Постанова

від 18.06.2009 по справі 48/39

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/39

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2009                                                                                           № 48/39

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача:          Мороз С.А. – довіреність № 9/05-16 від 29.01.2007 року

 від відповідача -не з'явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 48/39 (суддя Сулім В.В.)

 за позовом                               Акціонерний банк "Енергобанк"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

 про                                                   стягнення 85642,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Акціонерний банк „Енергобанк” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” про стягнення страхового відшкодування в сумі 85 642,36 грн., витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.02.2009 року позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 150 730,55 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року у справі № 48/39 позов Акціонерного банку „Енергобанк” задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” на користь Акціонерного банку „Енергобанк”   страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в сумі 150 730, 55 грн., 1 507, 31 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через господарський суд                       м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року у справі                № 48/39, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, та не було повно та всебічно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 18.06.2009 року.

12.06.2009 року та 15.06.2009 року відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані клопотання про відкладення розгляду справи 18.06.2009 року у зв'язку з тим, що єдиний належний представник (юрисконсульт) Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” знаходиться у відпустці, на доказ чого надано наказ про надання відпустки № 41-к від 01.06.2009 року начальнику юридичного відділу Купріненку С.О.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 року у справі № 48/39 - залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача визнав за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача.

Колегія суддів клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишила без задоволення, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що начальник юридичного відділу Купріненко С.О. є єдиним належним представником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона”.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2009 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75  Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м. Києва встановлено, 13 грудня 2001 року між Акціонерним банком „Енергобанк” та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Крона” було укладено Договір страхування кредиту ДК(Ф) №3, за умовами якого позивачем були застраховані майнові інтереси, пов'язані із матеріальними збитками внаслідок невиконання Кредитного договору №20106 від 13.12.2001 року, що був укладений між Акціонерним банком „Енергобанк” та фізичною особою Каргіним Сергієм Миколайовичем.

Пунктом 2.1 Договору страхування кредиту ДК(Ф) №3 від 13.12.2001 року встановлено, що до страхового випадку належить:

-          несвоєчасне, неповне повернення або неповернення кредиту Позичальником Кредитору, у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлення Кредитним договором строків. Строк настання страхового випадку 13.07.2003 року;

-          несвоєчасне, неповне повернення або неповернення відсотків за користування кредитом Позичальником у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлених Кредитним договором строків.

У зв'язку з постійним невиконанням позичальником умов кредитного договору, Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Крона” здійснювались виплати страхового відшкодування на рахунок позивача в загальній сумі 25 924,04 грн., що підтверджено листом відповідача №559 від 15.08.2003 року та поясненнями позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.07.2003 року відповідачем було отримано Акт №8 від 14.07.2003 року непогашення кредиту та відсотків за кредитним договором №20106 від 13 грудня 2001 року та Заяву про виплату страхового відшкодування на суму 85 642,36 грн., про що свідчить розпис про отримання представника відповідача на копії Акту, а також підтвердження отримання вищевказаної заяви про виплату страхового відшкодування у листі відповідача №559 від 15.08.2003 року.

За заявою Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” від 12.10.2004 року .№928, прокуратурою Печерського району м. Києва стосовно Каргіна Сергія Миколайовича було порушено кримінальну справу.

Відповідно до п. 5.3.5 Договору страхування кредиту ДК(Ф) №3 від 13.12.2001 року, у разі, якщо з приводу страхового випадку органами слідства проводиться розслідування або ведеться судовий розгляд, страхова компанія має право відстрочити виплату страхового відшкодування до закінчення розслідування і винесення рішення або вироку суду.

Постановою Печерського районного суду від 04.03.2005 року було доведено вину Каргіна С.М. в умисному вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.4, 366 ч.2, 358 ч.1,            358 ч.3, 192 ч.2 КК України шляхом надання підробленої довідки про доходи до АБ „Енергобанк”, таким чином переконавши банк у своїй кредитоспроможності та стабільності доходів, з метою отримання кредиту, Каргін С.М. кредитні кошти не повернув, використавши їх не за призначенням, а на власний розсуд. Будь-якої провини чи халатності співробітників АБ „Енергобанк” при видачі чи обслуговуванні кредиту слідством та судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту набрання чинності вищезазначеної постанови і по теперішній час відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування”, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України „Про страхування” передбачено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договором страхування, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про страхування”, є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до підпункту 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 2.1 Договору страхування кредиту ДК(Ф) №3 від 13.12.2001 року встановлено, що до страхового випадку належить несвоєчасне, неповне повернення або неповернення кредиту у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлення Кредитним договором строків. Строк настання страхового випадку 13.07.2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позову заборгованість за кредитом не погашена. Неповернення кредиту підтверджується відповідним актом №8 від 14.07.2003 року, Постановою Печерського районного суду від 04.03.2005 року. та виписками по процентному та позичковому рахунку Позичальника від 13.01.2009 року.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що вищезазначений випадок є страховим.

Як зазначено в п. 5.2.3 Договору страхування кредиту ДК(Ф) №3 від 13.12.2001 року Страхувальник зобов'язаний повідомити Страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку.

15.07.2003 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, що трапився 13.07.2003 року, про що свідчить лист позивача з відміткою про отримання відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача від виплати страхового відшкодування є неправомірною, оскільки перелік причин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування визначені ст.26 Закону України „Про страхування” та окрім цього розділом 2 Договору страхування, до яких віднесені: подія, що відбулась внаслідок невиконання Страхувальником зобов'язань, покладених на нього Договором страхування або кредитним договором, повідомлення Страхувальником невірних чи свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, про Позичальника, зміни умов кредитного договору без погодження цих змін з Страховиком; Страховик не несе відповідальності за Договором страхування, якщо страховий випадок стався внаслідок надзвичайного, особливого чи військового стану, оголошеного органами влади в країні, або на території дії Договору страхування, під час громадських заворушень, революції, заколоту, повстання, страйку, путчу, локауту або терористичного акту; не відноситься до страхового випадку подія, що відбулася внаслідок несплати Позичальником пені за порушення термінів повернення кредиту та/або сплати відсотків, які обумовлені в кредитному договорі.

Отже, немає жодної з підстав, визначених розділом 2 Договору страхування кредиту ДК(Ф) №3 від 13.12.2001 року та ст. 26 Закону України „Про страхування” для відмови у виплаті страхового відшкодування.

При цьому суд враховує, що 26.06.2006 року Державним виконавцем було винесено постанову про повернення АБ „Енергобанк” виконавчого документу без виконання внаслідок не виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, про що свідчить лист ВДВС Святошинського районного управління Юстиції м. Києві 13.02.2009 року. Відповідно майнові вимоги позивача не було задоволено.

Пунктом 3.1 Договору страхування встановлено межі страхової відповідальності страхової компанії в розмірі 116 646, 00 грн.

Заява про виплату страхового відшкодування від 14.07.2003 року подана на суму                     85 642,36 гривень, з яких 83 000 заборгованість за кредитом та 2 642,36 гривень заборгованість за відсотками.

Пунктом 3.6 Договору страхування встановлено умовну франшизу у розмірі 5% від суми кредиту та 7% від суми відсотків, належних Страховику (позивачу) за кредитним договором. Умовна франшиза звільняє Страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи. і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку за період з 04.03.2005 року по 18.02.2009 року, загальна сума страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції складає 150 730, 55 грн. (а.с.62).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховому відшкодуванню підлягає сума у розмірі 85 642,36 грн. з урахуванням інфляційного збільшення за період 04.03.2005-18.02.2009 роки. X 1,760 (середній індекс інфляції) становить 150 730, 55 грн.

Вимоги відповідача на повне скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 року у справі №48/39 у зв'язку з ненаданням можливості відповідачу надати відзив на позовну заяву з наданням підтверджуючих доказів на заперечення проти позову, оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні 18.02.2009 року без з'ясування згоди сторін не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Оскільки відповідач в порушення вимог ухвал Господарського суду м.Києва від 23.01.2009 року та 04.02.2009 року, не надав відзив на позов з документальними запереченнями, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Отже відповідач не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог ст.42 та 43 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є невмотивованим, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 року по справі № 48/39 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 року у справі № 48/39 залишити без змін.

Матеріали справи № 48/39 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Острович  С.Е.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.