Рішення

від 22.06.2009 по справі 41/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/208

22.06.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Реланта"

простягнення 21 030, 22 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  Андреєва К.В –дов. № б/н від 03.06.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротеп" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реланта"  про стягнення 21 030, 22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 14.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.04.2008 року.

В судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Відповідач в судове засідання 21.04.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю отримання додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 21.04.2009 року розгляд справи відкладено на 22.05.2009 року.

В судовому засіданні 22.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові докази по справі.

Представник відповідача  в судове засідання 22.05.2009 року не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд відхилив з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

У зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 05.06.2009 року.

02.06.2009 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути 18188,16 грн. боргу та 2152,94 грн. пені.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі  згідно поданої заяви.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2009 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом  позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Реланта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВБ Плюс», яке судом відхилено, оскільки відповідачем не надано жодного доказу, на доказ обставин викладених в клопотанні, а також не доведено неможливість розгляду даної справи до вирішення справи на яку посилається відповідач в своєму клопотанні.

В судовому засіданні 05.06.2009 року оголошено перерву на 22.06.2009 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.06.2009 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реланта " (в подальшому –експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (в подальшому –перевізник, позивач) уклали угоду № 91-П на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (далі –Угода), відповідно до якої перевізник зобов'язується перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому вантажовідправником, а експедитор зобов'язується  сплатити перевезення з коштів, отриманих від замовника.

Відповідно до пункту 1.1 предметом цієї Угоди є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні.  

Згідно пункту 2.3 Угоди вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку експедитор надає перевізнику за кожне перевезення окремо.

Пунктом 2.4 Угоди встановлені основні зобов'язання експедитора, зокрема, встановлювати ставки провізної плати згідно домовленості з перевізником, сприяти швидкому оформленню всієї необхідної документації, не допускати простою транспортних засобів під завантаженням і розвантаженням понад установлений даною Угодою та заявкою час.

В свою чергу відповідно до пункту 2.5 Угоди перевізник несе відповідальність за збереження вантажу перед експедитором та замовником з часу його прийняття від вантажовідправника до повного розмитнення та розвантаження у вантажоотримувача, в разі втрати, пошкодження або нестачі вантажу, перевізник відшкодовує замовнику кошти в розмірі вартості втраченого, пошкодженого або вантажу, якого не вистачає на підставі складеного Акту чи відмітки в CMR.

Відповідно до пункту 2.7 Угоди перевізник починає виконувати свої обов'язки після отримання від експедитора та підтвердження йому по факсу письмової заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди, відповідач виставив позивачу три заявки на перевезення, в результаті виконання яких, сторонами було підписано акти приймання виконаних послуг по перевезенню вантажів від 10.06.2008 року на суму 6 122, 93 грн., від 01.07.2008 року на суму 6 108,84 грн. та від 16.07.2008 року на суму 6 965,39 грн.

Порядок розрахунків сторони погодили в заявках, за умовами яких, відповідач зобов'язувався розрахуватись протягом 7-14 та 10 банківських дні після отримання оригіналів документів та СМR.

Однак відповідач в порушення умов Угоди та заявок, протягом встановленого строку не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 399 від 10.11.2008 року, у відповідь на яку відповідач листом № 16 від 09.02.2009 року свою заборгованість визнав, однак повідомив, що розрахунки здійснить лише після надходження коштів від замовника –ТОВ «МВБ Плюс».

Аналогічні заперечення проти позову викладені відповідачем і у відзиві.

Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 18 188,16 грн.

Твердження відповідача, що згідно умов Угоди розрахунки здійснюються виключно за рахунок коштів, що надійшли від замовника, не приймаються судом до уваги, оскільки сторони заявками визначили конкретні строки сплати за надані послуги, які відповідачем на дотримані.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.4. Угоди встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, пеня, що обраховується від суми простроченого платежу складає  подвійну облікову ставку НБУ за кожен день несплати, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивач керуючись п. 3.4. Угоди  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 152,94 грн.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.           

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського-процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вищезазначені норми та скрутну становище відповідача, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені  до 1000, 00 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст.  49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реланта" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 44, кв. 62, фактична адреса: 03083, м. Київ, вул.. Набережно-Корчуватська, 136-Б, оф. 316, код ЄДРПОУ 35644346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02094, м. Київ, вул. Сергієнка, 11, код ЄДРПОУ 21496904) 18 188 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім ) грн. 16 коп. –основного боргу, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.  –пені, 191 (сто дев'яносто одну) грн. 88 коп. - державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак