленко Є.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (судді: Маціщук А.В., Гулова А.Г., Петухов М.Г.), позов задоволено частково: стягнути з Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради (далі - Палац культури) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) три проценти річних у розмірі 59 794,54 грн. та 10 944,01 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Палац культури звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України та статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2007 Палац культури та ФОП ОСОБА_4 уклали договір про інвестування в будівництво (реконструкцію), відповідно до якого предметом є участь інвестора у фінансуванні будівництва північної частини Палацу культури та ремонт прилеглої до добудови частини даху.

У пункті 4.2.5 вказаного договору сторони погодили, що у випадку розірвання цього договору замовник зобов'язаний повернути суму внесених інвестицій (оплаченої вартості об'єкта) на рахунок інвестора банку-агента в 30-ти денний термін з дня підписання договору з урахуванням індексу інфляції, за мінусом коштів, сплачених у рахунок орендної плати.

На виконання умов інвестиційного договору ФОП ОСОБА_4 здійснив фінансування на загальну суму 1 912 401,22 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2010 у справі № 17/45, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010, задоволено позов ФОП ОСОБА_4 до Рівненської міської ради та Палацу культури про розірвання договору про інвестування в будівництво.

Також судами встановлено, що відповідач не повернув позивачеві суму внесених інвестицій у строк, визначений пунктом 4.2.5 угоди про внесення змін і доповнень до договору про інвестування в будівництво.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 у справі № 14/198, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011, вирішено стягнути з Палацу культури на користь ФОП ОСОБА_4 1 912 401,22 грн. внесених інвестицій, 102 000,00 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по липень 2011 року.

Суму, належну до стягнення відповідно до вказаних судових рішень у справі № 14/198, Палац культури сплачував позивачеві частинами.

Судами встановлено та у даній справі підтверджено, що має місце невиконання зазначеного грошового зобов'язання у період з 11.10.2011 року по 30.05.2013 (день повного погашення відповідачем суми основного боргу).

Зробивши перерахунок, керуючись приписами статті 625 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на корись позивача три проценти річних у розмірі 59 794,54 грн. та 10 944,01 грн. інфляційних втрат.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111 7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положення зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами належними до прати кредиторів.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Дана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради у справі № 918/1793/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 09.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 918/1793/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк