Постанова

від 16.06.2009 по справі 27/48

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/48

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.06.2009                                                                                           № 27/48

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Кондратової  І.Д.

          Попікової  О.В.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - Криворучко Ю.В.- представник, дов. б/н від 10.02.2009,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "Вайз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009

 у справі № 27/48 (суддя Дідиченко М.А.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю  "Дніпропетровська продовольча компанія "Вайз"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торгівельно-маркетингова фірма "Гудвін"

 про                                                   стягнення 50 214,35 грн.

 Розпорядженнями В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 № 01-23/1/1, Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 01-23/1/7 змінювався склад колегії суддів.

       На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 12.05.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.06.2009, а 02.06.2009 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.06.2009.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 27/48 в позові відмовлено повністю.

          Рішення мотивовано тим, що як вбачається із доказів по справі, товар, який поставлявся згідно із накладною № 74 від 24.12.2007 на суму 39 276,60 грн., був відразу ж повернутий позивачу у зв'язку з його неякісністю; доказів, які підтверджували б прийняття відповідачем даного товару, а також того, що позивачем була здійснена заміна неякісного товару на якісний, позивач на вимогу ухвали суду не надав; оскільки судом встановлено, що позивач не передав продукцію, то для відповідача строк виконання зобов'язання по оплаті не настав, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та 3% річних.

          В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 27/48 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі; надіслати повідомлення органам внутрішніх справ та прокуратури про порушення ст.13 Конституції України, ст.ст.191, 205, 212, 229, 366, 383, 384 КК України; забезпечити апеляційну скаргу шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві в установах банків; заборонити відповідачу перераховувати будь-кому будь-які кошти зі своїх рахунків до вирішення спору та стягнення коштів на користь позивача.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку заявника, не всі надані позивачем письмові докази були повно і об'єктивно досліджені судом, оскільки позивач надав факсимільні оригінали усіх чотирьох накладних: № 38 від 18.02.08, № 83 від 19.12.07, № 53 від 18.02.08, № 74 від 24.12.07, а суд вибірково прийняв їх до уваги; крім того, позивач подав податкові накладні, реєстри обліку податкових накладних, із яких видно, що позивач відзвітував про поставлений товар, тому не міг бути написаний лист від 25.12.07, яким запропоновано повернути неякісний товар.

          Заявник посилається на те, що судом не витребувані докази від відповідача на свій захист, а саме докази повернення товару та  не доведено факту повернення товару відповідачем.

          На думку заявника, судом не враховано, що у картках складського обліку, наданих відповідачем, не зазначено повернення товару.

          Заявник вважає, що судом прийнято до уваги підроблені докази відповідача.

          На думку заявника, всупереч вимогам ст.4-2 ГПК України суд не надав оцінку тому, що відповідачем не були надані: відповідь на претензію, відзив на позовну заяву, витребувані судом та позивачем  матеріали.

          Заявник посилається на не справедливість відмови у клопотанні про передання матеріалів справи в прокуратуру для проведення слідчих дій і про надсилання повідомлення органам внутрішніх справ щодо вчинення стронами дій, які б мали ознаки переслідування законом, враховуючи те, що відповідачем надано підроблений акт звіряння розрахунків від 31.03.2008 та лист Козлової С.І. від 25.12.2007, який вона не писала, а такі дії передбачають покарання згідно зі ст.366 КК України.

          На думку заявника, порушена ст.129 Конституції України та ст.4-4 ГПК України щодо гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами.

          Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 12.05.2009 сторонами надані документи.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем пред'явлено позов про стягнення 34 587,30 грн. основного боргу – заборгованості за продукцію власного виробництва, поставлену  відповідачу протягом червня 2007р. – лютого 2008р. по накладних №№ 49, 62, 32, 33, 68, 41, 78, 100, 121, 72, 102, 24, 91, 24, 58, 13, 74, 83, 38, 53 на підставі договору № 1/ВГ від 01.06.2007; 14 157,21 грн. пені, 419, 95 грн. 3% річних, 1 049,89 грн. інфляційних втрат.

          В  доповненні  від 20.02.2009 до позовної заяви позивачем змінено суми основного боргу на 33 867,30 грн., пені - на 19 198,79 грн., та доповнено позовні вимоги вимогами про стягнення 31,13 грн. витрат за одержання довідки з ЄДРПОУ і 750,12 грн. витрат на відрядження представника для присутності у судових засіданнях.

Позивачем до матеріалів справи надана копія договору № 1/ВГ від 01.06.2007, згідно із п.1.1 якого позивач, за договором продавець, на умовах даного договору виробляє і передає у власність відповідачу, за договором покупцю, каші швидкого приготування ТМ "Кроха" надалі – "Продукція", а відповідач зобов'язується прийняти продукцію і оплатити згідно з умовами даного договору.

Керуючись ст.99 ГПК України, ухвалою від 12.05.2009 апеляційним господарським судом було витребувано від сторін оригінали договору зі всіма додатками.

Однак, позивач та відповідач надали копії факсограм договору № 1/ВГ від 01.06.2007, при цьому примірник позивача має оригінальні лише підпис його директора та відтиск печатки, також позивачем надано копію протоколу розбіжностей № 1 від 01.06.2007 до договору 1/ВГ від 01.06.2007, підписаний лише директором позивача та скріплений відтиском його печатки і оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення за № 53493.

Слід зазначити, що примірники факсокопій договорів, надані сторонами, не є ідентичними щодо тексту пункту 4.2 договору та наявності відтиску печатки позивача, при цьому кожна із сторін наполягала на тому, що договір саме у редакціїї її факсокопії належним чином погоджений сторонами.

Як вбачається із всіх 20-ти накладних, зазначених позивачем у позовній заяві, у накладних вказано підставу передання продукції – договір, без зазначення його дати, номеру, назви.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.ч.1, 6, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо); у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ч.1 ст.640 та ч.1 ст.642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повної і безумовною.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку, що позивач не надав доказів того, що між сторонами укладено договір № 1/ВГ від 01.06.2007 в  редакції копії,  доданій позивачем до позовної заяви (а.с.30).

Враховуючи наявність не узгоджених сторонами розбіжностей до договору, немає підстав  для висновку про те, що сторонами укладено договір № 1/ВГ від 01.06.2007 в редакції копії, наданій відповідачем.

Крім того, за відсутності оригіналу цих  договорів, які є двосторонніми документами, засвідчення їх копій у різній редакції лише однією із сторін є неналежним, що  не надає юридичної сили доказу таким письмовим документам.  

Отже, позивачем не доведено матеріалами справи того, що продукція поставлена відповідачеві за 20-ма накладними, вказаними у позовній заяві, на виконання договору № 1/ВГ від 01.06.2007.

Оскільки згідно із вказаними позивачем 20-ма накладними, через відповідних посадових осіб, позивач передавав, а відповідач приймав продукцію, вказану у накладних, то фактично сторонами виконувались договори купівлі-продажу за умовами зазначених накладних.

Як вбачається із накладних,  у графі: "Прийняв" є підпис посадової особи відповідача про одержання продукції, скріплений відтиском  печатки відповідача.

Хоча на накладних № 32 від 10.07.2007 та № 72 від 19.09.2007 є лише відтиск  печатки відповідача та відсутній підпис посадової особи, однак зазначене не надає підстав для сумнівів в одержанні продукції за цими накладними та сам відповідач не заперечує одержання цієї продукції.

Колегією суддів апеляційної інстанції оглянуто надані позивачем оригінали накладних та факсограми накладних № 74 від 24.12.2007, № 83 від 29.12.2007, № 38 від 18.02.2008, № 53 від 18.02.2008.

На копіях накладних №№ 74, 83, 38, 53, доданих до позовної заяви, у графі: "Прийняв" відсутні підписи посадової особи відповідача, а на факсограмах цих накладних є підписи  посадової  особи відповідача про прийняття продукції,  скріплені відтиском печатки відповідача.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 12.05.2009 відповідачем надано таблицю постачання товарів і взаєморозрахунків, до якої відповідачем включено постачання продукції за 19-ма накладними, зазначеними позивачем у позовній заяві, за виключенням поставки по накладній № 74 від 24.12.2007 на суму 39 276,60 грн.

Однак, оскільки згідно із накладною № 74 від 24.12.2007 позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 39 276,60 грн., про що свідчить підпис посадової особи  відповідача, скріпленої відтиском печатки відповідача (на факсограмі накладної), приймання відповідачем продукції за накладною № 74 оформлене так само, як за іншими, за якими відповідач одержання продукції визнає, отже накладна № 74 оформлена згідно із практикою, що склалась між сторонами; належне оформлення накладної про приймання продукції покладено на особу, яка здійснює приймання продукції, тобто, на відповідача; відповідач не  заперечує проти того, що ним одержана від позивача продукція за накладною № 74 від 24.12.2007, оскільки відповідно до ухвали апеляційного   господарського суду від 12.05.2009 ним не надано письмову довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що за накладною № 74 від 24.12.2007 товар не одержано та не оприбутковано; із даних відповідача в акті звірки взаємних розрахунків за станом на 31.03.2008 (а.с.61) видно, що сума 39 276,60 грн. обліковується у прибутку за 24.12.07, то слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджено одержання відповідачем від позивача продукції за накладною № 74 від 24.12.2007 на загальну суму 39 276,60 грн.

Докази оплати одержаної продукції відсутні.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, позивачем була пред'явлена відповідачу претензія від 13.06.08 № 0370 з вимогою сплатити заборгованість.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Також, як вбачається із матеріалів справи – витягів із особового рахунку позивача про перерахування грошових коштів відповідачем,  наданої відповідачем таблиці постачання і взаєморозрахунків між сторонами, відповідачем здійснювалась оплата поставленої позивачем продукції з порушенням строків, передбачених ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 12.05.2009 відповідачем не надано контрозрахунок до розрахунку позивача пені, інфляційних втрат, річних.

Згідно із ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  від 22.11.1996 № 543/96-ВР зі змінами платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено укладення з відповідачем договору, у якому погоджено умови про застосування пені за прострочку платежу та її розмір, то підстави для задоволення  позовних вимог про стягнення пені   відсутні.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку річних та інфляційних втрат, наведеного разом із розрахунком пені у позовній заяві, позивачем нараховано річні із суми 33 867,30 грн. за період з 03.04.2008 по 13.11.2008, при цьому помилково вказавши кількість днів – 155. Однак, оскільки позивачем до прийняття рішення у порядку ст.22 ГПК України не було збільшено у цій частині розмір позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення річних підлягають задоволенню у сумі, що вимагається, яка не перевищує правильно нараховану суму.

У розрахунку суми втрат від інфляції позивачем безпідставно застосовано індекс інфляції 103,1% до усього періоду (з 03.04.2008 по 13.11.2008), оскільки листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р передбачено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою.

Таким чином, враховуючи зазначений лист Верховного суду України, індекс інфляції за період з 03.04.2008 по 13.11.2008 становить 109,21%.

При перерахуванні інфляційних втрат встановлено, що правильна сума інфляційних втрат є більшою, ніж вимагається позивачем, тому задоволенню підлягає сума у розмірі 1 049,89 грн.

Згідно зі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У статті 44 ГПК України наведено перелік складу судових витрат та зазначено, що до судових відносяться інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Оскільки витрати на відрядження представника сторони не є такими, що пов'язані із розглядом справи судом, та не відносяться до судових витрат, то відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Позивачем не підтверджено розмір плати за витяг з ЄДРПОУ, оскільки не надано згідно із ухвалою апеляційного господарського суду від 12.05.2009 копію рахунку, на який є посилання у платіжному дорученні № 75 від 16.02.2009 у розділі: "Призначення платежу", отже немає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Із висновками суду першої інстанції, частково, немає підстав погодитись, оскільки у матеріалах справи немає документів, які свідчили б про те, що відповідач прийняв продукцію за накладною № 74 від 24.12.2007 на відповідальне зберігання, а потім повернув позивачу у зв'язку із тим, що продукція була неякісна.  У рішенні суду є посилання на надану відповідачем копію листа позивача від 25.12.2007, однак позивач заперечує надсилання такого листа відповідачу, а при відсутності оригіналу, засвідчення копії документу іншою особою, ніж тією, якою виготовлено документ, не є належним. Крім того, зі змісту зазначеного листа вбачається лише одержання продукції відповідачем 24.12.2007 та наявність пропозиції позивача щодо дій у подальшому, тому, за змістом навіть побіжним доказом повернення продукції позивачу такий лист не може бути.

Вимоги апеляційної скарги, частково, є такими, що не відповідають нормам законодавства та не грунтуються на матеріалах справи, зважаючи на викладене та такі обставини.

Із матеріалів справи вбачається здійснення як позивачем так і відповідачем неналежного оформлення проектів договорів та документів про передання-прийняття продукції, що зумовило необхідність додаткового витребування та дослідження усіх іх примірників, однак із матеріалів справи не вбачається наявності підстав для висновку, що у діяльності працівників сторін  містяться ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, що є підставою для надсилання про такий факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури відповідно до норми ст.90 ГПК України.

Згідно зі ст.66 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Із матеріалів справи не вбачається того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки податкові накладні та реєстри обліку податкових накладних є документами, складеними лише позивачем, тобто в односторонньому порядку та законодавством не закріплено за цими документами доказової сили одержання продукції покупцем, то суд першої інстанції обгрунтовано не посилався на такі документи як на докази факту передання-прийняття продукції.

Службове підроблення є діянням, яке карається відповідно до ст.366 КК Кодексу України. Однак, твердження позивача про підроблення відповідачем документів є голослівним, а статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вже зазначалось, у разі  засвідчення копії документів стороною, яка не є автором документу, крім випадків, встановлених законом,  вважається, що копія неналежним чином засвідчена, у зв'язку з чим відповідно до ст.36 ГПК України не має юридичної сили доказу.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, не на суд покладено обов'язок витребовування документів від сторін на підтвердження їх доводів.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оскільки вимог учасників судового процесу про зазначене фіксування не було, то відсутні підстави для твердження про порушення норм ст.4-4 ГПК України.

Застосування норм ст.83 ГПК України є правом суду, отже, немає підстав незастосування зазначеної статті пов'язувати з дотриманням  норм ст.4-2 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 27/48 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-маркетингова фірма "Гудвін" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 28, 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська,б.24, кв.9, р/р 260080007701001 філія ВАТИ КБ "Надра" МФО 320564, ОКПО 35076466 ІНН 350764626507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "ВАЙЗ" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 10, р/р 26008900696234 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровська МФО 305813 код ОКПО 14354983 ІНН 143549804626) – 33 867,30 грн. основного боргу, 1 049,89 грн. інфляційних втрат, 419,95 грн.3% річних,  353,37 грн. державного мита, 83,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-маркетингова фірма "Гудвін" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 28, 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б.24, кв.9, р/р 260080007701001 філія ВАТИ КБ "Надра" МФО 320564, ОКПО 35076466 ІНН 350764626507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "ВАЙЗ" (48083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 10, р/р 26008900696234 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровська МФО 305813, код ОКПО 14354983 ІНН 143549804626) – 176,88 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.Справу № 27/48 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Кондратова  І.Д.

                                                                                          Попікова  О.В.

 22.06.09 (відправлено)