Рішення

від 18.05.2009 по справі 19/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.09                                                                                 Справа № 19/52

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання      Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства "Агротон", с.Кандрашовка Куп"янського району Харківської області

до Селянського фермерського господарства "Прогрес-10", с.Містки Сватівського району Луганської області

про стягнення 84635 грн. 33 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –Самопадний Ю.С., довіреність № б/н від 13.03.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором купівлі-продажу у сумі 10650 грн., штрафу у розмірі 54348 грн., пеню на суму боргу у розмірі 6603,76 грн., 3% річних у сумі 1580,31 грн. та інфляційні нарахування у сумі 11453,26 грн.

Між Закритим акціонерним товариством "Агротон" (позивачем) та Селянським фермерським господарством "Прогрес-10" (відповідачем) 08.04.2008 був укладений договір купівлі-продажу № 09-04/08-01 (далі –договір), за умовами якого позивач –Продавець, прийняв на себе зобов'язання передати у власність товар, а відповідач - Покупець, зобов'язався прийняти й оплатити товар, відповідно до п.1.1 договору.

Підпунктом 3.2 договору передбачений строк поставки товару: до 30 квітня 2008 року.

Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п.3.3).

Згідно до п.4.1 договору загальна вартість товару складає –46377,50 грн., ПДВ - 20% - 9275,50 грн. Разом 55653 грн.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 54348 грн., що підтверджується накладною № 11 від 09.04.2008 (а.с.8) і довіреністю ЯНУ № 915415 від 09.04.2008 (а.с.9).

За договором покупець зобов'язався здійснити оплату поставленого товару в строк до 15 серпня 2008 року (п.4.2), але у зазначений термін оплату не здійснив.

06.02.2009 відповідач здійснив часткову сплату у сумі 43698 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 06.02.2009 (а.с.43), тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 10650 грн.

В договорі сторони передбачили, що у разі, якщо покупець не здійснить оплату в строк, зазначений у даному договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 100% від вартості товару та пені у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати. Сплата штрафу та пені не звільнює винну сторону від зобов'язань по договору (п.6.1).

Відповідач отримав, але не здійснив у визначений термін оплату за товар, таким чином сума штрафу, заявлена до стягнення позивачем, складає 54348 грн.

Як зазначено в договорі, строк сплати штрафу та пені не пізніше 30 днів з моменту закінчення строку, зазначеного в п.4.2 договору (п.6.2).

За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань встановлено граничний розмір пені, який згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", не  може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. На підставі цього позивачем нарахована пеня на суму боргу за період з 14.09.2008 по 17.02.2009 - 5269,43 грн. та пеню на суму штрафу -5614,48 грн.

Тобто загальна сума заборгованості відповідача складає 75881 грн. 91 коп.: основного боргу –10650 грн. 00 коп.; штраф за не оплату товару –54348 грн.; пеню на суму боргу –5269 грн. 43 коп.; пеню на суму штрафу –5614,48 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором купівлі-продажу, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

У розділі 7 договору сторони домовились, що всі спори, які стосуються виконання сторонами зобов"язань по договору вирішуються шляхом переговорів (п.7.1), а спори, за якими не було досягнуто згоди, передаються на розгляд до господарського суду Харківської області (п.7.2).

Керуючись п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України п.7.2 договору необхідно визнати недійсним, оскільки він суперечить законодавству, а саме діючим законодавством України не передбачена договірна підсудність. Відповідно до ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцем знаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.02.2009 було порушено провадження по справі. Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв”язку з неявкою позивача у засідання суду.

У судових засіданнях 16.03.2009, 02.04.2009, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерви.

Письмовим відзивом на позовну заяву № б/н та без дати, який подано в судовому засіданні 16.03.2009, відповідач позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення пені на суму боргу у розмірі 4792,88 грн., посилаючись на погашення основного боргу до подання позовної заяви (17.02.2009): частково в сумі 10650 грн. –поставкою позивачу кукурудзи (12.12.2008); частково в сумі 43698 грн. –оплатою в безготівковій формі (06.02.2009).Стосовно пені на суму штрафу у розмірі 5614,48 грн., зазначив, що законодавством України не передбачено така можливість. Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафу у розмірі 100% вартості товару, у сумі 54348 грн., просить відмовити позивачу в задоволенні цієї вимоги та обмежитися стягненням тільки пені.

В судовому засіданні 02.04.2009 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог № 30\03 від 30.03.2009, в якій просить стягнути з відповідача 10650 грн. –основного боргу; 54348 грн. - штрафу; 6603,76 –пені на суму основного боргу; 1580,31 грн. –3% річних та 11453,26 грн. –інфляційних нарахувань. Як зазначив позивач у судовому засіданні ця заява є заявою про збільшення позовних вимог, ним додатково доплачено державне мито на суму 87,55 грн. Про це зазначено у протоколі судового засідання, відповідно до п.6 ч.2 ст.811 Господарського процесуального кодексу України, до якого не надходило письмових зауважень з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу.

Дана заява була прийнята господарським судом, оскільки це право позивача, передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України, і далі справа розглядалася з урахування збільшення позовних вимог.

Також позивач надав додаткові пояснення з урахуванням відзиву відповідача, де зазначив, що посилання відповідача на те, що зерно кукурудзи було поставлено 12.12.2008 в рахунок часткової оплати за отриманий 09.04.2008 товар не підтверджується документально, оскільки між сторонами не складались акти заліку зустрічних однорідних вимог.          

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відзиву на позовну заяву де повідомив, що 24.03.2009 він в порядку, передбаченому ст.601 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України, направив позивачу заяву про зарахування однорідних вимог та вважає, що станом на 02.04.2009 він не має заборгованості в сумі 10650 грн. перед відповідачем.           

06.04.2009 відповідач здав до канцелярії суду відзив на заяву про зміну позовних вимог, в якому частково погодився зі зміненими вимогами, у частині стягнення пені на суму боргу у сумі 6285 грн. 47 коп.

13.04.2009 до канцелярії суду надійшла заява відповідача про припинення провадження по справі, в якій він просить припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10650 грн. у разі всановлення факту не заперечення позивачем існування своєї заборгованості перед відповідачем в сумі 10650 грн.

21.04.2009 до канцелярії суду надійшло заперечення проти зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки сторонами не було досягнуто згоди із усіх істотніх умов договору: ціни товару, його кількості та якості. Таким чином, вважає, що зустрічне зобов”язання позивача, що може бути зараховане, відсутне.

Враховуючи веще викладене, у задоволені заяви відповідача про припинення провадження по справі було відмовлено.

У судовому засідані 21.04.2009 представник відповідача подав заяву про продовження строків вирішення спору, просить продовжити строк вирішення спору в рамках справи № 19\52 на один місяць, з підстав викладених в заяві.

Дана заява була задоволена судом, оскільки позивач не виконав вимоги господарського суду викладені в ухвалі, не подав витребувані судом документи, які необхідні для повного, об”єктивного та всебічного з”ясування всіх обставин у справі. Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.04.2009 за підписом заступника голови господарського суду строк розгляду справи № 19/52 був продовжений на один місяць.

30.04.2009 представник відповідача здав до канцелярії суду заяву про зменшеня розміру штрафних санкцій, просить зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій та обмежитись тільки стягненням пені на суму боргу –6603,76 грн. Пояснив, що він є сільськогосподарським підприємством, основу господарювання якого складає сільськогосподарське виробництво зернових культур. Це виробництво є основним джерелом отримання грошових коштів господарством від реалізації продукції. Відповідач до заяви надав документи, які підтверджують незадовільний фінансовий стан господарства на період другого півріччя 2008 року.

07.05.2009 до канцелярії суду відповідач здав письмові пояснення, в яких пояснив, що загальний розмір реальних збитків позивача є інфляційне знецінення коштів та просить зменшити розмір штрафу.

