Рішення

від 12.10.2009 по справі 22/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/258

12.10.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»

про                 стягнення штрафних санкцій

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»

до                                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про                                     визнання угоди недійсною

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом):   Суховерська О.В. (довіреність від 12.1.2009р.);

                                                                                      Крупник А.В. (довіреність від 12.10.2009р.);

від відповідача (позивач за зустрічним позовом):    Ізмайлов Д.Л. (довіреність № 9 від 24.07.2009р.);

12.10.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(надалі ТОВ «Лотуре-Агро», позивач за первісним позовом), звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(надалі ТОВ «Агроскоп Україна», відповідач за первісним позовом) суми штрафних нарахувань в розмірі 172 084, 75 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання щодо поставки продукції (засоби захисту рослин) у строк обумовлений договором купівлі-продажу № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р. на загальну суму 1 720 847, 52 грн., що відповідно є підставою для стягнення штрафу у розмірі 10% вартості товару, як те передбачено п. 5.5 договору.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов та обгрунтовані відсутністю підстав вважати наявними зобовязання у ТОВ «Агроскоп Україна»що виникають з договору на який посилається позивач, оскільки факсимільна копія такого договору з боку товариства підписана неуповноваженою особою, при укладенні договору сторони не погоджували зразків аналогів власноручних підписів їх повноважних представників що відповідно не дає підстав вважати що договір набув чинності у зв'язку з його підписанням сторонами, а у п. 8. 3 договору зазначено, що додаткові угоди, додатки, доповнення до договору дійсні коли вони здійснені письмово та підписані уповноваженими представниками обох сторін і при цьому факсимільні копії документів, які мають відношення до договору (є його доповненнями, додатками) мають силу оригінала до моменту отримання оригінальних примірників. Таким чином, на думку відповідача, умови договору передбачають, що лише факсокопії документів які мають відношення до договору (доповнення, додатки…), а не сам договір, можуть бути укладені із використанням факсу.

Враховуючи наведені обставини, а також інші, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом у якому просив визнати недійсним договір від 25.03.2009р. № 9 ЗК 011/ЧКВВ.

Ухвалою суду від 29.07.2009р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Вимоги ТОВ «Лотуре-Агро»про стягнення з ТОВ «Агроскоп Україна» штрафу в сумі 172 084, 75 грн. обгрунтовані посиланням на п. 5.5 договору купівлі-продажу № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р., факсокопія якого представлена до матеріалів справи та за твердженням позивача за первісним позовом є підставою для виникнення прав та обов'язків для сторін в силу положень договору п. 8.3 договору, ст. 181 ГК України.

За представленою факсокопією у п. 1.1 договору визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця належні продавцю засоби захисту рослин, згідно додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору, а покупець (позивач за первісним позовом) зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов договору.

Згідно з п. 3.1, 3.3 договору поставка товару за договором здійснюється у строки згідно додатку № 1, і продавець здійснює поставку товару на умовах доставки за адресами покупця; адреси поставки та кількість товару за даною адресою узгоджуються між продавцем та покупцем що оформлюється додатковою угодою до договору.

Згідно додатку № 1 до договору (представлений також у факсокопії) зазначено про поставку товару загальною вартістю 1 720 847, 52 грн. з датою поставки 27.03.2009р.. Додаткової угоди у якій погоджено адреси поставки та кількість товару за даною адресою не існує, такої не укладалось, про що письмово на вимоги суду (ухвала від 28.05.2009р.) зазначено позивачем у поясненні за вих. 2-с-22/258 від 22.07.2009р.. В даному випадку посилання позивача на ст. 197 ГК України, ст. 532 ЦК України є безпідставними, оскільки умови договору чітко передбачають що адреси поставки та кількість товару за даною адресою узгоджуються між продавцем та покупцем шляхом оформлення додаткової угоди до договору.

Оскільки, у встановлені додатковою угодою № 1 від 25.03.2009р. строки –27.03.2009р. зобовязання з поставки товару ТОВ «Агроскоп Україна»не виконані, позивач за первісним позовом посилаючись на п. 5. 5 договору, за яким, в разі порушення продавцем строків поставки відповідно до графіку встановленого договором продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми вартості товару, просить стягнути з відповідача обумовлену суму штрафу в розмірі  172 084, 75 грн. в судовому порядку.

Вимоги позивача за первісним позовом судом визнаються необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені у ст. 207 ЦК України згідно з положеннями якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, якщо правочин не відповідає вимогам статті 207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі.

До матеріалів справи оригінального примірника договору № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р. під час розгляду справи, в тому числі на вимоги суду (ухвала від 31.08.2009р.) не представлено і такий між сторонами не складався про що письмово зазначено представниками сторін.

Позивачем суду не представлено доказів які б підтверджували наявність письмової згоди сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису, не надано відповідної угоди у якій би містились зразки відповідного аналога власноручних підписів уповноважених представників сторін.  

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 237  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представлена до справи факсова копія договору містить печатку підприємства-відповідача

якою скріплений підпис неуповноваженої особи, оскільки довіреність представника яким підписано договір була чинною до 20.03.2009р., директор ТОВ «Агроскоп Україна»вказаний договір не підписував.

Посилання позивача на положення договору, зокрема п. 8.3 судом не приймаються оскільки у п. 8.3 врегульовані питання щодо умов дійсності додаткових угод, додатків та доповнень до договору, а умови чинності договору визначені у п. 7.1 договору згідно з яким договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами.  

Згідно з п. 8.3 договору додаткові угоди, додатки, доповнення до договору дійсні коли вони здійснені письмово та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Сторони вважатимуть письмовою формою також згідно ст. 639 ЦК України та ст. 181 ГК України обмін листами, телеграмами, телефонограмами, повідомленнями електронною поштою, факсом та іншими телекомунікаційними засобами підписаними стороною яка їх надсилає та погодженими іншою стороною аналогічним шляхом або шляхом прийняття до виконання письмового замовлення. При цьому факсимільні копії документів, які мають відношення до договору (є його доповненнями, додатками і т.д.) мають силу оригіналу до моменту отримання оригінальних примірників.

Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Факсова копія представлена до матеріалів справи свідчить про її направлення факсом 02.04.2009р., тоді як зобовязання з поставки за додатком до договору № 1  настають по строку - 27.03.2009р.. Жодних доказів вчинення будь-яких дій спрямованих на виконання договору № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р. як-то з боку позивача (погодження адреси поставки та кількості товару за даною адресою шляхом оформлення додаткової угоди до договору), як-то з боку відповідача, суду не представлено, а як зазначає відповідач про існування договору йому стало відомо з отриманого від позивача листа у відповідь на який листом за вих. 349 від 17.04.2009р. було повідомлено що між сторонами не існує ніяких господарсько-договірних відносин на підставі яких могли б виникнути зобовязання.

Враховуючи наведене, в суду відсутні підстави вважати відповідача таким, що порушив договірні зобовязання та допустив прострочення виконання договору № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р. у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу в розмірі 172 084, 75 грн..

Заявлений зустрічний позов щодо недійсності договору купівлі-продажу № 9 ЗК 011/ЧКВВ від 25.03.2009р. не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо  сторони в належній формі досягли згоди з всіх істотних умов договору.

Тому, звертаючись до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, і наполягаючи, що такий ТОВ «Агроскоп Україна»не підписувався та не укладався, позивач за зустрічним позовом вважає, що своїми діями сторони спірного договору не встановили будь-яких взаємних прав і обов'язків.

За цих обставин суд вважає, що права та інтереси позивача внаслідок підписання з боку підприємства договору неуповноваженою особою ніяким чином не порушені.

Встановлені під час розгляду справи обставини є підставою вважати цей договір неукладеним, а відтак позовну вимогу про визнання його недійсним через підписання договору неуповноваженою особою такою, що не ґрунтуються на положеннях закону щодо недійсності угод. Договір, який між сторонами не укладався не може бути предметом вимог про визнання договору недійсним.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 16.10.2009