Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-3647/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/3031/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Кошіля В.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року по справі № 2а-3647/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман» звернулось до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004082301/0/2487 від 10.08.2009 року, № 0004092301/0/2488 від 10.08.2009 року, № 0004082301/3335 від 26.10.2009 року, №000492301/1/3336 від 26.10.2009 року, № 0004082301/2/104 від 25.01.2010 року, №0004092301/2/106 від 25.01.2010 року, № 0005952301/2/105 від 25.01.2010 року, №0004082301/3/844 від 23.03.2011 року, № 0004092301/3/845 від 23.03.2010 року, №0005952301/2/109 від 22.04.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Кременчуцької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Гетьман» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) , в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1721326,00 грн. та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1174060,00 грн.

На підставі висновків перевірки та процедури адміністративного оскарження податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи у позивача відсутні.

У наявних в матеріалах справи актах виконаних робіт виконавцями маркетингових послуг не вказано повний зміст господарської операції, а саме не зазначено, яким чином проводились дослідження ринку, не вказується звіт проведеної роботи по пошуку покупців паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, з актів виконаних робіт вбачається, що виконання угод про надання маркетингових послуг щодо покупців відбулось пізніше від укладання угод купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, які за доводами позивача є наслідками наданих маркетингових послуг.

Також, у контрагентів позивача, згідно КВЕД, відсутній вид діяльності з наданням маркетингових послуг. На підприємствах працює лише один директор. В матеріалах справи наявні копії пояснень директорів про непричетність зазначених вище підприємств до договорів продажу ТОВ «Гетьман» паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні необхідні первинні документи, складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, які б підтверджували право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Згідно договорів доручення, наявних в матеріалах справи, вбачається, контрагенти позивача зобов'язуються від імені ТОВ «Гетьман» укладати з перевізниками угоди по перевезенню автомобільним транспортом. З актів здачі-прийняття робіт вбачається, що ТОВ «Гетьман» надавались транспортні, а не посередницькі послуги. Товарні накладні, надані ПП «Стройзаказ», містять відтиск печатки ТОВ «Бест Оіл», яке, згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, не знаходиться за юридичною адресою, товарно-транспортні накладні заповнені неналежним чином - не зазначена марка автомобіля та прізвище водія. Податковим органом було направлено запит до Кременчуцького ВРЕР ДІЇ ГУМВС України в Полтавській області про надання інформації про власників транспортних засобів згідно державних номерів, які зазначені в товарно-транспортних накладних. Згідно отриманих даних встановлено, що за державними номерними знаками транспортні засоби не значаться або значаться причіпні засоби. Крім того, у контрагентів позивача відсутні ліцензії на виконання транспортних перевезень.

Колегія суддів погоджується також з висновками судів про завищення позивачем валових витрат по безнадійній заборгованості від контрагентів, оскільки докази щодо вжиття позивачем заходів по стяганню дебіторської заборгованості з контрагентів в матеріалах справи відсутні. Станом на 01.07.2007 року у ТОВ «Гетьман» обліковується дебіторська заборгованість.

Позивач самостійно, у відповідних звітних періодах, не відкоригував валові витрати у зв'язку з тим, що дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як оплачений товар не отримано, а товариством не здійснювалось жодних заходів по стягненню заборгованості.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року по справі №2а-3647/10/1670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКошіль В.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 30.05.2014 р.