Рішення

від 16.06.2014 по справі 16-18-2/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.2014 Справа № 16-18-2/129

За позовом комерційного банку „Українська фінансова група" - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЕКС", м. Ужгород

до товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія ХХІ століття", м. Київ

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Черкаси

про стягнення кредитної заборгованості у сумі 17255653 грн. 95 коп., звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна з застосуванням до предмету іпотеки процедури продажу іпотекодержателем від власного імені за ринковою вартістю на момент продажу (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники :

Позивача - не з'явився

Відповідача ТОВ „ІНЕКС" - не з'явився

Відповідача ТОВ „Будіндустрія ХХІ століття " - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: комерційним банком „Українська фінансова група" - товариством з обмеженою відповідальністю, м. Київ заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЕКС", м. Ужгород про стягнення суми 17255654 грн. 95 коп. заборгованості по кредиту, відсотках за кредитом та пені за прострочення термінів сплати відсотків і кредиту та до товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія ХХІ століття", м. Київ про звернення стягнення у погашення кредитної заборгованості на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_2 (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог - арк. справи № 1-3, т. 2). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1, м. Черкаси.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.11.2011 року позов задоволено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області змінено, резолютивну частину викладено в інший редакції. Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 року у даній справі скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Закарпатської області, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Зазначено на необхідність дослідження обставин, пов'язаних з виникненням права власності на заставлені квартири у осіб, які є інвесторами їх будівництва, зважаючи на непорушність права власності, встановлену ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2014 року у справі № 16-18-2/129

Проведеним автоматичним розподілом справ між суддями справу № 16-18-2/129 розподілено судді Мокану В.В.

На виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України, ухвалами господарського суду Закарпатської області від 08.05.2014 року та від 28.05.2014 року зобов'язано позивача та відповідача ТОВ „Будіндустрія ХХІ століття" надати письмову документально підтверджену інформацію про те, хто є інвесторами інших заставлених квартир та про ступінь виконання інвесторами своїх зобов'язань. Вимоги суду зазначеними сторонами спору не виконано. Ухвали надіслані на адреси сторін рекомендованими листами з повідомленнями про вручення; повідомленням підтверджено вручення позивачу 03.06.2014 року рекомендованого листа, надісланого 12.05.2014 року; інші листи повернуті органом зв'язку з відмітками про неможливість вручення. Враховуючи факт надіслання ухвал на юридичні адреси, підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, порядок повідомлення за практикою Вищого господарського суду України вважається дотриманим. За наведених обставин та відсутності відзивів відповідачів, спір розглянуто судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи доказами з врахуванням відзиву на позовну заяву, надісланого представником третьої особи ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Між ТОВ „КБ „Українська фінансова група" (кредитодавець по договору) та ТОВ „Інекс" (позичальник по договору) укладено кредитний договір № 4Ю/2008 від 15.02.2008 року (далі - кредитний договір) (із змінами та доповненнями до кредитного договору згідно договорів № 1 від 30.09.2008 року, № 2 від 31.10.2008 року, № 3 від 29.12.2008 року, № 4 від 29.01.2009 року, № 5 від 12.02.2009 року, № 6 від 17.02.2009 року, № 7 від 22.04.2009 року, № 8 від 01.06.2009 року, № 9 від 29.06.2008 року, № 10 від 11.09.2009 року), згідно якого позивач надав кредит у сумі 15000000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,5% з терміном погашення не пізніше 01.07.2010 року (п. п. 2.1., 3.2 кредитного договору).

29.12.2008 року між ТОВ "КБ "Українська фінансова група" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Будіндустрія ХХІ століття" (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець (відповідач-2) з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 4Ю/2008 від 29.12.2008 року щодо повернення останнім отриманого кредиту у розмірі 15000000,000 грн. у строки, встановлені кредитним договором, а також процентів за користування кредитом, сплати неустойки (штрафу, пені) та інших відшкодувань, передбачених кредитним договором, передав іпотекодержателю належне на праві власності іпотекодавцю майно, а саме: квартири - АДРЕСА_2, за рахунок якого іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань у цілому чи у будь - якій його частині.

Видача кредитодавцем позичальнику кредиту у сумі 15000000,00 грн. підтверджується меморіальними ордерами № 905 від 15.02.2008 року, № 856 від 18.02.2008 року, № 4969 від 30.09.2008 року та виписками по особовим рахункам з 15.02.2010 року по 17.05.2010 року та з 05.05.2009 року по 17.05.2010 року.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2014 року у справі № 16-18-2/129

За твердженням позивача, не спростованим відповідачами, позичальник кредит у встановлені кредитним договором строки не повернув, проценти не сплатив; майновий поручитель (відповідач-2) також залишив направлені кредитодавцем на його адресу вимоги та претензію (за вих. № 01/6-58 від 18.09.2009 року; вих. № 01/6-510 від 09.11.2009 року, вих. № 01/6-575 від 18.11.2009 року) без відповіді та реагування.

У зв'язку з невиконанням позичальником у встановлений у договорі термін своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у нього виникла прострочена заборгованість у сумі 15000000,00 грн. основної заборгованості та 1537136,98 грн. відсотків.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору при несплаті позичальником у встановлений термін заборгованості по кредиту, а також відсотків за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом, плати за надання та управління фінансовим кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє з дати виникнення обставин, які є підставою для застосування пені до дати припинення цих обставин та нараховується щоденно.

За несплату у встановлений термін заборгованості по кредиту, а також відсотків за користування кредитом позивачем нарахована пеня, яка згідно розрахунку становить 564041,10 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та 154475,87 грн. за прострочення сплати відсотків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з ТОВ „Інекс" суми 17255653,95 грн., у т.ч. 15000000,00 грн. основної заборгованості, 1537136,98 грн. відсотків, 564041,10 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 154475,87 грн. пені за прострочення сплати відсотків підлягає задоволенню у повному обсязі.

За нормою ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд констатує наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за договором іпотеки від 29.12.2008 року було передано в заставу квартири, одна з яких, а саме: квартира АДРЕСА_2 належала третій особі - ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору - договору купівлі - продажу опціонів № 0190806/N/1/01 від 22.02.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець), КБ "Українська фінансова група" у формі ТОВ (продавець) та ТОВ "Будіндустрія ХХІ століття" (емітент), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець оплатити

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2014 року у справі № 16-18-2/129

опціони з поставкою базового активу, яким є однокімнатна квартира АДРЕСА_2

Право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 визнано на підставі заочного рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 10.03.2010 року, яке набрало законної сили. Водночас, заочне рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 10.03.2010 року , було скасоване рішенням апеляційного суду міста Севастополя від 13.12.2012 року, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2. В наступному рішення апеляційного суду міста Севастополя від 13.12.2012 року було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013 року та залишено в силі заочне рішення Гагарінського суду міста Севастополя від 10.03.2010 року.

Крім того, заочним рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 26.06.2013 року у справі № 2702/397/12 позов ОСОБА_1 задоволено; скасовано свідоцтво про право власності Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 14.11.2007 року, яким за ТОВ "Будіндустрія XXI століття" було визнано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2; визнано частково недійсним договір іпотеки стосовно передачі в іпотеку однокімнатної квартири АДРЕСА_2, укладений 29.12.2008 року між КБ "Українська фінансова група" - ТОВ та ТОВ "Будіндустрія XXI століття", засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі за № 13111; виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 8362907, про іпотеку квартири АДРЕСА_2; виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 8345319, про заборону відчуження квартири АДРЕСА_2; зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі зняти заборону щодо проведення будь-яких дій з квартирою АДРЕСА_2.

За таких обставин, враховуючи також встановлену судом часткову недійсність договору іпотеки, підстави для звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 відсутні, в цій частині позову належить відмовити.

Щодо вимоги про звернення стягнення на інші зазначені у позові квартири, суд на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 25.03.2014 року, які відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалами від 08.05.2014 року та від 28.05.2014 року витребував у комерційного банку „Українська фінансова група" та ТОВ „Будіндустрія ХХІ століття" письмову документально підтверджену інформацію про те, хто є інвесторами інших заставлених квартир та про ступінь виконання інвесторами своїх зобов'язань.

З'ясування та дослідження зазначеної інформації є необхідним з огляду на норму ст. 583 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передавати майно в заставу належить власнику або особі, якій належить майнове право, а також особі, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави, та з метою уникнення порушення прав та інтересів осіб - інвесторів шляхом залучення їх до участі у справі.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2014 року у справі № 16-18-2/129

За нормою ст. 6 Закону України "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку. Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Факт залучення інвесторів до участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_2 підтверджено інформацією про випуск облігацій товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія ХХІ століття", наданою Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у листі № 12/02/7544/нк від 19.04.2013 року (арк. справи 141, т.3). Крім того, судом за даними Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясована інформація про наявність судових спорів про визнання права власності на окремі квартири, які є предметом вимог у даній справі (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.02.2014 року стосовно квартир АДРЕСА_2.

Враховуючи, що виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою шляхом повної сплати вартості об'єкта інвестування свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт; що розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора, який вчинив дії щодо набуття права власності на об'єкт будівництва, або без його згоди на передачу майнових прав у заставу, порушує права інвестора, вирішення спору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки без участі осіб, які виступили інвесторами будівництва спірних квартир, порушить їх права на захист власних інтересів.

Невиконання позивачем вимог суду, викладених у ухвалах від 08.05.2014 року та від 28.05.2014 року, про надання письмової документально підтвердженої інформації про те, хто є інвесторами інших заставлених квартир та про ступінь виконання інвесторами своїх зобов'язань, унеможливлює здійснення повного, всебічного розгляду всіх обставин справи та прийняття обґрунтованого рішення в цій частині позовних вимог.

Доказів поважності причин неподання зазначених документів позивач не надав.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.06.2014 року у справі № 16-18-2/129

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду про надання витребуваних документів, необхідних для вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність визначених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України підстав для залишення позову у відповідній частині без розгляду.

Судові витрати у справі по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить віднести на відповідача ТОВ „Інекс".

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЕКС" (м. Київ, вул. Липська, будинок 19/7, квартира 21, код 22936707) на користь комерційного банку „Українська фінансова група" - товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Грушевського/Кріпосний Яр, будинок 34/1, літ. „А", код 26549574):

- суму 17255653,95 грн., у т.ч. 15000000,00 грн. основної заборгованості, 1537136,98 грн. відсотків, 564041,10 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 154475,87 грн. пені за прострочення сплати відсотків;

- суму 25500,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. У вимозі про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, відмовити.

4. В інший частині вимог позов залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.06.2014 року

Суддя В.В. Мокану