Рішення

від 25.06.2009 по справі 29/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/127

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.06.09 р.                                                                                                       Справа № 29/127                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання                                     Бєліковій Н.А.

за участю:

Представників сторін:

Від позивача: Малий Я.П., довір. № 0279/8 від 13.08.08

Від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” м. Київ   

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 4 218 884,84 грн., в тому числі  сума основного боргу в розмірі 3 893 616,84 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 171 319,00 грн., 3% річних в розмірі 17 049,00 грн., пеня в розмірі 136 900,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

        Позивач, Закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  про стягнення заборгованості в сумі 4 218 884,84 грн., в тому числі  сума основного боргу в розмірі 3 893 616,84 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 171 319,00 грн., 3% річних в розмірі 17 049,00 грн., пеня в розмірі 136 900,00 грн.

         В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконується обов'язок по сплаті за отриманий товар на підставі договору № 24 від 01.02.2008 р., накладні №98012502 від 03.12.08року; №98166969 від 30.12.2008р, № 98193027 від 05.01.09року; № 98205835 від 08.01.09р.; № 98221531 від 12.01.09р.; № 98221545 від 12.01.09р., довіреності № 568612 від 30.12.08р., № 568613 від 05.01.09р., № 568614 від 08.01.09р., № 568615 від 12.01.09р., претензію від 10.02.09, докази відправлення претензії, рахунки та  розрахунок заборгованості.  

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання на його адресу листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Направлені на адресу відповідача поштові конверти з повідомленням повернуті адресатові з позначкою підприємства поштового зв'язку “вибули”.

Згідно довідці управління державної реєстрації Донецької міської ради від 25.05.09р за № 2927, ТОВ „Компанія Альтер” (код ЄДРПОУ 32516864) є юридичною особою та згідно останніх змін, підприємство відповідача знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, буд 3.

Однак, в матеріалах справи є повернутий лист  з ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.09року, з позначкою, що за зазначеною на конверті адресою, підприємство відповідача „не проживає”.

Відповідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” № 755-IV  від 15.03.2003 р. обов'язок щодо повідомлення органів державної реєстрації щодо змін відомостей про юридичну особу покладено на господарюючого суб'єкта.

       Станом на час розгляду справи, внесення будь-яких інших змін, стосовно юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  державним реєстратором не здійснювалося.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача, а не його обов'язком.

Представник позивача, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у  відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.06.09року за підписом заступника голови господарського суду Донецької області, було продовжено розгляд справи на 1 (один) місяць.

         У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

         Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

         Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

         Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

         Позивач, Закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  про стягнення заборгованості в сумі 4 218 884,84 грн., в тому числі  сума основного боргу в розмірі 3 893 616,84 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 171 319,00 грн., 3% річних в розмірі 17 049,00 грн., пеня в розмірі 136 900,00 грн.

         01.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством “Український мобільний зв'язок” м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  був укладений договір  № 24 про постачання на територію Волинської , Донецької, Запорізької, Луганської, Львівської та Тернопільської областей стартових пакетів МТС, ДЖИНС та стартових пакетів, ваучерів ЕКОТЕЛ та єдиних ваучерів (далі Продукція).

Згідно вимог п 1.1 укладеного договору, Продавець (Позивач) поставляє, а  Покупець (Відповідач) приймає, сплачує та реалізує кінцевому  споживачеві отриману продукцію, асортимент якої, зазначається в Додатку № 1 до договору. (п.1.2).

 Пунктом 4.1. договору встановлено, що вибір форми оплати отриманої продукції визначається виключно Продавцем. Форми сплати можуть бути наступних видів:

-          одноразова 100% передплата;

-          з відстрочкою оплати на строк до 15-ти календарних днів;

-          з відстрочкою оплати на строк до 30-ти календарних днів

        При цьому, максимальна сума, на яку Покупцю може бути надана відстрочка оплати отриманої партії продукції – є „кредитний ліміт”. Покупець самостійно, але з врахуванням  побажань Покупця, встановлює  яку саме форму оплати отриманої продукції надати Покупцю щодо кожної окремої партії.

        Пунктом 4.2. передбачено, що підставою для сплати Продукції є рахунок, який надається на підставі заявки Покупця, яка прийнята та затверджена, за допомогою електронної пошти Продавцем Рахунок на 100% передплату є дійсним, протягом 3-х банківських днів з моменту його виписки.

        В разі, якщо Покупцю поставлена Продукція на умовах відстрочки оплати, Покупець повинен сплатити рахунок Продавця не пізніше 15-го календарного дня (для відстрочки платежу в строк до 15днів), та не пізніше 30-го (для відстрочки платежу , строком до 30-ти календарних днів). Дати надання рахунку зазначається на самому рахунку. Датою сплати рахунка –є дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця. (п. 4.3. Договору)

        Як зазначено в позовній заяві,  відповідач був зобов'язаний сплатити наданий Позивачем рахунок протягом 30-ти календарних днів.

Позивачем були виставлено рахунки-фактури:

-          № 200003802058 від 30.12.08року на суму 1 477 496, 75грн;

-          №200003813941 від 05.01.2009р. на суму 738 748,38грн.;

-          № 200003820382 від 08.01.09р. на суму 984 997,83грн;

-          № 200003827869 від 12.01.09р. на суму 628 998, 91грн;

-          № 200003827870 від 12.01.09р.на суму 63 374,97грн.;

З вказаних рахунків-фактур вбачається, що Позивачем було встановлено форму  оплати за отриманий товар, а саме: з відстрочкою платежу, строком до 15-ти календарних днів.

Факт отримання відповідачем Продукції, підтверджується накладними №98012502 від 03.12.08року; №98166969 від 30.12.2008р, № 98193027 від 05.01.09року; № 98205835 від 08.01.09р.; № 98221531 від 12.01.09р.; № 98221545 від 12.01.09р., на яких мається підпис уповноваженого на це робітника відповідача.

Договором, а саме пунктом 9.6. передбачено, що Продукція надається покупцю лише за наявністю заповненої, підписаної довіреності, встановленого зразка та паспорта представника Покупця, тому позивач надав довіреностей на отримання матеріальних цінностей: № 568612 від 30.12.08р., № 568613 від 05.01.09р., № 568614 від 08.01.09р., № 568615 від 12.01.09р.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем  накладні–є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу Продукції за Договором та прийняття цієї продукції останнім, тому наявність або відсутність  замовлень Покупця, не може спростувати факту отримання та прийняття Товару відповідачем. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору, щодо передачі Товару (якість, строки поставки тощо)  –суду не надавалися.

В розпорядженні суду відсутні письмові замовлення Покупця на Товар, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки з огляду на наступне.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару  в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання Продавцем свого зобов'язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого Товару, не надано доказів відмови від всього поставленного об'єму товару, за вказаними накладними та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що Покупець погодився з поставкою Товару у за вказаними вище накладними.                                                                                                                                    

Таким чином, позивач, взяті на себе, згідно Договору обов'язки, виконав належним чином, поставив товар, а відповідач прийняв товар, однак,  станом на дату винесення рішення, відповідач не виконав умови спірного договору, не перерахував грошові коти на рахунок позивача за отриману, згідно наданих до матеріалів справи накладних, Продукцію.

       Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

        Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано суду доказів погашення виниклої заборгованості, на підставі чого, суд вважає, що заборгованість є не погашеною до теперішнього часу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, одностороння відмова від виконання зобов`язання не  допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 893 616, 84 грн., яка підтверджена матеріалами справи.   

 Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

         Вимоги позивача щодо стягнення 3 893 616, 84грн., суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 049,00 грн. за період з 28.01.09 по 27.03.09.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму 3% річних.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 0,36 грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 17 048,64 грн. за період з 28.01.09 по 27.03.09.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційної складової в сумі 171 319,00 грн. за спірний період.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму інфляції.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні суми інфляції на суму 57 586,45 грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 113 732,55 грн. за період з лютого 2009 р. по березень 2009 р.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 13.4 спірного договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати товару, Покупець сплачує пеню, в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо законодавством не передбачено інше.

Статтею 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Позивач, у позовній заяві, просить стягнути з відповідача пеню, у розмірі 136 900,00 грн.  

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму пені.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні пені на суму 510,91 грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 136 389,09 грн. за період з 28.01.09 по 27.03.09.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст.ст. 216 – 218, ст. 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 28, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд -

ВИРІШИВ:

       Позов Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” м. Київ   до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  про стягнення заборгованості в сумі 4 218 884,84 грн., в тому числі  сума основного боргу в розмірі 3 893 616,84 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 171 319,00 грн., 3% річних в розмірі 17 049,00 грн., пеня в розмірі 136 900,00 грн. – задовольнити частково.  

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Альтер” м. Донецьк  (83001, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 3, ЄДРПОУ 32516864, п/р 26002383 у ДФ ВАТ  „Укргазбанк”, МФО 335894) на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01601, м. Київ, вул. Лейпцігськая, 15, п/р 26002511 в ВАТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 300335, ЄДРПОУ 14333937) заборгованість в сумі 3 893 616,84 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 113 732,55 грн., 3% річних в розмірі 17 048,64 грн., пеня в розмірі 136 389,09 грн. та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25 148,84 грн. та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,38 грн.

У задоволенні пені в  сумі 510,91 грн., 3% річних в сумі 0,36 грн. та інфляційної складової в сумі 57 586,45 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

               Суддя