Рішення

від 17.06.2014 по справі 907/416/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.2014 Справа № 907/416/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом Прокурора Тячівського району, м. Тячів

в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради, смт. Буштино Тячівського району

За участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної податкової інспекції у Тячівському районі, м. Тячів

До відповідача Малого приватного підприємства "Новатор", с. Грушово Тячівського району

Про стягнення 32471,28 грн.

Суддя Л. М.Якимчук

За участі представників сторін:

Від прокуратури - Кобзар С.П., прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода;

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради, смт. Буштино Тячівського району, до відповідача, Малого приватного підприємства "Новатор", с. Грушово Тячівського району, про стягнення 32471,28 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів.

У судовому засіданні оголошувалась перерва за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 05.06.2014 до 11 год. 00 хв. 16.06.2014.

Прокурор у процесі підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що з відповідачем у даній справі не укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,27 га, яка розташована у смт. Буштино по вул. Травневій, 144, незважаючи на те, що позивачем у справі затверджено проект відведення вказаної земельної ділянки на умовах оренди.

Враховуючи те, що відповідач користується земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі не сплачує, то, вважає прокурор, з нього належить стягнути збитки за користування земельною ділянкою у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10823,76 грн. у рік, відтак з 2009 року - 32471,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 22, 256,257 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Разом з тим, надіслав до суду лист від 07.05.2014 №146/02-26, яким підтримує позовні вимоги повністю та просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак у попередньому засіданні заперечив проти позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Зазначає, що відповідачем сплачено у повному обсязі земельний податок за спірну земельну ділянку у відповідності до ст. 2 Закону України „Про плату за землю", що підтверджено як довідкою відповідача, так і довідкою державної податкової служби у Тячівському районі, тому вважає нараховані прокурором та позивачем збитки необґрунтованими, враховуючи відсутність відповідного розрахунку, який би містив відомості щодо нормативних актів, які передбачають збитки вказаного розміру.

Крім того, підкреслює, що орендна плата не може бути нарахована, оскільки між сторонами не укладено договору оренди, на підставі якого така могла б бути нарахована.

Залучена судом до участі у справі третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору (Державна податкова інспекція у Тячівському районі) явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила. Разом з тим, надіслала до суду лист від 05.06.2014, яким повідомила про сплату відповідачем земельного податку за період з 2009 по 2014 рік: за 2009 рік - 1570 грн., за 2010 рік - 3013,32 грн., за 2011 рік - 1350 грн., за 2012 рік - 2724 грн., за 2013 рік - 2574 грн., за 2014 рік (станом на 05.06.2014) - 1002 грн., на підтвердження чого до листа долучено копії відповідних облікових карток.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням вісімнадцятої сесії V скликання Буштинської селищної ради Тячівського району від 17 липня 2009 року №480 затверджено проект відведення земельної ділянки на умовах оренди малому приватному підприємству "Новатор" (відповідачу у справі) у смт. Буштино по вул. Травневій, 144 площею 0,27 га для обслуговування АЗС; вирішено надати в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 49 років; встановлено орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10823,76 грн. у рік.

За результатами проведеної прокуратурою Тячівського району перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що відповідачем спричинені збитки за користування вказаною земельною ділянкою без оформлення договору оренди у розмірі 32471,28 грн., у зв'язку з чим прокурором пред'явлено цей позов.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку про відмову у позові повністю, з огляду на наступне.

Поняття збитків та підставність їх відшкодування врегульовано, зокрема, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України . Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

1. Стосовно протиправної поведінки відповідача.

Законодавцем визначено дві форми плати за землю: земельний податок та орендна плата (Розділ XIII Податкового кодексу України).

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України одним з обов'язків землекористувача є обов'язок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Розраховані прокурором та позивачем збитки дорівнюють орендній платі за весь час користування відповідачем земельною ділянкою, яка встановлена Рішенням вісімнадцятої сесії V скликання Буштинської селищної ради Тячівського району від 17 липня 2009 року №480 ( 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10823,76 грн.), однак з таким висновком погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 288.1, 288.4, 288.5.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У пункті 3.3 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, від 01.01.2010 Вищий господарський суд України звернув увагу судів на те, що відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку , яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки .

Отже, враховуючи те, що до моменту укладення договору оренди земельний податок є єдиною можливою формою оплати за землю, відповідач, у свою чергу, повністю сплатив земельний податок, що підтверджено довідкою Державної податкової служби у Тячівському районі від 19.05.2014 №2975, то його поведінка відповідає вимогам закону щодо оплати за землю, яка перебуває у його користуванні, відтак не може вважатися протиправною.

2. Стосовно збитків.

Не доведено прокурором та позивачем також і наявність реальної упущеної вигоди, оскільки сплату земельного податку у повному обсязі відповідачем доведено, а можливість отримання позивачем вигоди у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не встановлено ні договором, ні законодавцем у імперативному порядку, не доведено належними та допустимими доказами.

Саме лише рішення Буштинської селищної ради щодо можливості встановлення у майбутньому договорі оренди орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може підтверджувати наявність у позивача упущеної вигоди у такому розмірі.

Наведені обставини, у свою чергу, виключають також і решту елементів, необхідних для складу такого цивільного правопорушення як відшкодування збитків (вину та зв'язок між протиправною поведінкою та збитками).

Отже, враховуючи те, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні наявності збитків у розмірі 32471,28 грн., ні винної протиправності дій відповідача, які могли спричинити такі збитки, то суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.

Відповідно до п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановлені законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що з 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.1. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тобто, в даному випадку судовий збір становить 1827,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з відмовою у позові у повному обсязі судовий збір в розмірі 1827 грн. покладається на визначеного прокурором позивача - Буштинську селищну раду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Буштинської селищної ради Тячівського району (Тячівський район, смт. Буштино, вул. Головна, 91, код 04349685) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, 38015610; банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області; код ЄДРПОУ суду 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівьского апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.06.2014.

Суддя Л.М. Якимчук