Рішення

від 24.06.2009 по справі 14/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/143

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.06.09 р.                                                                                                       Справа № 14/143                               

за позовом Науково-виробничого підприємства „АСТ”, ЄДРПОУ 19489297, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Здравиця”,

                           ЄДРПОУ 13527536, м.Донецьк

про стягнення 37788 грн. 00 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Сергацький Г.І.-директор

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Науково-виробниче підприємство „АСТ”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека „Здравиця”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 37788,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 19.05.2009р. збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 48439,76 грн., у тому числі основний борг в сумі 36636,00 грн. та пеня в сумі 11803,76 грн.

Заявою від 03.06.2009р. позивач збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49773,22 грн., у тому числі основний борг в сумі 36672,00 грн. та пеня в сумі 13101,22 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого за договором №22/31 від 15.08.2006р. товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.05.2009р. повідомив суд про неможливість надання пояснень по суті позову, внаслідок відсутності у позовній заяві відомостей щодо видаткових накладних, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №22/31 від 15.08.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

15.08.2006р. між сторонами був підписаний договір постачання №22/31, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання систематично передавати (постачати) у зумовлені строки відповідачу лікарські засоби та товари медичного призначення у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

29.08.2006р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору постачання №22/31 від 15.08.2006р., згідно з якою п.1.1 договору викладено в наступній редакції: За цим договором постачальник зобов'язується систематично передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві продукцію медичного призначення, біологічно активні добавки, косметику та інше (надалі товар), у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Товар належить постачальнику на праві власності, не закладений, не арештований і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше не узгоджено сторонами.

Виходячи зі змісту позовної заяви з урахуванням заяв від 19.05.2009р., 03.06.2009р., позивач здійснював постачання лікарських засобів відповідачу, проте, кінцевого розрахунку за поставлений товар відповідачем проведено не було.

Зокрема, згідно акту звірки від 31.12.2008р. загальна сума вартості поставленого товару на 31.12.2008р. складала 56132,00 грн. В подальшому, за твердженням позивача, частину товару відповідачем було повернуто, а частину сплачено, проте, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2009р.-19.03.2009р. заборгованість відповідача за поставлений товар дорівнює 45396,00 грн.

Після погодження суми боргу, за поясненнями позивача, від відповідача на його рахунок надійшли грошові кошти в сумі 2712,00 грн. та 4896,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за поставлений за договором товар становить 37788,00 грн.

02.04.2009р. згідно товарної накладної відповідачем позивачу повернуто товар на загальну суму 456,00 грн., а 23.04.2009р. – товар на суму 348,00 грн.

Таким чином, як вказує позивач, станом на 02.06.2009р. сума боргу відповідача за отриманий за договором №22/31 від 15.08.2006р. товар становить 36672,00 грн.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 36672,00 грн.

Крім цього, згідно п.8.1 договору №22/31 від 15.08.2006р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13101,22 грн. за період з жовтня 2006р. по березень 2009р.

Відповідач пояснень по суті спору не надав з підстав, викладених у відзиві від 19.05.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №22/31 від 15.08.2006р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

За таких обставин, з урахуванням норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено сам факт постачання товару відповідачу за договором №22/31 від 15.08.2006р.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, в розділі 4 договору №22/31 від 15.08.2006р. сторонами було узгоджено терміни і порядок постачання товару.

Зокрема, товар, за даним договором, постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на основі узгоджених заявок відповідача. Заявка надається за допомогою будь-якого засобу зв'язку.

Позивач повинен розглянути заявку відповідача у строк не більше ніж 24 години з моменту її отримання, та надати повідомлення про те, що заявка прийнята повністю, частково, (в якій частині). З цього моменту заявка вважається узгодженою.

Датою постачання товару є дата приймання відповідачем партії товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття відповідачем партії товару. Доказом прийняття партії товару є накладна (специфікація), оформлена належним чином та підписана уповноваженими особами та завірена печатками сторін.

В підтвердження факту постачання товару відповідачу за договором №22/31 від 15.08.2006р. позивач посилається на надані до матеріалів справи видаткові накладні.

Проте, як встановлено судом, у вказаних видаткових накладних міститься посилання на договір №ДГ-0000022 від 03.01.2007р., тобто, договір, який не є предметом розгляду у цій справі. Будь-яких посилань на договір, на підставі якого позивачем заявлені позовні вимоги, надані до матеріалів справи видаткові накладні не містять.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

З урахуванням викладеного, в разі здійснення поставки за договором, в накладних має міститись обов`язкове посилання на договір, на підставі якого здійснюється постачання товару.

Як встановлено вище, з наданих позивачем видаткових накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме договору постачання №22/31 від 15.08.2006р., що є підставою позову.

