Рішення

від 10.06.2014 по справі 916/1162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/1162/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС";

до відповідача: Головного управління юстиції в Одеській області;

про стягнення 101 880 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Гончаров В.П. - довіреність від 10.07.2013 року;

від відповідача: Стойкова О.І. - довіреність № 03-14030 від 10.09.2013 року

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Головного управління юстиції в Одеській області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 105 880 грн. та судовий збір у сумі 2 117,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що при примусовому виконанні відповідних виконавчих документів, державними виконавцями відділу ДВС були винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ІНТЕР -КОНСАЛТ-ПЛЮС" для участі у виконавчих провадженнях в якості оцінювачів для надання письмового висновку з питань ринкової вартості арештованого майна боржників.

Як вказує позивач, така оцінка була ним проведена, однак без письмового укладання договору на проведення оцінки майна.

Відповідні звіти про оцінку та рахунки на оплату були передані відповідачу, однак оплата здійснена не була, що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 28.03.2014р. порушено провадження у справі №916/1162/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

14.04.2014р. до суду від Головного управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на позовну заву (т.3 а.с.106-110), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до чинного законодавства договір на проведення оцінки майна укладається у письмовій формі, чого між сторонами по справі зроблено не було.

Крім того, сторонами також не було погоджено істотні умови договору, оскільки постанови державного виконавця відділу ДВС про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому проваджені, звіти про оцінку майна, рахунки та акт звірки не є документами, які фіксують зміст договору відповідно до ст. 207 ЦК України.

При цьому, відповідач вказує, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір відповідно до чинного законодавства вважається неукладеним.

12.05.2014р. до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (т. 3 а.с.117-118), в яких останнім було зазначено, що 18.09.2012р. між сторонами по справі було укладено договір про проведення оцінки арештованого майна судовими експертами за №345/12.

Вказаний договір, як зазначає відповідач, було укладено на надання послуг з оцінки майна, яке було арештоване відділами державної виконавчої служби Одеської області, на загальну суму 65 110 грн.

Головне управління юстиції в Одеській області належним чином виконало свої зобов'язання за договором, сплативши усю вартість послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У своїх додаткових поясненнях відповідач також звертає увагу суду на те, що перерахування коштів ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" за надання послуг відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області за проведену незалежну експертну оцінку описаного та арештованого майна, яке належить гр. ОСОБА_3: Ѕ частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 в сумі 4 000 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 26.09.2012р. підтверджується платіжним дорученням №3957 від 26.10.2012р. (зазначену послугу вказано у позові під №7 у таблиці).

Стосовно решти послуг, на оплаті яких наполягає позивач, відповідач зазначає про неможливість такої оплати у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору.

Крім того, 12.05.2014р. до суду надійшло клопотання Головного управління юстиції в Одеській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (т. 4 а.с.103-104).

У задоволенні вказаного клопотання судом у судовому засіданні 12.05.2014р. було відмовлено з огляду на те, що вказаний відділ не є юридичною особою.

15.05.2014р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (т.4 а.с.110-111), відповідно до якої ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 101 880 грн. та судовий збір у сумі 2 037,60 грн., у зв'язку із помилковим внесенням 4 000 грн. до суми позову.

19.05.2014р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі (т.4 а.с.112-117), в яких останній, зокрема, звертає увагу суду на те, що для проведення експертизи (оцінки) у виконавчому провадженні достатньо відповідної постанови державного виконавця (від виконання якої не міг відмовитись оцінювач), а визначення розміру оплати за проведення такої експертизи повинно відповідати постанові Кабінету Міністрів України від 1.07.1996 р. №710.

Крім того, позивач також зазначив, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, як вказує позивач, положення закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не встановлюють недійсності договору на проведення оцінки майна у випадку недодержання письмової форми такого договору.

У судовому засіданні 10.06.2014р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2014р. проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено судом, позовні вимоги позивача ґрунтуються на несплаті відповідачем наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" послуг з оцінки ринкової вартості арештованого майна боржників.

Оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується за статтею 174 Господарського кодексу України, встановлено, що цивільні (господарські) права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

При цьому, статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідачем не заперечується, постановами держаних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії яких містяться в матеріалах справи, було призначено суб'єктів оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості оцінювачів у виконавчих провадженнях для надання письмових висновків з питань визначення вартості арештованого майна.

Вказані суб'єкти оціночної діяльності є штатними експертами ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС", що підтверджується відповідними наказами (т.1 а.с.38,40,42,44).

Пунктом 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за відмову без поважних причин від надання висновку чи за надання висновку, що містить завідомо неправдиві відомості, експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

На виконання вимог постанов державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області призначеними експертами ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" проведено оцінку майна, за результатами якої складено відповідні звіти, які було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС", що не заперечується представником відповідача.

При цьому, як встановлено судом з пояснень представника позивача, вартість проведеної експертизи ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" визначалась з урахуванням положень чинної на той час постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" від 01.07.1996р. за №710.

Відповідно до п.4 ст.632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Враховуючи зазначені положення Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованим визначення позивачем вартості робіт, виходячи з постанови Кабінету Міністрів №710 від 01.07.1996р.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як встановлено судом у судових засіданнях, в яких здійснювалась технічна фіксація, жодних запереч стосовно факту проведення ТОВ "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" оцінки вартості майна, а також правильності визначення вартості їх проведення, відповідачем надано не було.

Таким чином, з урахуванням дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи, суд доходить висновку про доведеність факту надання позивачем послуг по оцінці майна на суму 101 880 грн.

Згідно до п.4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження , які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема, послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій.

Як вбачається з положень ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб ; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

З аналізу вказаних положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що, фактично, законодавець передбачає відшкодування витрат на організацію виконавчого провадження в порядку першочерговості перед стягненням заборгованості, та, в будь-якому випадку, не ставить можливість здійснення оплати витрат органів державної виконавчої служби, в тому числі на оплату праці оцінювачів, в залежність від стягнення відповідних сум з боржника.

Можливість здійснення оплати праці оцінювачів не ставиться в залежність також від закінчення виконавчого провадження чи неможливості здійснення такої оплати у зв'язку із знищенням завершених виконавчих проваджень.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" було вручено Головному управління юстиції в Одеській області лист за №73 (т.1 а.с.91) з вимогою про стягнення 438 390 грн. заборгованості, як складається, в тому числі, із заявленої позивачем до стягнення суми. Факт отримання відповідачем вказаного листа підтверджується відповідною відміткою (штампом) про отримання на ньому.

Разом з тим, у передбачений законом строк Головним управлінням юстиції в Одеській області заборгованість у сумі 101 880 грн. погашена не була.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

При цьому, посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами письмового договору на проведення оцінки майна, що має наслідком, за його думкою, відмову у задоволенні позову, спростовується наступним. Так, як було вказано вище, по-перше, зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону. Крім того, відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, ані положеннями Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ані положеннями Цивільного кодексу України не передбачено недійсність договору на проведення оцінки майна у випадку недодержання письмової форми такого договору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Головного управління юстиції в Одеській області заборгованості у сумі 101 880 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 34929741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б, офіс 6, код ЄДРПОУ 34251465) заборгованість у сумі 101 880 /сто одна тисяча вісімсот вісімдесят/ грн., витати по сплаті судового збору у сумі 2 037 /дві тисячі тридцять сім/ грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.