Постанова

від 16.09.2014 по справі 916/1162/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 916/1162/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.14р.

у справі № 916/1162/14 (господарського суду Одеської області)

за позовом ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс", м. Одеса

до Головного управління юстиції в Одеській області, м. Одеса

про стягнення 101880 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.14р. у справі № 916/1162/14 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 101880 грн заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.14р. (головуючий Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) вказане рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 30.07.14р. скасувати, а рішення від 10.06.14р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 204, ч. 1 ст. 207, ст. 218 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 11, 13, ч. 1 і 2 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 5, 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно розпорядження в.о. Секретаря четвертої судової палати від 15.09.14р. № 05-05/1371 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Круглікова К.С.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Протягом 2010-2012 років державними виконавцями відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якими в якості оцінювачів для надання письмових висновків з питань визначення ринкової вартості арештованого майна боржників призначено штатних експертів ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс", що підтверджується наявними в матеріалах справи кваліфікаційними свідоцтвами оцінювача (а.с. 39, 41, 43, 45 т. 1) та наказами про прийняття на посаду № 14-к, № 14/1-к від 30.06.09р., № 26/2-к від 01.03.11р., № 27/1-к від 03.03.11р.

Між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області та ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс" сторонами підписаний акт звірки щодо проведення експертної оцінки арештованого майна (а.с. 46-89 т. 1), згідно якого загальна сума вартості наданих позивачем послуг складає 438390 грн.

05.12.13р. позивач звернувся до відповідача з вимогою стосовно оплати виконаних робіт (а.с. 91 т. 1)

26.13.14р. ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс" звернулося з позовом до Головного управління юстиції в Одеській області про стягнення 101880 грн заборгованості (з урахуванням заяви від 15.05.14р. про зменшення розміру позовних вимог) за фактично надані послуги з оцінки майна на підставі ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.14р. у справі № 916/1162/14 позов задоволено з огляду на приписи ч. 3 ст. 11 ЦК України та ч. 1, 4 і 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", так як зобов'язання між сторонами виникли на підставі закону.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.14р. вказане рішення скасовано, в позові відмовлено, оскільки між сторонами не був укладений договір, передбачений ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно ч. 1 і 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частинами третьою-четвертою наведеної норми встановлено, експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності. Експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон).

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (ч. 1 ст. 10 Закону).

Згідно ч. 2 та ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.2.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99р., визначено, що експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник органу державної виконавчої служби за погодженням з начальником відповідного органу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління юстиції), за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом), (але не більше ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року N 710). Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником органу державної виконавчої служби (додаток 3).

Як встановлено судами, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини, що підтверджується постановами підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Одеській області про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, звітами про оцінку майна, актом звірки наданих послуг з оцінки арештованого майна на суму 438390 грн.

На думку колегії, судами не з'ясовано обставин справи, пов'язаних з визначенням належного платника за надані послуги, порядку і розміру оплати (не витребувано і досліджено доказів узгодження вартості послуг, відповідність їх розміру постанові Кабінету Міністрів України № 710 від 01.07.96р., чи виносилися державними виконавцями відділу ДВС постанови про виплату винагороди суб'єкту оціночної діяльності).

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова від 30.07.14р. та рішення від 10.06.14р. підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.14р. та рішення господарського суду Одеської області від 10.06.14р. у справі № 916/1162/14 скасувати повністю.

Справу № 916/1162/14 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова