Постанова

від 18.06.2009 по справі 55/253-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/253-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р.                                                           Справа № 55/253-08  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя   

при секретарі Бухановій Т.А.

за участю представників сторін:

позивача - Солов"йової Н.В., дов. №17/30 від 14.01.08 року

відповідача -  Ярмоли О.В., дов. б/н від 15.12.08 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 1190 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.09 р. по справі № 55/253-08

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість", м. Харків

про стягнення 23789,44 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна промисловість», м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 167936,24 грн., -

встановила:

Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", позивач, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість", відповідача, 23789,44 грн. неустойки за прострочення постачання продукції по укладеному сторонами  договору поставки № 15/488 від 18.03.08 року

Відповідач подав зустрічний позов про стягнення з позивача 167936,24 грн., з яких 156 528,00 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції по договору № 15/488 від 18.03.08 р., 9905,84 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару по вищевказаному договору, 1502,4 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2009 року по справі №55/253-08 (суддя Тихий П.В.) Позов відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість" задовольнено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість"  на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"  суму неустойки в розмірі 23789,44грн.; державного мита у розмірі 237,89 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість" до відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" задоволено повністю.

Стягнуто з ВАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Інвестиційна промисловість"  суму заборгованості за поставлений товар в сумі 156528,0 грн., пеню в сумі 9905,84 грн., 3% річних в сумі 1502,4 грн., державного мита у розмірі 1679,36 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Позивач за первісним позовом- ВАТ "Енергомашспецсталь" з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити, а в іншій частині - рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.03.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промисловість", поставщиком, та відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", покупцем, було укладено договір поставки №15/488, відповідно до умов якого поставщик передає в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов"язується на умовах договора прийняти продукцію та оплатити її.

Відповідно до умов специфікації №1 від 18.03.2008 року постачання продукції, вказаної у специфікації, здійснюється постачальником впродовж 25 днів з дати підписання договору, тобто у строк до 12.04.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що товар, вказаний у вищезазначеній  специфікації, був поставлений відповідачем за первісним позовом в більш пізні строки.

Згідно  з умовами специфікації №2 від 04.04.2008р. постачання продукції, вказаної в цій специфікації, повинно бути здійснено постачальником  впродовж 15 банківських днів з дати підписання специфікації, тобто у строк до 25.04.2008 року.

Проте докази поставки продукції на адресу покупця, вказаної у Специфікації №2, відповідачем не надавались та в матеріалах справи відсутні .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість виконання умов договору для сторін.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з умовами пункту 10.1 договору №15/488 за прострочення постачання та не постачання вищевказаної продукції, встановлена відповідальність у вигляді неустойки в розмірі 8% вартості непоставленої та несвоєчасно поставленої продукції, що складає 23 789,44 грн.

А отже, оскільки відповідач не виконав договірного обов"язку по поставці товару в строк, встановлений договором, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки в сумі 23789,44 грн.

Відповідно до умов договору поставки від 18.03.2008 р. ВАТ "Енергомашспецсталь" взяло на себе обов"язок оплатити поставлену постачальником продукцію.

Пунктом 9.3 договору поставки передбачено, що порядок розрахунку визначається у специфікаціях.

Специфікацією №1 від 18.03.2008р. передбачена оплата товара на суму 305808,0 грн. протягом 15 днів після поставки.

Постачальником була здійснена поставка товару покупцю на вказану суму, але, на момент звернення відповідача з зустрічним позовом, не сплачена вартість продукції поставленої згідно з видатковими накладними №31 від 04.07.2008р. -на суму 26100,0грн.; №36 від 09.07.2008р.- на суму 13800,0грн.; №37 від 21.07.2008р. -на суму 12300,0грн.; №38 від 25.07.2008р. -на суму 27600,0грн.; №39 від 02.08.2008р. -на суму 62928грн. Всього заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений товар становить 156528,0 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість для сторін умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем за зустрічним позовом не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 156528,00 грн.

Ствердження позивача за зустрічним позовом про те, що постачальник повинен був надавати на кожне відвантаження рахунок-фактуру, оскільки товар поставлявся частинами, не може прийматися до уваги, оскільки у відносинах між сторонами мало місце отримання покупцем зі складу постачальника продукції частинами на його вимогу, а надання окремого рахунку на кожне найменування  товару  договором не передбачено.

Посилання позивача за первісним позовом як на підставу для відмови в зустрічному позові на те, що згідно п. 5.2 договору поставки датою поставки продукції вважається дата її вручення покупцю або отримувачу з додатком документів обумовлених п. 6.2 договору, у зв"язку з чим строк оплати товару не настав, є необгрунтованими, зважаючи на таке.

Виходячи зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України зобов"язання виникають, зокрема, з правочинів, а не з супроводжуючих товар документів, які лише конкретизують його технічні та інші характеристики і не свідчать про волю сторін щодо  виникнення у них прав та обов"язків .

А тому, оскільки покупець фактично прийняв поставлений поставщиком товар, не висунув жодних претензій з приводу відсутності документів, що стосуються товару, не відмовився від договору поставки та не повернув товар поставщику відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, то він своїми конклюдентними діями  засвідчив взяття на себе обов"язку,  встановленого частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу, умовами договору поставки №15/488 від 18.30.2008 року та суті договору поставки,  щодо сплати за товар обумовленої в договорі суми та у встановлені в ньому строки.

Відповідно до пункту 10.4 договору поставки покупець у випадку несвоєчасної оплати товару повинен сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,04%, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи  те, що відповідач за зустрічним позовом не виконав договірний  обов"язок по оплаті товару в обумовлений в строк, встановлений договором, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги про стягнення з нього пені в сумі 9905,84 грн..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

А тому є обгрунтованим і висновок господарського суду першої інстанції про достатність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1502,4 грн. 3% річних.    

Посилання позивача за первісним позовом як на одну з підстав для скасуванні рішення на те, що ухвала місцевого господарського суду від 11.03.2009 року про відкладення розгляду справи на 23.03.2009 року була направлена судом на його адресу лише 18.03.2009 року та отримана ним лише 23.03.2009 року, що позбавило його права на участь в судовому засіданні, не може вважатися обгрунтованим, так як зі штампу канцелярі на зворотнього боці ухвали вбачається її відправлення всім учасникам процесу 16.03.2009 року, тобто у встановлений ГПК України строк. До того ж представник позивача за первісним позовом, який був присутній в судовому засіданні місцевого господарського суду 25.11.2008 року, не позбавлений права знайомитися з матеріалами справи та дізнатися, таким чином, про дати судових засідань.  

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2009 року у справі №55/253-08 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Суддя                                                                     

                                 Суддя