Ухвала

від 04.06.2014 по справі 490/8293/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 490/8293/13-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Прохоров П.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради (третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд») за участю прокуратури Центрального району м. Миколаєва про скасування рішення Миколаївської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі Миколаївська МР) про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 в частині пунктів 26 та 26.4 розділу 1.

В обґрунтування позову зазначалось, що пунктами 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 квадратних метрів в оренду та передано її в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію 8 років - для обслуговування) для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу на проспекті Героїв Сталінграду біля житлового будинку в„– 11 , за умови проведення громадських слухань. 05 жовтня 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі Інспекція ДАБК у Миколаївській області) видано дозвіл ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» на виконання будівельних робіт. На думку позивачів, рішення Миколаївської міської ради в частині пунктів 26 та 26.4 розділу 1 суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними та скасовано пункти 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом при винесенні постанови не прийнято до уваги, що оскаржене рішення не є безпосередньо пов'язаним з будівництвом певного об'єкту, не є підставою для початку такого будівництва та станом на дату розгляду справи є повністю реалізованим, оскільки на підставі останнього було укладено Договір оренди землі від 29 грудня 2009 року. Крім того, питання законності рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 вже перевірялось судами України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивачів та представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що пунктами 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 квадратних метрів в оренду та передано її в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію 8 років - для обслуговування) для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу на проспекті Героїв Сталінграду біля житлового будинку в„– 11 , за умови проведення громадських слухань.

05 жовтня 2012 року Інспекцією ДАБК у Миколаївській області видано дозвіл ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» на виконання будівельних робіт з будівництва автозаправного комплексу в м. Миколаєві по проспекту Героїв Сталінграду, біля будинку в„– 11 .

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що не проведення громадських слухань з питань розміщення автозаправного комплексу біля будинку в„– 11 по проспекту Героїв Сталінграду в м. Миколаєві, а також відсутність досліджень та погоджень компетентних органів, спеціалістів або експертних установ щодо встановлених стандартів, норм та правил виділеної під будівництво АЗС земельної ділянки, є підставою для скасування пунктів 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25.

Так, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання відповідно до закону земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 та 10 ст. 59 названого Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 3 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 427, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до міської ради, до якого додаються копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також у разі наявності - копії матеріалів проектів будівництва об'єктів (типових проектів або проектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Як встановлено матеріалами справи, пунктами 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 квадратних метрів в оренду ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» строком на 10 років для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу на проспекті Героїв Сталінграду біля житлового будинку в„– 11 , за умови проведення громадських слухань.

Згідно договору оренди землі та акта приймання-передачі земельної ділянки від 31 грудня 2009 року Миколаївською міською радою передано, а ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» прийнято в оренду вищезазначену земельну ділянку.

05 жовтня 2012 року Інспекцією ДАБК у Миколаївській області видано дозвіл ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» на виконання будівельних робіт з будівництва автозаправного комплексу в м. Миколаєві по проспекту Героїв Сталінграду, біля будинку в„– 11 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Проте, всупереч наведеним вище положенням чинного законодавства України, рішення відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1975 квадратних метрів в оренду ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» строком на 10 років для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу прийнято без урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Крім того, відповідно до п. 5.32 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 (із змінами та доповненнями) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404) відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 метрів.

Пунктом 4.3 названих Правил дозволено розташування у сельбищній зоні населеного пункту промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправні станції (АЗС) згідно із пунктом 5.28 Правил слід розміщувати у промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит адвоката ОСОБА_3 від 21 жовтня 2013 року, в. о. начальника Інспекції ДАБК у Миколаївській області надано довідку від 25 жовтня 2013 року за № 7/14-5693-13, в якій зазначено, що ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» планує на проспекті Героїв Сталінграду біля житлового будинку в„– 11 будівництво автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, категорії складності об'єкта - V, з пропускною здатністю 200 автомобілів на добу (а. с. 57).

При цьому, згідно повідомлення першого заступника начальника цієї ж інспекції від 20 березня 2013 року за № 7/14-1243-13, відповідно до наданої забудовником (ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд») проектної документації відстань проектуємої АЗС від існуючого капітального житлового будинку становить біля 30 метрів (а. с. 11).

Таким чином, при прийнятті пунктів 26 та 26.4 розділу 1 оскарженого рішення органом місцевого самоврядування порушено наведені вище положення Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 29 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є обов'язковим для виконання. Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Статтею 7 Закону України «Про екологічну експертизу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 2 статті 12 названого Закону встановлено, що висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

На підставі ст. 13 Закону державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Переліку видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554, до таких видів діяльності належать автозаправні станції.

Згідно ст. 39 Закону України «Про екологічну експертизу» висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.

Всупереч наведеним вище положенням екологічного законодавства, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують проведення та надання ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» позитивних висновків державної екологічної експертизи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивачів є правильним.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що оскаржене рішення не є безпосередньо пов'язаним з будівництвом певного об'єкту та не є підставою для початку такого будівництва, як такі, що суперечать змісту оскаржених пунктів рішення органу місцевого самоврядування. При цьому наявність укладеного міською радою з ТОВ «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» договору оренди спірної земельної ділянки не є перешкодою для скасування в судовому порядку протиправного рішення органу місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги щодо перевірки судами України питання законності рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та заперечень третьої особи на позовну заяву, господарськими судами розглядались вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним пункту рішення відповідача від 06 березня 2013 року № 26/2.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд» залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 10 червня 2014 року.

Головуючий:

Судді: