Ухвала

від 05.06.2014 по справі 5011-32/10471-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 червня 2014 року Справа № 5011-32/10471-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСеліваненка В.П., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Дунаєвської Н.Г., Черкащенка М.М., розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "ЮАйПі Лтд" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі№ 5011-32/10471-2012 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЮАйПі Лтд", за участю третіх осіб: публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; фізичної особи підприємця - ОСОБА_6, прозвернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012, позовні вимоги задоволені.

У рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАйПі Лтд" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 46 625 815,00 грн., яка складається з сум простроченої заборгованості за процентами 24 154 730,31 грн. та заборгованості за кредитом 22 471 084,69 грн. за Додатковою угодою від 30.11.2007 №2-1 до Генерального договору про здійснення кредитування № 18/107-К, звернуто стягнення на:

- предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором від 05.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим у реєстрі за № 3333, а саме:

- майновий комплекс - склади загальною площею 1801,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - склад (нежилі приміщення 1-го поверху) загальною площею 1122,80 кв. м., Б - склад загальною площею 72,50 кв. м., В - склад загальною площею 56,70 кв. м., Д - склад загальною площею 549, 90 кв. м.;

- майновий комплекс загальною площею 360,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - контора гаража 2 поверх (приміщення №3) загальною площею 119,10 кв. м., Е - контрольна будка загальною площею 9,70 кв. м., З - гараж загальною площею 73,60 кв. м., Ж - прибудова до майстерні (бокс), склад-комора загальною площею 158,20 кв. м.;

- нежилий будинок літера А загальною площею 603,80 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9;

- предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором від 30.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі за №1732, а саме:

- офісний комплекс, загальною площею 1471 ,20 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Набережно - Хрещатицька, буд. 9 (літера "А");

- майнові права на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20 299,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, що будується на земельній ділянці площею 0,3233 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0004), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, та земельній ділянці площею 0,1326 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0001), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, на підставі застережень про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС".

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" право власності на зазначене майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5011-32/10471-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮАйПі Лтд" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5011-32/10471-2012, у якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2014 у справі №904/1939/13-г, від 06.03.2014 у справі №921/835/13-г/3, від 08.04.2008 у справі №1/1114-21/315, від 13.04.2010 у справі №11/237/08 мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 526, 589, 590 Цивільного кодексу України, статей 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Заявник зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

У постанові від 09.04.2013 у справі №5011-32/10471-2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, враховуючи наявність в іпотечних договорах застереження щодо можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки та приписи статті 37 Закону України "Про іпотеку", дійшов висновку щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Водночас у постанові від 13.04.2010 у справі №11/237/08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних правовідносин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, незважаючи на наявність в іпотечних договорах застереження щодо можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки та приписи статті 37 Закону України "Про іпотеку", дійшов протилежного правового висновку щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості шляхом визнання за позивачем права власності на майно передане в іпотеку та заставу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" передбачає саме набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права (тобто поняття визнання права власності не є тотожним поняттю передача права власності).

Крім того, аналогічні правові висновки, що й у справі №11/237/08, стосовно відсутності у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності викладено також у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2008 у справі №1/1114-21/315.

З огляду на наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим не приймається посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 06.03.2014 у справі №921/835/13-г/3, зі змісту якої вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, оскільки рішення у даній справі прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та у зазначеній постанові і в постанові, на яку посилається заявник, відсутні неоднакові правові висновки.

Щодо ж до постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2014 у справі №904/1939/13-г, на яку також посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №5011-32/10471-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя В. Селіваненко Судді І. Вовк Б. Грек Н. Дунаєвська М. Черкащенко