Рішення

від 16.06.2014 по справі 20/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 20/175

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (далі - Філія) до товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" (далі - Завод), відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (далі - ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій") та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансбуд" (далі - Товариство) про стягнення в сумі 57 141 510 грн. 04 коп.,

за участі представників:

Банку: Миронюка Є.В. за дов. від 15 серпня 2013 року № 09-32/1036,

Заводу: не з'явився,

Товариства: не з'явився,

ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій": не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2010 року Банк в особі Філії звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 січня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Рівненське Центральне відділення Промінвестбанку", правонаступником якого є позивач, та Заводом був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 23/07, за умовами якого (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї угоди від 26 грудня 2007 року № 1882/07, від 8 квітня 2008 року № 462/08, від 6 травня 2008 року № 530/08, від 31 жовтня 2008 року № 1114/08 та від 24 лютого 2009 року № 68/09) останньому було надано кредит у розмірі 5 884 350 доларів США 00 центів під 11,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення - 31 грудня 2011 року.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 11 січня 2007 року між банком, Заводом та ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" укладено договір поруки № 26/07, за яким останнє (з урахуванням договору про внесення змін до цієї угоди від 27 грудня 2007 року № 1894/07) зобов'язалося у разі неповернення Заводом суми отриманого ним кредиту в розмірі 5 844 350 доларів США 00 центів, що складає 29 513 967 грн. 50 коп., процентів за кредитом, неустойки та збитків, відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором у вказаному розмірі.

Крім того, на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 11 січня 2007 року між банком, Заводом та Товариством укладено договір поруки № 28/07, за яким останнє (з урахуванням договору про внесення змін до цієї угоди від 27 грудня 2007 року № 1895/07) зобов'язалося у разі неповернення Заводом суми отриманого ним кредиту в розмірі 5 844 350 доларів США 00 центів, що складає 29 513 967 грн. 50 коп., процентів за кредитом, неустойки та збитків, відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором у вказаному розмірі.

Оскільки Завод взяте не себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього перед Банком утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 57 141 510 грн. 04 коп., позивач, посилаючись на статті 526, 550, 551, 554, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути солідарно з відповідачів вищезазначену суму боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 листопада 2010 року (суддя Василишин А.Р.) порушено провадження у справі № 20/175 та призначено її до розгляду.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2010 року справу № 20/175 було передано на розгляд судді Маціщук А.В.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2010 року дану справу було передано на розгляд судді Василишину А.Р.

До початку судового засідання 1 грудня 2010 року через канцелярію суду надійшов відзив ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" на позовну заяву від 1 листопада 2010 року (т. 1, а.с. 92-94), в якому останнє просило суд відмовити Банку в задоволенні його позовних вимог з огляду на те, що порука за спірним договором поруки від 11 січня 2007 року № 26/07 на час звернення Банку до суду з даним позовом припинила свою дію.

Ухвалою суду від 4 січня 2011 року провадження у справі № 20/175 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 14/9 за позовом ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" до Банку в особі Філії та Заводу про розірвання договору поруки від 11 січня 2007 року № 26/07.

Відповідно до пункту 3.9.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи факт обрання судді Василишина А.Р. суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.12-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року № 154/2011 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 20/175, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Мамченко Ю.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 липня 2011 року (суддя Мамченко Ю.А.) провадження у справі № 20/175 поновлено та призначено її до розгляду.

Ухвалою від 9 серпня 2011 року провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Рівненської області справи № 5019/1108/11 за позовом Заводу до Банку про визнання недійсним спірного кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 11 січня 2007 року № 23/07.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року провадження у справі № 20/175 поновлено та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 16 квітня 2013 року зупинено провадження у справі № 20/175 до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 918/38/13 про визнання банкрутом Заводу.

Відповідно до пункту 3.9.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи факт обрання судді Мамченко Ю.А. суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.12-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду Рівненської області від 12 червня 2013 року № 01-07/188/2013 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 20/175, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою суду від 4 червня 2014 року справу № 20/175 було прийнято до провадження суддею Павленком Є.В., провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду на 16 червня 2014 року.

У судовому засіданні 16 червня 2014 року представник Банку підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Завод, ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (яке в процесі розгляду даного спору змінило назву на публічне акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій") та Товариство про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, витребуваних судом документів не надали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

За таких обставин суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Рівненське Центральне відділення Промінвестбанку", правонаступником якого є позивач, та Заводом був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 23/07, за умовами якого (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї угоди від 26 грудня 2007 року № 1882/07, від 8 квітня 2008 року № 462/08, від 6 травня 2008 року № 530/08, від 31 жовтня 2008 року № 1114/08 та від 24 лютого 2009 року № 68/09) позивач надав Заводу кредит у розмірі 5 884 350 доларів США 00 центів під 11,5 відсотків річних з кінцевим терміном повернення - 31 грудня 2011 року, а останній, у свою чергу, зобов'язався повернути вищезазначену суму кредиту та сплатити проценти за користування цими коштами (т. 1, а.с. 7-16).

Вказаний договір, а також додаткові угоди до нього, підписані уповноваженими представниками їх сторін, а також скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог Банк посилався на те, що в порушення умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 11 січня 2007 року № 23/07 Завод не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 57 141 510 грн. 04 коп. У зв'язку з наведеними обставинами Банк просив суд солідарно стягнути вищезазначену суму з Заводу та його поручителів - ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" та Товариства.

З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з частинною 3 статті 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 цієї ж статті сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Під час розгляду даного спору судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 2, а.с. 83), зі змісту якого вбачається, що відповідач - Товариство (ідентифікаційний код: 33150453) в процесі розгляду цієї справи було припинено.

Так, з даного документа вбачається, що 7 грудня 2012 року Товариство було припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом за рішенням Господарського суду міста Києва від 11 березня 2011 року у справі № 44/460-б-50/375-б.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Виходячи з наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що Товариство в процесі розгляду справи припинило свою діяльність шляхом ліквідації, яка згідно з приписами статті 104 ЦК України не допускає правонаступництва, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог Банку до Товариства на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України.

Крім того, у своїй позовній заяві Банк просив суд солідарно стягнути спірну суму грошових коштів, зокрема, з Заводу, як позичальника за укладеним між вказаними особами кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 11 січня 2007 року № 23/07.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 16 квітня 2013 року провадження у справі було зупинено до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 918/38/13 про банкрутство Заводу.

З матеріалів справи вбачається, що справу № 918/38/13 про банкрутство Заводу було порушено за спрощеною процедурою банкрутства на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18 січня 2013 року (далі - Закон), при якій реєстр вимог кредиторів боржника не затверджується.

Постановою господарського суду Рівненської області від 27 березня 2013 року у справі № 918/38/13 Завод було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо вказаної юридичної особи.

На запит суду від 14 березня 2014 року листом від 29 травня 2014 року № 918/38/13 суддя господарського суду Рівненської області Церковна Н.Ф. повідомила, що ухвалою суду від 21 травня 2014 року у вищезазначеній справі було визнано вимоги Банку до боржника, що виникли за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 11 січня 2007 року № 23/07. Також до вказаного листа була долучена належним чином засвідчена копія вищенаведеного судового документа (т. 2, а.с. 74-75).

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена ухвала суду на час розгляду даної справи набрала законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону, у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України (частина 4 даної статті).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відтак, з огляду на вищезазначені нормативні приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі № 20/175 в частині позовних вимог Банку до Заводу на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Крім того, у своїй позовній заяві Банк на підставі договору поруки від 11 січня 2007 року № 26/07 просив суд солідарно стягнути спірну суму грошових коштів, зокрема, з ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", як поручителя Заводу за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 11 січня 2007 року № 23/07.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 4 липня 2012 року за заявою кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний завод металоконструкцій" порушено справу № 5019/1100/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону (у редакції, що діяла на момент порушення вищезазначеної справи) з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Абзацом 19 статті 1 Закону передбачено, що офіційним друкованим органом є газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр".

Постановою господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року у справі № 5019/1100/12 публічне акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо вказаного суб'єкта господарювання. Крім того, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, вказаною ухвалою ліквідатора боржника було зобов'язано здійснити в офіційних друкованих органах - газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" було опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" від 28 серпня 2013 року. Відтак, строк для подачі кредиторами заяв з вимогами до боржника, з урахуванням статей 253 та 254 ЦК України, сплинув 28 жовтня 2013 року.

Відповідно до статті 1 Закону (у редакції, що діяла на момент порушення вищезазначеної справи) конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За частиною 1 статті 14 Закону (у редакції, що діяла на момент порушення вищезазначеної справи) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивач у визначеному законодавством порядку і строки заяву з вимогами до боржника в сумі 57 141 510 грн. 04 коп., які виникли за договором поруки від 11 січня 2007 року № 26/07, до господарського суду не подавав.

Даний факт підтвердив і представник Банку в судовому засіданні 16 червня 2014 року.

Пунктом 45 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (далі - Постанова) передбачено, що на підставі частини 15 статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Пунктом 54 Постанови передбачено, що Закон і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Аналогічне положення міститься і в частині 3 статті 17 Закону в редакції, чинній з 19 січня 2013 року.

Оскільки позивач як конкурсний кредитор у встановленому законом порядку і строки не заявив вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" спірної суми боргу за договором поруки від 11 січня 2007 року № 26/07 у справі про банкрутство боржника, вказана вимога з урахуванням положень вищезазначеної норми Закону вважається погашеною, що виключає можливість задоволення даного позову в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що Банк не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх вимог до ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в цій частині.

Оскільки в частині позовних вимог у даній справі провадження було припинено, а в частині - у позові відмовлено, понесені у справі судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України залишаються за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансбуд" припинити.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" до відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 червня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко