Рішення

від 15.06.2009 по справі 41/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/201

15.06.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Статос»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс»

пророзірвання протоколу взаєморозрахунків та стягнення  266466,63  грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стус В.О. –директор; Щетинін Д.В. –дов. № 21 від 06.09.2009 року;

від відповідача:  Двінська Е.І. –дов. № б/н від 22.05.2009 року; Григор'єва О.К. –дов. № б/н від 11.06.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТОС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продальянс" про розірвання протоколу взаєморозрахунків та стягнення 266 466, 63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договорів № 17 та № 18 повністю не розрахувався за надані послуги по охороні.

Ухвалою від 10.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.04.2009 року.

В судовому засіданні 27.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суту спору та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 27.04.2009 року, розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.

13.05.209 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати недійсним протокол  реструктуризації взаєморозрахунків боргу, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс»217 326,00 грн. заборгованості по договорах  про надання охоронних послуг № 17 від 31.06.2008 року та № 18 від 01.09.2008 року, пеню за несвоєчасну оплату охоронних послуг у розмірі 38 119,37 грн., індекс інфляції в розмірі 25 799,84 грн., три проценти річних в розмірі 3 970,76 грн., а також просив стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статос»понесені ним судові витрати по справі.

29.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву по справі до 05.06.2009 року.

04.06.2009 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про уточнення позовних вимог, яке підтримав в судовому засіданні 05.06.2009 року, відповідно до якого просив суд: визнати недійсною угоду про реструктуризацію взаєморозрахунків, укладену між сторонами;  стягнути з відповідача 217 326,00 грн. основного боргу, 26 150, 57 грн. пені, 26040, 73 грн. інфляційних втрат, 4066, 13 грн. 3 % річних; 3058, 00 грн. судових витрат та 928, 73 грн. інших витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2009 року подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував частково.

Крім того, в судовому засіданні 05.06.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 41/201, яке суд задовольнив.

У судовому засіданні 05.06.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 15.06.2009 року.

10.06.2009 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, яку підтримав у судовому засіданні 15.06.2009 року, відповідно до якої просив визнати недійсною угоду про реструктуризацію взаєморозрахунків, укладену між сторонами;  стягнути з відповідача 217 326,00 грн. основного боргу, 26 150, 57 грн. пені, 26040, 73 грн. інфляційних втрат, 4066, 13 грн. 3 % річних; 3058, 00 грн. судових витрат та 928, 73 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У судовому засіданні 15.06.2009 року представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.06.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статос»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продальянс»(замовник) був укладений договір № 17 про надання охоронних послуг (далі –Договір №17), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт та його приміщення, перераховані у дислокації і позначені у плані-схемі об'єкта, що охороняється.

Також, 01 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статос»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продальянс»(замовник) був укладений договір № 18 про надання охоронних послуг (далі –Договір №18) пунктом 1.1 якого передбачено, що замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт та його приміщення, які розташовані за адресою: Черкаська область, Канівський район –с. Таганча, с. Степанці, с.Литвинець і позначені у план-схемі об'єктів, що охороняються.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 17 сторони погодили, що оплата за виконану роботу здійснюється відповідно до визначених тарифів щомісячно двома платіжними дорученнями замовника, що здаються в установу банку не пізніше 15-го та 25-го числа поточного місяця. Можлива передплата.

Згідно пункту 2.2 Договору № 18 оплата за відпрацьований місяць здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним. Можлива передплата.

На виконання умов Договору № 17 позивач надав відповідачу послуги по забезпеченню охорони об'єкта на суму 65 676, 00 коп., що підтверджується актом наданих послуг від 31 серпня 2008 року, проте відповідач розрахувався за надані послуги на суму 40 160,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по Договору № 17 станом на 14.11.2008 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 17 складає 25 516, 00 грн.

На виконання умов Договору  № 18, позивач надав послуги по забезпеченню охорони об'єкта на суму 191 810, 00 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 30 вересня 2008 року, 31 жовтня 2008 року та 14 листопада 2008 року, однак відповідач жодних розрахунків не провів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем заборгованість в розмірі 191 810, 00 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків по Договору № 18.

Отже, загальна заборгованість по обох договорах складає 217 326,00 грн.

В подальшому сторони підписали протокол реструктуризації взаєморозрахунків від 08.12.2008 року (далі –Протокол), згідно умов якого відповідач зобов'язувався погасити заборгованість частинами по 30 000,00 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з грудня 2008 року до повного погашення заборгованості.

Зважаючи на графік погашення заборгованості визначений Протоколом, на  момент винесення рішення прострочена сума заборгованості складає 180 000,00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 180 000,00 гривень.

Згідно останніх уточнень, позивач просить визнати недійсним  протокол реструктуризації взаєморозрахунків від 08.12.2008 року.

Стаття 215 Цивільного кодексу України, визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України, визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак позивач, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання Протоколу недійсним, не навів суду жодних доводів та не надав жодного доказу, які в силу вимог вищезазначених статей можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного Протоколу, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 26 150, 57 грн. пені, 26040, 73 грн. інфляційних втрат, 4066, 13 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних господарський суд приходить до висновку, що позивач невірно визначив періоди та суми прострочення з наступних підстав.

За Договором № 17 та актом наданих послуг від 31 серпня 2008 року на суму 65 676,00 грн., частина з яких сплачена у сумі 40 160.00 грн. утворився борг у сумі 25 516,00 грн., прострочення за яким відповідно до п. 2.2. Договору № 17 виникає з 26.08.2008 року, тобто нарахування можливе до 26.02.2009 року (п. 6 ст. 232 ГК України).

Проте позивач здійснює нарахування пені з 26.09.2008 року, тому враховуючи вимоги позивача та Протокол від 08.12.2008 року пеню слід розраховувати з 26.09.2008 року по 07.12.2008 року, розмір якої за визначений період становить 1 221, 42 грн.

Так само підлягають до стягнення інфляційні витрати та 3% річних в межах періодів визначених позивачем, зокрема індекс інфляції починаючи з 01.09.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 1 122,70 грн. та 3% річних з 25.09.2008 року по 07.12.2008 року  в сумі 155,19 грн.

Граничним строком нарахування пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних визначено 07.12.2008 року, так як сторони підписали протокол про реструктуризацію взаєморозрахунків від 08.12.2008 року яким визначили новий порядок погашення заборгованості відповідача.

За Договором № 18, у відповідності до п. 2.2 цього Договору оплата за відпрацьований місяць здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно акту наданих послуг від 30.09.2008 року по Договору № 18 послуг було надано на суму 101 174,00 грн., заборгованість за яким не погашено, а тому прострочення за умовами п. 2.2. починається з 06.10.2008 року, а нарахування пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних згідно Протоколу можливе до 07.12.2008 року.

Здійснивши перерахунок у межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що пеня підлягає до стягнення за період з 06.10.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 4 179,65 грн., індекс інфляції за період з 06.10.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 3 237,57 грн. та 3 % річних з 06.10.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 523, 89 грн.

Згідно акту наданих послуг від 31.10.2008 року по Договору № 18 послуг було надано на суму 75920,00 грн., заборгованість за яким не погашено, а тому прострочення за умовами п. 2.2. починається з 06.11.2008 року, а нарахування пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних згідно Протоколу можливе до 07.12.2008 року.

Здійснивши перерахунок у межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що пеня підлягає до стягнення за період з 06.11.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 1593,08 грн., індекс інфляції за період з 06.11.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 1138,80 грн. та 3 % річних з 06.11.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 199,68 грн.

Згідно акту наданих послуг від 14.11.2008 року по Договору № 18 послуг було надано на суму 14716,00 грн., заборгованість за яким не погашено, а тому прострочення за умовами п. 2.2. починається з 06.12.2008 року, а нарахування пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних згідно Протоколу можливе до 07.12.2008 року.

Здійснивши перерахунок у межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що пеня підлягає до стягнення за період з 06.12.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 19,30 грн., 3 % річних з 06.12.2008 року по 07.12.2008 року в сумі 2,48 грн., індекс інфляції за період з 06.12.2008 року по 07.12.2008 року стягненню не підлягає, так як прострочення складає менше 15 днів місяця.

Сторони Протоколом від 08.12.2008 року погодили, що відповідач повинен щомісячно сумами по 30 000,00 грн. починаючи з грудня 2008 року в строк до 25 числа кожного місяця виплачувати заборгованість, яка складає 217 326,00 грн. до повного погашення заборгованості.

