Рішення

від 21.05.2009 по справі 2/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/68

21.05.09

За позовом     Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

                        житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради

До                    Дочірнього підприємства «Торговельно-сервісний центр»Закритого

                        акціонерного товариства «Київська торговельна компанія»

Третя особа   Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

                       Солом‘янського району міста Києва

про                  стягнення 53 047 грн. 53 коп.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача          Панкова О.А.    

Від відповідача     Віноградов С.О.

Від третьої особи  Панкова О.А.           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради до Дочірнього підприємства «Торговельно-сервісний центр»Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія», третя особа - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом‘янського району міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, по платі за землю та пені за Договором № 1243 від 21.03.2007р., всього в сумі 53 047,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник відповідача надав суду клопотання, у якому просить суд призначити у справі №2/68 економічну експертизу.

Відповідач вважає, що первісні документи, якими позивач має обґрунтовувати наявність або відсутність боргу у сумі 53047 гривень 53 коп. не підтверджують і не спростовують існування боргу, тобто на думку відповідача у позивача відсутня документальна обґрунтованість правильності оформлення операцій з нарахування орендних платежів, а тому відповідач вважає за необхідне звернутись з клопотанням про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань суд призначає експертизу.

Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати та плати за землю розмір та порядок справляння яких чітко визначені в Договорі № 1243 від 21.03.2007р., а тому суд не вбачає підставі для призначення судової економічної експертизу щодо встановлення документальної обґрунтованості правильності оформлення операцій з нарахування орендних платежів за Договором № 1243 від 21.03.2007р..

В даному випадку на думку суду не потребують застосування спеціальні знання, оскільки обчислення сум заборгованості, розмір та порядок нарахування яких чітко встановлено в Договорі № 1243 від 21.03.2007р. не потребує спеціальних знань, а робиться арифметичним способом у відповідності до встановленого законом та Договором № 1243 від 21.03.2007р. порядку, та на підставі передбачених в Договорі № 1243 від 21.03.2007р. сум.

В матеріалах справи також відсутні докази наявності судового спору або судового рішення щодо визнання Договору № 1243 від 21.03.2007р. недійсним, розірвання або внесення змін до Договору № 1243 від 21.03.2007р. в частині сплати орендної плати та плати за землю; також відсутні докази щодо визнання Договору № 1243 від 21.03.2007р. недійсним, розірвання або внесення змін до Договору № 1243 від 21.03.2007р. в частині сплати орендної плати та плати за землю іншим чином (не в судовому порядку).

У судовому засіданні 21.05.09р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи у справі №2/68, у зв‘язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача в усних поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в усних поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи підтримав заявлені позовні вимоги.

За згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2007 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (Позивач) та Дочірнім підприємством «Торговельно-сервісний центр»Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія»(Відповідач), було укладено Договір оренди нежилого приміщення за № 1243 (Договір), на підставі якого Відповідачу було надано в користування приміщення загальною площею 106,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 15-А.

Згідно з п.9.1. договору строк дії Договору оренди було встановлено до 21 березня 2008 року.

21.05.2008р. відповідач здав частину приміщення, а саме 37,9 кв.м. КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради.

Проте, відповідач продовжує займати площу 68,3 кв.м. у зв‘язку з чим, йому нарахована орендна плата (відповідно до п. 3.10 Договору).

Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не сплатив Позивачу орендну плату та плату за землю (все з ПДВ), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 37 226,03 грн. за оренду та 1407,83 грн. з плати за землю.

Відповідач проти позову заперечує, та у відзиві зокрема зазначає, що рахунки –фактури по Договору, що виставлялись Позивачем Відповідачу на сплату орендної плати, сплати за відшкодування мереж, сплати експлуатаційних витрат та компенсації плати за землю нараховувались з порушенням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (постанова КМУ № 786 від 04.10.1995 р. із змінами та доповненнями), де в п. 3 встановлено, що до сплати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація , господарське товариство, на балансі якого перебуває це майно.

Відповідач зазначає, що з 21 травня 2008 року договір оренди відносно нежилих приміщень площею 37,9 кв.м. припинив свою дію і відповідно нарахування позивачем відповідачу орендної плати та інших платежів за користування цим приміщенням здійснювалось безпідставно, те саме стосується і розрахунків  відшкодування наданих комунальних послуг.

Також, Відповідач зазначає, що як випливає із рахунків-фактур, сума до сплати, визначена рахунках-фактурах вираховувалась разом з сумами боргу, з відшкодуванням мереж, боргом за відшкодування експлуатаційних витрат, боргом за сплату комунальних платежів, сплату компенсації плати за землю, а тому вирахувати суму сплати орендної плати не вбачається за можливе.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата, згідно умов Договору встановлена в розмірі 4 273 грн., компенсація земельного податку за Договором (відповідно до Додатку №3) встановлена в розмірі 67,74 грн.; ці платежі Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Предметом спору по даній справі є стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі та платі за землю за Договором, за період з серпня 2008р. –по лютий 2009р.  Обов'язок Відповідача самостійно, незалежно від наявності та виставлення рахунку-фактури сплачувати орендну плату за займане приміщення та відшкодовувати земельний податок в пропорційно до займаної площі встановлені умовами Договору та законом, а саме - ці платежі Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Тому суд не приймає заперечення Відповідача, що оскільки в рахунках-фактурах сума до сплати вираховувалась разом з сумами боргу, з відшкодуванням мереж, боргом за відшкодування експлуатаційних витрат, боргом за сплату комунальних платежів, сплату компенсації плати за землю, то Відповідач не міг вирахувати суму орендної плати яку повинен сплатити, оскільки розмір орендної плати та відшкодування з плати за землю чітко встановлений в Договорі і Відповідач повинен був сам вираховувати та сплачувати їх у відповідності з умовами Договору, та займаній площі, що залишилась (68,3 кв.м.).

Як вже зазначалося вище, орендна плата, згідно умов Договору встановлена в розмірі 4 273 грн., компенсація видатків по сплаті земельного податку за Договором (відповідно до Додатку №3) встановлена в розмірі 67,74 грн.; ці платежі Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000р. №7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру "земельного податку", платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.

Проте, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати та плати за землю несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо розрахунку заборгованості з орендної плати, суд не погоджується з розрахунком наданим позивачем, та за заявлений в позові період, робить власний розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі (за заявлений в позові період за приміщення що залишилося площею 68,3 кв.м.) –становить 27 635,69 грн. (з врахуванням індексації та ПДВ).

Щодо компенсації витрат по сплаті земельного податку, суд не погоджується з розрахунком наданим позивачем, та за заявлений в позові період, робить власний розрахунок заборгованості Відповідача з компенсації земельного податку за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по компенсації земельного податку (за заявлений в позові період та за приміщення що залишилося площею 68,3 кв.м.) –становить 405,66 грн. (з врахуванням індексації та ПДВ).

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача вищенаведених сум: основної заборгованості та заборгованості по компенсацій видатків по сплаті земельного податку.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Позивач нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів пеню згідно Договору у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення оплати та просить стягнути її з відповідача саме з розрахунку 0,5 % за кожен день прострочення оплати.

Проте,  відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Проте, щодо наданого Позивачем розрахунку пені, то суд не погоджується з наданим розрахунком та робить власний перерахунок суми пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого сума пені що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за період, наведений позивачем у розрахунку, становить 3325,37 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірах, що наведені судом в рішенні.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Торговельно-сервісний центр»Закритого акціонерного товариства «Київська торговельна компанія»(м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 15-А; код ЄДРПОУ 32243667) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 27 635 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 69 коп. заборгованості з орендної плати, 405 (чотириста п'ять) грн. 66 коп. заборгованості по відшкодуванню плати за землю, 3325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 37 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн. 67 коп. державного мита та 69 (шістдесят дев'ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –16.06.2009р.