Рішення

від 02.06.2009 по справі 44/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/243

02.06.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс - КМ”  

До                Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Маестро”

про     стягнення 23 303,77 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Паламарчук І.В. (довіреність № 167/1 від 15.05.2009 р.)

від відповідача              не з'явився

Рішення прийняте 02.06.2009 p., оскільки в судовому засіданні 21.05.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс - КМ” (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Маестро” 23 303, 77 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.

Представником позивача до суду було надана заява б/н від 02.06.2009 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Судом було відмовлено в задоволенні заяви в зв'язку з відсутністю підстав, передбачених положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві б/н від 01.04.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.   

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).       

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0802/2008 (далі –договір), за умовами якого  позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти у власність та оплатити позивачеві наступне обладнання загальною вартістю 39 390,00 грн.: маркіратор Videojet 43 s, в комплекті –кріплення головки, датчик продукту, комплект витратних матеріалів, чорнила, розчинник, промив очна рідина.

Відповідно до п. 3.1. вартість товару складає 39 390,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору у вартість товару, що поставляється позивачем, входить вартість доставки товару на підприємство відповідача, шефмонтаж обладнання, навчання обслуговуючого персоналу. Товар поставляється відповідачеві протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору.

В порядку п. 4.1. договору оплата за договором здійснюється поетапно. Відповідач здійснює оплату в розмірі 20 % від вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунку –фактури позивача. Залишок у 80 % від вартості товару відповідач сплачує щомісячно рівними частинами по 20 % протягом трьох місяців після установки, здачі в експлуатацію та підписання акту прийому –передачі.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата здійснюється згідно з графіком платежів (Додаток № 1 до договору).

Додатком № 1 від 08.02.2008 р. до договору передбачено наступний графік оплати за договором:

до 21.02.2008 р. –7 878,00 грн.

до 15.03.2008 р. –7 878,00 грн.

до 15.04.2008 р. –7 878,00 грн.

до 15.05.2008 р. –7 878,00 грн.

до 15.06.2008 р. –7 878,00 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору обладнання вважається введеним в експлуатацію позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання акту прийому –передачі.

Згідно з п. 7.2. договору підставою для підписання акту прийому –передачі є робота обладнання відповідно до характеристик, зазначеним в технічній документації.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму  39 390,00 грн., а відповідачем такий товар був прийнятий в повному обсязі, що підтверджується податковою накладною № 404 від 22.02.2008 р. та частковою оплатою відповідачем за поставлений товар згідно з договором.

В порушення умов договору відповідач частково сплатив за поставлений товар суму у розмірі 20 482,80 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.03.2008 р., від 1505.2008 р., 19.06.2008 р.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за поставлений товар згідно з договором, суд приходить до висновку, що позивачем були належним чином виконані умови договору, а саме: поставлено товар, проведено шефмонтаж товару, навчання обслуговуючого персоналу відповідача, введено товар в експлуатацію.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 18 907,20 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 174,33 грн. та 3% річних в сумі 444,45 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз'ясненнях № 02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договору, позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору в частині прострочення платежів відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 777,79 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд Україні в листі від 14.07.2004, № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" та Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

Таким чином, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача в суді здійснювала Паламарчук І.В., довіреність на яку видана позивачем не як адвокатові, а як юристу, така довіреність не відображає правовий статус Паламарчук І.В. як адвоката. Суду не надано договору, укладеного між позивачем та Паламарчук І.В., про надання послуг адвоката у даній справі, не надано фінансовий документ, який підтверджує сплату Паламарчук І.В. плати за послуги адвоката у даній справі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим частково та таким, що підлягає задоволенню частково.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 215,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109,60 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”ГРАНД МАЕСТРО” (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 14-Б, кв. 320, код ЄДРПОУ 35001390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”АЛЬЯНС - КМ” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; код ЄДРПОУ 23708948) 18 907 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 20 коп. основного боргу, 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 45 коп. трьох процентів річних, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 26 коп. державного мита і 109 (сто дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                       П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 09.06.2009р.