Постанова

від 18.06.2009 по справі 54/146

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/146

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2009                                                                                           № 54/146

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 позивача - Приходько М.Я. (дов. від 10.01.2009 року № 02);

Ситнік О.В. (дов. від 16.04.2009 року № 04/04);

 відповідача-1: Давиденко О.П. (дов. від 17.01.2009 року 3 8-01-16/51);

Костогризова Г.С. (дов. від 17.01.2009 року № 8-01-16/53);

відповідач-2: не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2009

 у справі № 54/146 (суддя Демченко Т.С.)

 за позовом                               Концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ

 до                                                   1.Національної телекомпанії України

                                                  2.Державного комітету телебачення і радіомовлення України

 про                                                   стягнення 346526,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2009 року у справі № 54/146 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ (далі – позивач, Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ) до Національної телекомпанії України (далі – відповідач-1) та Державного комітету телебачення та радіомовлення України (далі – відповідач-2) про стягнення 346 526,90 грн. задоволено повністю: стягнуто з Національної телекомпанії України на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ346 526,90 грн. боргу; в позові до Державного комітету телебачення та радіомовлення України відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Національна телекомпанія України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким обов'язок щодо виділення коштів на сплату заборгованості за державним контрактом покласти на замовника послуг та головного розпорядника бюджетних коштів - Державний комітет телебачення та радіомовлення України.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач-1 зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, суд не взяв до уваги, що, по-перше, замовником за державним контрактом є розпорядник державних коштів тобто відповідач-2; по-друге, відповідальність  за невиконання зобов'язань за державним контрактом може нести тільки відповідач-2; по-третє, державні замовники та виконавці державного замовлення звільняються від сплати державного мита, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обчислюються за нульовою ставкою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року апеляційну скаргу Національної телекомпанії України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 18.06.2009 року.

Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Національної телекомпанії України без задоволення, а спірне рішення від 25.02.2009 року – без змін.

18.06.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача-1.Представники відповідача-2 в судове засідання не з'явились.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

В судовому засіданні представник відповідача-1 усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким обов'язок щодо виділення коштів на сплату заборгованості за державним контрактом покласти на замовника послуг та головного розпорядника бюджетних коштів - Державний комітет телебачення та радіомовлення України; представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2007 р. Національна телекомпанія України уклала державний контракт № 202-14 на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007 рік з Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, згідно умов якого Державний комітет телебачення і радіомовлення України розмістив, а Національна телекомпанія України прийняла державне замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 р. загальним обсягом мовлення 5 535,5 год.

12.03.2007 року Національна телекомпанія України уклала договір доручення № 167-08 з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, згідно п. 1.2 якого, Державний комітет телебачення і радіомовлення України як Генеральний державний замовник з виробництва і розповсюдження телепрограм делегував Національній телекомпанії України свої повноваження в частині закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм в межах компетенції, визначеної дим договором.

26.03.2007 року Державне підприємство “Київський обласний радіотелевізійний передавальний центр” (Виконавець), правонаступником якого є Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ, уклало державний контракт № 198-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік з Національною телекомпанією України (Замовник), згідно умов якого Виконавець за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку № 1 до цього контракту, надає Замовнику телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік за програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Повноваження Київської філії представляти інтереси Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення передбачено п. 4.1. Положення про Київську філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення із змінами від 30.03.2007 р.

Відповідно до п. 4 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року .№ 918, державними замовниками виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм (далі - державний замовник) і виконавцями державного замовлення є: Держкомтелерадіо — генеральний державний замовник виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм; органи державної влади, інші державні органи, установи, організації, визначені законодавством як розпорядники державних коштів, - державні замовники виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, що відповідають їх напрямам діяльності, за умови визначення у державному бюджеті видатків на зазначені цілі.

Як передбачено п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 266 “Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням”, державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін; контролюють виконання підприємствами, установами, організаціями делегованих їм, функцій і несуть відповідальність перед державою за виконання державного замовлення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 13 Господарського кодексу України, державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Статтею 183 Господарського кодексу України передбачено, що договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Аналізуючи наведене, та, враховуючи зміст укладених Національною телекомпанією України та Державним комітетом телебачення та радіомовлення України договорів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відносинах із Концерном РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ Національна телекомпанія України виступає замовником послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб, та діє на підставі делегованих їй повноважень державного замовника. Відтак, зобов'язаною особою за державним контрактом від 26.03.2007 року № 198-42 є Національна телекомпанія України, а тому майнові вимоги, що випливають з виконання зазначеного контракту, заявлені до Державного комітету телебачення та радіомовлення України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зазначений державний контракт від 26.03.2007 року № 198-42 укладений відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України “про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” від 29.02.1996 року № 266, “Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 918, і Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, від 07.03.2007 року № 413.

Згідно п. 2.2. контракту, Замовник зобов'язався виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк, не пізніше 16 числа наступного за звітним місяця для складання актів здавання-приймання послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями; не передавати повністю або частково надані йому послуги іншим юридичним чи фізичним особам без узгодження з виконавцем; оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому розділом 4 цього контракту.

Відповідно до п. 3 контракту, ціна контракту становить 751 480,10 грн., в тому числі ПДВ 125 246,68 грн., що відповідає вартості трансляції 4 008,3 годин мовлення та розраховується на підставі тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку № 1 до контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника - Державного комітету телебачення та радіомовлення України на підставі затвердженого кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007 рік у сумі 751 480,10 грн., що відповідає 4 008,3 годинам мовлення. У разі належного бюджетного фінансування ціна контракту становить 1 037 801,10 грн., що відповідає 5 535,5 годинам мовлення.

Згідно розділу 4 контракту, розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно. Оплаті підлягають фактично надані послуги. Оплата наданих послуг здійснюється за цінами Додатку № 1 з урахуванням фактично відпрацьованого часу та фактично задіяних технічних засобів. Щомісячна оплата здійснюється Замовником – Національною телекомпанією України протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Відповідно до розділу 7 контракту, контракт набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 р. і діє до 21.09.2007 р. У разі належного бюджетного фінансування контракт розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 р. і діє до 31.12.2007 року.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов контракту Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ надавав Національній телекомпанії України послуги з розповсюдження (трансляції) програм, вироблених для державних потреб, що підтверджується матеріалами справи, що не заперечується останнім.

Національна телекомпанія України направляла на адресу позивача листи щодо розподілу фактичних обсягів мовлення, які перевищують загальний обсяг мовлення, зазначений у контракті, на підставі яких позивачем складалися акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Національної телекомпанії України згідно з контрактом № 198-42 від 26.03.2007 р. за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року. Зазначені акти в порушення вимог п.п. 4.2., 4.3. договору Національною телекомпанією України не були підписані. Разом з тим, заперечень або зауважень щодо складених актів відповідач-1 також не надавав.

Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ на оплату наданих послуг за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року щомісячно виставляв та направляв Національній телекомпанії України рахунки, які не були оплачені відповідачем-1.

На час подання позову борг Національної телекомпанії України перед Концерном РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ за фактично отримані послуги становить 346 526,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Посилання Національної телекомпанії України, що згідно умов контракту, Концерн РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ повинен був надавати послуги лише до 21.09.2007 року спростовуються наступним.

Згідно абзацу 3 п. 4 Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року № 413, одержувач бюджетних коштів, яким є позивач, зобов'язаний забезпечити здійснення трансляції телерадіопрограм до закінчення календарного року.

Відповідно до п. 467 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720, оператор не має права відмовити у наданні телерадіоорганізаціям технічних засобів для користування каналами мовлення у разі наявності у нього технічної можливості.

Таким чином, враховуючи технічні особливості виконання контракту та з огляду на те, що Національна телекомпанія України після 21.09.2007 року не припинила трансляцію власних програм на передавачі позивача, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Концерну РРТ в особі Київської філії Концерну РРТ про стягнення з Національної телекомпанії України 346 526,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Національною телекомпанією України не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.

Щодо направлення Національною телекомпанією України позивачу додаткової угоди від 02.10.2007 року до контракту, якою передбачалося зменшення обсягу мовлення та ціни контракту, то вона не може бути прийнята судом до уваги, оскільки згідно ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2009 року по справі № 54/146 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії Концерну РРТ до Національної телекомпанії України та Державного комітету телебачення та радіомовлення України про стягнення 346 526,90 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної телекомпанії України – без задоволення.

2.          Справу № 54/146 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

 22.06.09 (відправлено)