Таким чином, починаючи з грудня 2008 року кожного наступного 26 числа місяця у відповідача збільшується заборгованість на 30000,00 грн., зокрема:

-з 26.12.2008 по 25.01.2009 прострочення на 30000,00 грн.;

-з 26.01.2009 по 25.02.2009 прострочення на 60000,00 грн.;

-з 26.02.2009 по 25.03.2009 прострочення на 90000,00 грн.;

-з 26.03.2009 по 25.04.2009 прострочення на 120000,00 грн.;

-з 26.04.2009 по 25.05.2009 прострочення на 150000,00 грн.;

-з 26.05.2009 по 25.06.2009 прострочення на 180000,00 грн.

Здійснивши перерахунок з урахуванням визначених вище періодів прострочення, однак в межах періодів визначених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що пеня, інфляційні втрати та 3 відсотки річних підлягають до стягнення в наступних розмірах:

1. за період 26.12.2008 по 25.01.2009 прострочення на 30000,00 грн., пеня в сумі 609,84 грн., 3 % річних в сумі 76,44 грн., інфляційні втрати в сумі 870,00 грн.;

2. за період 26.01.2009 по 25.02.2009 прострочення на 60000,00 грн., пеня в сумі 1223,01 грн., 3 % річних в сумі 152,88 грн., інфляційні втрати в сумі 900,00 грн.;

3. за період 26.02.2009 по 25.03.2009 прострочення на 90000,00 грн., пеня в сумі 1656,99 грн., 3 % річних в сумі 207,12 грн., інфляційні втрати в сумі 1260,00 грн.;

4. за період 26.03.2009 по 25.04.2009 прострочення на 120000,00 грн., 3 % річних в сумі 305,75 грн., інфляційні втрати в сумі 1080,00 грн., пеня за період з 26.03.2009 по 06.04.2009 складає 946,85 грн., з 07.04.2009 по 07.05.2009 прострочення на суму 90636,00 (75920,00+14716,00) пеня складає 1847,48 грн., з 08.05.2009 по 30.06.2009 прострочення на суму 14716,00 грн. пеня складає 290,29 грн.(розрахунок пені визначено з урахуванням періодів сплати визначених Протоколом, в межах позовних вимог та з урахуванням граничних строків нарахування пені визначених п.6 ст. 232 ГК України:

- по акту наданих послуг від 30.09.2008 року на суму 101 174,00 грн. можливий період нарахування пені з 06.10.2008 року по 06.04.2009;

- по акту наданих послуг від 31.10.2008 року на суму 75920,00 грн. можливий період нарахування пені з 06.11.2008 року по 07.05.2009;

- по акту наданих послуг від 14.11.2008 року на суму 14716,00 грн. можливий період нарахування пені з 06.12.2008 року по 06.06.2009.);

5. за період 26.04.2009 по 25.05.2009 прострочення на 150000,00 грн., розрахунок пені визначено в п. 4, 3 % річних в сумі 369,86 грн., інфляційні втрати позивач просив стягнути включно по квітень, оскільки з 26.04.2009 по 30.04.2009 прострочення складає менше 15 днів інфляційні втрати не нараховуються;

6. за період 26.05.2009 по 02.06.2009 прострочення на 180000,00 грн., 3 % річних підлягають до стягнення в сумі 118,36 грн., нарахування річних здійснюється в межах розрахунку позивача.

Зважаючи на викладене вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, зокрема пеня в сумі 13587,91 грн., 3 % річних в сумі 2111,65 грн., інфляційні втрати в сумі 9609,07 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 750,00 грн., витрати на інформаційні послуги в сумі 144,13 грн. та витрати на поштові послуги, які визначає я судові витрати.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Однак з наданої позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 не вбачається, що кошти були сплачені за складання позовної заяви саме по даній справі, а витрати на інформаційні та поштові послуги не є судовими в розумінні ст. 44 ГПК України, що унеможливлює їх стягнення в порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст.  33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс»(04050, м. Київ, вул. Артема, 103, В літ. А, код ЄДРПОУ 31031112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статос»(02099, м. Київ, вул.. Ялтинська, 5-Б,  код ЄДРПОУ 33595051) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 13 587 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 91 коп. –пені,  9 609 (дев'ять тисяч шістсот  дев'ять) грн. 07 коп.  –інфляційних витрат, 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 65 коп. –3 % річних, 2053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 09 коп. - державного мита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                         О.М. Спичак

Дата підписання рішення 23.06.2009 року