Постанова

від 02.06.2009 по справі 22/258

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/258

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.06.09                                                                                           Справа  № 22/258

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –  Гнатюк Г.М.

суддів          -  Кравчук Н.М.

          -  Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека “Примула”, м.Львів від 23.02.2009р. №12

на рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2009р.  

у справі   № 22/258

за позовом  Приватного підприємства “Мегасвіт”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека “Примула”, м.Львів

про  стягнення 7034,31грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хом'як Р.Б. - представник

від відповідача: не з'явився

.

Позивачу роз‘яснено його права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення №4085780 від 28.04.2009р.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.02.2009р. (суддя Желік М.) у справі №22/258 позовні вимоги задоволено повністю  та стягнено  з ТзОВ “Аптека “Примула” на користь ПП “Мегасвіт” 6400,00грн. основного боргу, 802,25грн. пені, 120,27грн. 3% річних, 102,00грн. держмита  та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності  до ст.526 ЦК України, зобов‘язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека “Примула” оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального  та матеріального права, так як місцевим господарським судом розглянено спір за відсутності його представника, та не досліджено всіх обставин справи, зокрема факту нарахування позивачем пені без врахування скороченого строку позовної давності.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак в судовому засіданні позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений  про час та місце судового засідання, однак не забезпечив явку свого представника та не подав жодних клопотань, колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представника позивача,  колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2009р. у справі №22/258 слідчастково змінити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2007 року між Приватним підприємством „Мегасвіт" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека “Примула” укладено договір № 045-12-07 про надання послуг з виготовлення та розміщення вивіски. Предметом даного договору у відповідності до п.1.1 виступають взаємовідносини сторін щодо виготовлення позивачем власними засобами і силами (або при залученні третіх осіб) вивіски на замовлення відповідача, та розміщення даної вивіски на об'єкті відповідача, прийнятті відповідачем наданих послуг по виготовленню та розміщенню вивіски та оплати їх вартості в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зо6ов"язаний сплатити позивачу 14400.00 грн. в наступному порядку: 60% суми договору відповідач зобов'язаний сплати позивачу протягом 5 банківських днів з моменту вступу договору в законну силу  в якості попередньої оплати; решта суми договору –40% відповідач зобов'язаний  сплатити позивачу протягом  5 банківських днів з моменту підписання  акту прийому-передачі  наданих послуг, що засвідчує виконання відповідачем своїх зобов'язань по даному договору.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

          Позивач виконав умови довору, про що свідчить підписаний сторонами у справі Акт виконаних робіт  від 29.08.2008р.

Відповідач лише частково виконав зобов'язання та частково оплатив надані послуги. Однак, заборгованість в сумі 6400грн.,   до даного часу відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Отже, як вірно з'ясовано судом першої інстанції, на день вирішення спору сума основного боргу становить 6400грн. Враховуючи, що відповідачем не подано доказів погашення залишку боргу, колегія суддів погоджується про підставність задоволення позовних вимог в цій частині.

За порушення умов оплати договором встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла  на період протсрочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення ( п.5.3 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, та положення частини 2 ст.9 ЦК України та ст.7 ГК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суб'єктом господарювання належить керуватися спеціальними нормами, а саме нормами Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено максимальний розмір пені - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання  зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі викладеного,  колегія суддів приходить до висновку про підставність  задоволення позовних вимог щодо стягнення 6400грн. основного боргу, та 120,27грн. –3% річних  та відшкодування судових витрат. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про невірне нарахування позивачем пені, у зв'язку з чим в цій частині рішення місцевого господарського суду слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 295,66грн. пені (згідно уточненого розрахунку позивача від 22.04.2009р.).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог  і заперечень.

В супереч ст.33 ГПК України, скаржником не підтверджено та не спростовано документально заявлені  позовні вимоги і сума заборгованості. Посилання скаржника  про прийняття  рішення судом першої інстанції  за його відсутності є безпідставним, оскільки ухвала господарського суду  Львівської області від 02.12.2008р. про порушення справи була надіслана відповідачу 08.12.2008р. та отримана ним 10.12.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення   №3858857  від 08.12.2008р. (а.с.3), а тому відповідач мав достатньо часу, щоб спростувати твердження позивача та надати витребувані судом документи. При цьому розгляд справи неодноразово відкладався, про що відповідач був повідомлений, однак не зважаючи на це, жодного разу не направив свого представника в судове засідання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково змінити в частині стягнення пені, а в решті рішення залишити без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника. (Чи правильно ? і як бути з судовими витратами в І інстанції?)

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека “Примула” задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду  Львівської області від 02.05.2009 року у справі №22/258 частково змінити. Стягнути  з ТзОВ “Аптека “Примула” на користь ПП “Мегасвіт”295,66грн. пені. В решті рішення залишити без змін.

3.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.          Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

5.          Матеріали справи повернути в господарський суд  Львівської  області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

          Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.