Постанова

від 12.06.2014 по справі 915/279/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р.Справа № 915/279/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: О.Л. Воронюка

суддів: Г.А. Єрмілова, В.В. Лашина

при секретарі: Т.М.Філончук

склад колегії суддів сформований розпорядженням №1025 від 28.05.2014р.

Представники Комунального підприємства «Братський водоканал» та Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства «Братський водоканал»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.04.2014р.

по справі № 915/279/14

за позовом Комунального підприємства «Братський водоканал»

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення Адміністративної колегії Миколаївської обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 162-ріш від 30.12.2013р. у справі № 1-26.213/148-2013

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 12.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановила:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.04.2014р. по справі № 915/279/14 (суддя - В.Д. Фролов) у задоволені позову відмовлено, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем жодних порушень процедурних правил органом Антимонопольного комітету України при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Комунальне підприємство «Братський водоканал» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 162-ріш від 30.12.2013р. у справі № 1-26.213/148-2013, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також наданням неправдивої правової оцінки обставина справи.

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що оскаржуване судове рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального права та процесуального, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, з мотивів викладених у відзиві.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, судова колегія вважає, що неявка всіх представників сторін по справі не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами оскарження ухвали відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Братський водоканал» не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Отже, вирішення питання про наявність або відсутність факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку вирішується виключно за наслідками розгляду відповідної справи органами Антимонопольного комітету України, що включає в себе послідовність проведення певних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2013р. №149-р за власною ініціативою розпочато розгляд справи № 1-26.213/148-2013 за ознаками вчинення КП «Братський водоканал» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст. 50, частиною 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме - зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов значної конкуренції на ринку.

Відповідно до доручення Голови Антимонопольного комітету України, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України здійснювало дослідження ринків, пов'язаних з підключенням об'єктів містобудування, в тому числі об'єктів житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, газо-, теплопостачання, водопостачання та водовідведення і надання комунальних послуг.

Рішенням Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013р. №162-ріш по справі №1-26.213/148-2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, визнано, що КП «Братський водоканал» протягом 2012 року та 9 місяців 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення в межах території смт. Братське, Братського району, Миколаївської області, на якій розташовані мережі, що належать або використовуються (експлуатуються) КП «Братський водоканал», як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента.

Визнано дії КП «Братський водоканал», які полягали у: включенні в договори про надання послуг населенню з питного водопостачання та водовідведення у 2013 році, укладені, зокрема, з гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, умови щодо припинення постачання питної води споживачам у випадку несвоєчасного внесення плати за воду, що суперечить вимогам чинного законодавства; укладенні з фізичними особами договорів про надання послуг населенню з централізованого постачання холодної води та водовідведення у редакції, що не відповідає вимогам Типового договору, внаслідок чого споживачі можуть не скористатися усім переліком наданих їм законодавством прав - порушенням п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що визначено як зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинене порушення, накладено на КП «Братський водоканал» штраф на загальну суму 20 000 грн., відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Зобов'язано КП «Братський водоканал» оприлюднити за власні кошти пункти 1-3 резолютивної частину рішення в місцевому друкованому засобі масової інформації смт. Братське у місячний строк з дня набуття цього рішення законної сили, про що повідомити територіальне відділення наданням усіх підтверджуючих документів в п'ятиденний строк з дня розміщення публікації.

У оскаржуваному рішенні зазначено, що у смт. Братське Миколаївської області діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення здійснює КП «Братський водоканал», яке є юридичною особою і діє як суб'єкт господарювання на підставі Статуту, затвердженого рішенням ХХV позачергової сесії п'ятого скликання Братської селищної ради від 29.10.2008р. № 2. Основною метою діяльності підприємства є забезпечення комунального обслуговування населення, підприємств, організацій всіх форм власності, експлуатація водопровідної та водовідвідної систем.

КП «Братський водоканал» виконує роботи по водопостачанню та водовідведенню, згідно ліцензії АВ № 440745, виданої Миколаївською облдержадміністрацією 08.04.2009р., рішення Миколаївської ОДА 107-р, на договірних засадах.

Крім того, в обґрунтування своїх висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, відповідачем були покладені такі обставини:

- КП «Братський водоканал» є єдиним суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення на території в межах смт. Братське, Братського району Миколаївської області;

- часовими межами ринку визначено 2012 рік та 9 місяців 2013 року - проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою;

- за визначенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», КП «Братський водоканал», є таким, що протягом 2012 року та 9 місяців 2013 року у територіальних межах селища міського типу Братське Братського району Миколаївської області в межах мереж, які йому належать або ним використовуються (експлуатуються), займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, як таке, що не має на цьому ринку жодного конкурента;

- згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року, якою також затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відносини в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах.

На підставі наведених обставин відповідач дійшов висновків про те, що:

- КП «Братський водоканал» відповідно до положень чинного законодавства є суб'єктом природної монополії на досліджуваних ринках (його частка на досліджуваних ринках складає сто відсотків);

- у договорах про надання послуг населенню з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Братський водоканал» встановлює умови, які суперечать нормам чинного законодавства, а саме: Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» - право водопостачальника припиняти постачання вказаних вище послуг споживачам за заборгованість;

- укладені з фізичними особами договорів про надання послуг населенню з централізованого постачання холодної води та водовідведення у редакції, що не відповідає вимогам Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005р., внаслідок чого споживачі можуть не скористатися усім переліком наданих їм законодавством прав, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог, з огляду на таке.

Статтею 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», дія якого поширюється, як на органи місцевого самоврядування так і на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду і забезпечують міста шляхом централізованого питного водопостачання, передбачено, що підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Відповідно до статті 1 вищевказаного закону екологічна броня це мінімальний рівень використання питної води споживачам, необхідний для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій природного або механічного характеру.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Таким чином, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» можливість припинення постачання води населенню за заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення не передбачені взагалі, а для інших споживачів (крім населення) передбачене лише обмеження до екологічної броні.

Пунктом 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

- проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

- міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

- ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України №630 від 21.07.2005 року, відносини в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах.

Статтями 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться на умовах, які є однаковими для всіх споживачів. Умови договору, які суперечать принципу однаковості для всіх споживачів та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні та виконанні договору є нікчемними.

Статтею 21 закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов'язків виконавця віднесено підготовку та укладення із споживачем відповідного договору згідно з Типовим договором.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а також Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р., не передбачено права виконавця припиняти подачу води і приймання стоків у разі невиконання споживачем умов договору.

Відповідальність у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги визначена пунктом 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 23 Постанови КМУ № 630, у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Водночас, у статті 48 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» зазначено, що усі спори з питань питної води та питного водопостачання розглядаються тільки у судовому порядку.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, затверджені «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», що є обов'язковим для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та якими передбачене відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Відтак для населення законодавчими актами відключення чи навіть обмеження питного водопостачання у разі несвоєчасної оплати послуг не передбачено.

Відповідно до ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватись як з додержанням загальних умов щодо укладення договорів, так і відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного договору. За приписами ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Норма про те, що за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови, викладена в ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», в контексті її наведення та в застосуванні її з нормами щодо природи типового договору за ст.ст. 179, 184 ГК України має тлумачитись як підстава для можливості викладення таких інших умов, які конкретизують зміст типового договору, а не спотворюють його природу.

Внесення до договору норми про право виконавця припиняти водопостачання споживачу при порушенні останнім умов договору не є конкретизацією умов типового договору, має кваліфікуватися як відступлення від змісту типового договору, заборонене названою ст.179 ГК України.

Підзаконні нормативні акти мають відповідати вимогам Конституції України та Законам України, в разі невідповідності підзаконних актів законам, застосовуються вимоги законів, які мають пріоритет в застосуванні як нормативний акт вищої юридичної сили відносно Тимчасових правил. Також у випадку, якщо норми Кодексу (Цивільного Кодексу України) не регулюють специфічних відносин, то в такому випадку застосовуються, в разі їх наявності, норми спеціальних законів - Закони України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість припинення постачання води за заборгованості за спожиті послуги з центрального постачання холодної води та водовідведення у випадку несвоєчасного внесення плати за воду, а тому зазначення КП «Братський водоканал» в укладених договорах про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення інших умов повинно конкретизувати його умови, а не спотворювати його природу, як то зроблено останнім, тому посилання скаржника на те, що пункт договору про припинення надання послуг є взаємопогодженим як зі сторони виконавця послуг та і зі сторони споживача а тому відповідає вимогам чинного законодавством є безпідставним.

Займаючи монопольне становище на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у територіальних межах селища міського типу Братське Братського району Миколаївської області в межах, які йому належать або ним використовуються, КП «Братський водоканал», укладаючи договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відступило від змісту Типового договору, а саме, надало виконавцю послуг паво здійснювати заходи (припиняти водопостачання), які суперечать чинному законодавству, а також звузило коло прав споживача та відповідно обов'язків виконавця.

Суттєве скорочення обсягів обов'язків виконавця послуги, скасування певних процедур та гарантій додержання прав споживача послуги при встановленні факту неналежного надання або ненадання послуги скасовує, обмежує гарантії щодо надання споживачу послуги належної якості, можливості споживача щодо ефективного захисту своїх прав на отримання послуги належної якості.

Укладення договорів про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у редакції, що не відповідає вимогам Типового договору, може призвести до ущемлення інтересів споживачів його послуг (фізичних осіб) на одержання цих послуг відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного Кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників.

Згідно статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що КП «Братський водоканал» займало монопольне становище у зазначених в спірному рішенні територіальних, товарних та часових межах ринку, споживач не мав можливості вибору іншого контрагента, а отже, змушений був укладати договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у редакції, підготовленні та наданні йому Підприємством для підписання.

Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Стаття 27 Господарського кодексу України зазначає, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

При дослідженні ринку територіальним відділенням було дотримано вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за №317/6605.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (про що також роз'яснено пунктом 15.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Як встановлено господарським судом першої інстанції, КП «Братський водоканал» відповідно до положень чинного законодавства є суб'єктом природної монополії на досліджуваних ринках (його частка на досліджуваних ринках складає сто відсотків).

КП «Братський водоканал» не надало належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що його підприємство зазнає значної конкуренції на ринку з надання послуг з водопостачання та не доведено наявність фактів, які б підтверджували надання протягом 2012 року та 9 місяців 2013р. послуг з водопостачання іншими суб'єктами господарювання.

Основоположним та спеціальним законом, який регулює та визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин є Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Частина перша статті 1 Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У статті 29 Господарського кодексу України наведено перелік дій, які вважаються зловживанням монопольним становищем.

Між тим наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Врахувавши наведені вимоги чинного законодавства, відповідач дав належну оцінку встановленим обставинам в Рішенні Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013р. №162-ріш по справі №1-26.213/148-2013 та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях КП «Братський водоканал» ознак складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що відключення чи навіть обмеження питного водопостачання у разі несвоєчасної оплати послуг законодавством не передбачено, а тому включення до укладених КП «Братський водоканал» із споживачами договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення положень щодо припинення постачання питної води споживачам у випадку несвоєчасного внесення плати за воду, правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку, і в зв'язку з цим - про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування рішення Адміністративної колегії Миколаївської обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 162-ріш від 30.12.2013р. у справі № 1-26.213/148-2013.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати перевагу їх доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 101 ГПК України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 09.04.2014р. по справі № 915/279/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають значення для справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.04.2014р. у справі № 915/279/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Братський водоканал» без задоволення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2014р.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя В.В. Лашин