Зокрема, в накладних містяться посилання на договір №ДГ-0000022 від 03.01.2007р., який не є предметом розгляду у цій справі.

При цьому, посилання позивача на ті обставини, що визначення у накладних іншого договору, ніж той, на підставі, якого заявлені позовні вимоги, є технічною помилкою, суд вважає неправомірними.

Таким чином, надані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть прийняті судом до уваги як належні докази виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №22/31 від 15.08.2006р.

При цьому, враховуючи відсутність матеріалах справи будь-яких специфікацій чи інших документів, якими визначається обсяг та асортимент товару, суд також позбавлений можливості визначити, що спірний товар поставлений саме за умовами договору №22/31 від 15.08.2006р.

Надані позивачем до матеріалів справи акти звірок взаємних розрахунків за період з 01.01.2009р. по 19.03.2009р., за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. (а.с.10-11 т.1) також не приймаються судом до уваги, оскільки в цих актах не зазначено, що заборгованість виникла на підставі саме спірного договору.

Крім цього, як встановлено судом, вказані акти звірок взагалі не відображають повних розрахунків між сторонами. Зокрема, кожний з цих актів містить у собі початкове сальдо та подальші взаєморозрахунки між сторонами, починаючи з 2008р., в той час, як договір №22/31 від 15.08.2006р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, підписаний сторонами ще у 2006 році, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, звідки виникло таке сальдо.

Позивачем відповідних пояснень з цих питань не надано, не визначено, за якими конкретно накладними існує заборгованість відповідача.

Надані  позивачем  банківські виписки (а.с.27-34 т.1), відповідно до яких відповідач частково сплачував вартість отриманого від позивача товару судом також не приймаються в якості належних доказів, оскільки у вказаних виписках підставою для проведення платежу визначено накладні, проте, не договір №22/31 від 15.08.2006р.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували факт постачання позивачем товару відповідачу за договором №22/31 від 15.08.2006р., всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем не доведено факт постачання товару відповідачу за договором №22/31 від 15.08.2006р.

Крім цього, згідно із ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як встановлено судом, у позовній заяві та заявах від 19.05.2009р., 03.06.2009р. позивачем розрахунок суми основного боргу здійснюється, починаючи з 31.12.2008р., в той час, як договір, на підставі якого заявлені позовні вимоги, підписаний сторонами 15.08.2006р.

Виходячи зі змісту розрахунку, викладеного в заяві від 03.06.2009р., сума, яка підлягала сплаті за поставлений товар згідно акту звірки за період з 01.01.2009р. по 19.03.2009р. становила 45396,00 грн. Таким чином, враховуючи часткові оплати (2712,00 грн.+4896,00 грн.) та повернення товару позивачу (на суми 456,00 грн.+348,00 грн.), заборгованість відповідача перед позивачем має становити 36984,00 грн., в той час, як за твердженням позивача, дана сума заборгованості складає 36672,00 грн. Відповідних пояснень щодо наявності різниці між вказаними сумами позивачем суду не надано.

Одночасно, надані до матеріалів справи журнали-ордери та відомості по рахунку також не можуть бути прийняті судом в якості належних розрахунків заявленої до стягнення суми, враховуючи наявність в останніх посилань на декілька договорів, внаслідок чого у суду відсутня можливість визначити розмір заборгованості саме за договором, який став підставою для заявлення позовних вимог, встановити період її виникнення тощо.

Відповідно до п.5.1 договору №22/31 від 15.08.2006р. відповідач оплачує поставлений позивачем товар за цінами, зазначеними у накладних (специфікаціях), що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідач згідно п.5.3 договору №22/31 від 15.08.2006р. оплачує поставлений товар протягом 15 календарних днів з дати фактичного отримання товару.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36672,00 грн., яка виникла внаслідок постачання позивачем товару відповідачу за договором №22/31 від 15.08.2006р.

Проте, враховуючи недоведеність позивачем факту постачання товару за договором №22/31 від 15.08.2006р., недоведеним також є факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 36672,00 грн. підлягають залишенню без задоволення як недоведені.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №22/31 від 15.08.2006р., тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13101,22 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви та збільшенні розміру позовних вимог сплачене державне мито в сумі 534,37 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 36,64 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання від 03.06.2009р. Науково-виробничого підприємства „АСТ”, м.Київ про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Науково-виробничого підприємства „АСТ”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Здравиця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 49773 грн. 22 коп., у тому числі основний борг в сумі 36672 грн. 00 коп. та пеня в сумі 13101 грн. 22 коп.

Повернути Науково-виробничому підприємству „АСТ”, м.Київ з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 36 грн. 64 коп.

Видати довідку.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 24.06.2009р.

               Суддя                                                                                                            Левшина Г.В.