У судовому засіданні 18.05.2009 відповідач доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 09-04/08-01 від 08.04.2008 позивачем було поставлено товар на суму 54348 грн. 00 коп., що підтверджено накладною № 11 від 09.04.2008 і довіреністю ЯНУ № 915415 від 09.04.2008.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, відповідно до п.4.2 договору не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 10650 грн. 00 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на поставку позивачу кукурудзи у рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 09-04/08-01 не може прийматися судом як доказ, оскільки позивач заперечує взаємозалік та до того ж даним договором не передбачений бартерний розрахунок, а чітко зазначений розрахунок у грошовій формі. Тобто сума заборгованості підлягає стягненню у розмірі 10650 грн. 00 коп.  

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання  заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась.

Відповідно до умов п.6.1. зазначеного договору, позивачем було обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за порушення строків оплати отриманого товару у сумі 6603 грн. 76 коп. Але при розрахунку позивач допустився помилки, оскільки згідно до ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. З вищенаведеного вбачається, що нарахування пені повинно здійснюватися з 16.08.08 до 05.02.2009 (174 дні) на суму 54348 грн.(15.08.2008 - останній день оплати, а 06.02.2009 –часткова оплата на суму 43698 грн.), з 06.02.2009 до 16.02.2009 (11 днів) на суму 10650 грн. (16.02.2009 –закінчення шестимісячного строку, у договорі не передбачений більш тривалий термін).

Тобто належним розрахунком пені є: 54348 х 0,0658% х 174 = 6222,41 грн.; 10650 х 0,0658% х 11 = 77,08 грн.; 6222,41 + 77,08 = 6299,49 грн. (з них 54348; 10650 –суми заборгованості, 174; 11 –кількість днів заборгованості, 0,0658% - подвійна облікова ставка в день заборгованості).

Зазначені вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення у розмірі 6299,49 грн. 00 коп.

Відповідно до п.6.1 договору позивачем правомірно нарахована сума штрафу у розмірі 100% від загальної вартості товару у сумі 54348 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

В п.2.4 роз”янення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994                № 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання, арбітражний суд повинен об”єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов”язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов”язання, незначності прострочення у виконанні зобов”язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наприклад, істотнє погіршення майнового стану боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дана стаття загалом спрямована на захист боржника і попередження збагачення кредитора за рахунок стягнення великих сум штрафних санкцій.

Позивач не заявляв до відшкодування збитки, завдані відповідачем у зв”язку з порушенням зобов”язань за договором.

Враховуючи те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, основу господарювання якого складає сільськогосподарське виробництво зернових культур і це виробництво є основним джерелом отримання грошових коштів господарством від реалізації продукції; воно намагалося погасити заборгованість всілякими засобами (поставка кукурудзи у рахунок погашення заборгованості); більшу частину заборгованості сплатило з незначним простроченням; з урахуванням стягнення пені за порушення зобов”язання у повному обсязі; невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення; та те, що сплата штрафної санкції у повному обсязі суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, суд вважає за доцільне застосувати п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.1 ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафу до 10869 грн. 60 коп. У стягненні решти суми штрафу слід відмовити.  

Що стосується заявлених до стягнення 3% річних у сумі 1580 грн. 31 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 11453 грн. 26 коп., то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тобто неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.05.2009 за згодою представника відповідача були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.43, ч.2 ст.15, ст.ст.22, 33-34, 44, 49, 77, п.6 ч.2 ст.811, ст.82, п.п.1,3 ст.83, ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Пункт 7.2 договору купівлі-продажу № 09-04/08-01 від 08.04.2008 визнати недійсним.

3. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Прогрес-10”, Луганська область, Сватівський район, село Містки, вул.Кооперативна, б.37, код 25362253 на користь Закритого акціонерного товариства „Агротон”, Харківська область, Куп”янський район, с.Кіндрашівка, код 31542013 - заборгованість за договором купівлі-продажу № 09-04/08-01 від 08.04.2008 у сумі 10650 грн. 00 коп., пеню у сумі 6299 грн. 49 коп., штраф у розмірі 10869 грн. 60 коп. державне мито у сумі 712 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99 грн. 40 коп., видати наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 25.05.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова