Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а-5410/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 4493/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Бєлкіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України, Державної адміністрації у Закарпатській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі за заявою ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення органу, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 року, позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ДПА України та ДПА у Закарпатській області щодо його звільнення з посади заступника голови ДПА у Закарпатській області, визнання протиправним та скасування наказу ДПА України від 05.05.2010 року № 580-о та наказу ДПА в Закарпатській області від 05.05.2010 року № 79-0, поновлення на посаді заступника голови ДПА у Закарпатській області, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу до дати фактичного поновлення на посаді - задоволено повністю.

28.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення на його користь з ДПА у Закарпатській області середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання постанови суду від 11.10.2010 року, тобто за період з 11.10.2010 року по 04.04.2011 року (по датку фактичного поновлення на посаді). Свою заяву мотивує положеннями ст. 236 КЗпП України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року заяву задоволено повністю, стягнуто з Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 21189 (двадцять одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) гривень 98 коп.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржила відповідач, Державна податкова адміністрація України, Державна податкова адміністрація у Закарпатській області, які в своїй апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні заяви.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що позивач просить стягнути середній заробіток за період, який розпочався після постановлення рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, однак в означений період позивач не перебував в трудових відносинах з відповідачем. Позивач з заявою до відповідача про виплату середнього заробітку за вказаний у позовній заяві період не звертався. Відповідно, з заявою про визнання протиправними рішень, оскільки законом передбачений інший процесуальний порядок його вирішення. Позивач звернувся з новим позовом, замість вирішення питання пов'язаного з виконанням рішення прийнятого у справі про поновлення на роботі в межах раніше вирішеної справи, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог, суть спору полягає у виконанні рішення, яке є невиконаним.

Вислухавши суддю - доповідача, позивача та представника відповідача, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови ДПА в Закарпатській області та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущена судом до негайного виконання.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип Верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа "Жовнер проти України") суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України видається один виконавчий лист.

Згідно із абз. 7 ч. 1 ст. 51 Кодексу Законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 141 Кодексу Законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і охорону праці, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці і побуту.

Стаття 236 Кодексу Законів про працю України вказує, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 11.10.2010 року Львівським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПА України № 580-о від 05.05.2010 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови ДПА України в Закарпатській області з 05.05.2010 року та стягнено з ДПА в Закарпатській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2010 року по 11.10.2010 року в сумі 26332,90 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 року постанову ЛОАС змінено, визнано протиправними дії ДПА у Закарпатській області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови ДПА в Закарпатській області. В решті постанова залишена без змін. За наслідками касаційного оскарження даних постанов, 03.12.2013 року Вищим адміністративним ОСОБА_1 судом України такі залишено без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.10.2010 року отримав виконавчий лист про поновлення його на посаді заступника голови ДПА у Закарпатській області.

Однак, наказ ДПА України № 472-о на виконання допущеної до негайного виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду, яким позивача поновлено на раніше займаній посаді з 05.05.2010 року, видано лише 04.04.2011 року.

З листа Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 20.03.2014 року № 587/10/07-16-05-00-41 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 239,40 грн. Тому, за період з 11.10.2010 року по 04.04.2011 року його заробіток повинен був би становити 29206,80 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 4118,67 грн., єдиний внесок - 1749,03 грн.

Зважаючи на факт перебування ОСОБА_1 на посаді у Державній екологічній інспекції у Львівській області та Верховній Раді України в період з 11.10.2010 року по 04.04.2011 року, з урахуванням отриманого там заробітку, на користь заявника слід стягнути 21189,98 грн. з ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

Суд вважає помилковими посилання ГУ Міндоходів у Закарпатській області на ст. 267 КАС України, оскільки оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника здійснюється згідно із ст. 236 Кодексу Законів про працю України, а жодних вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб'єктами владних повноважень - відповідачами, що є підставою розглядати такі згідно ст. 267 КАС України, ОСОБА_1 не заявляв.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року по справі № 2а-5410/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор