Рішення

від 13.02.2008 по справі 48/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2008Справа №48/39

За позовом Закритого акціонерного товариства Діалог

До Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна

про визнання право власності та зобов`язання зареєструвати право власності

Суддя Сулім В.В.

Представники сторін:

Від позивача: Волинець В.В. - пред. за довір.

Від відповідача: Трофімов О.Ю. - пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на групу нежилих приміщень №200 загальною площею 286,3 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вулиці Фрунзе в будинку 117 (літера А ) як на окремий об`єкт нерухомого майна., припинення права спільної часткової власності позивача на 23/100 від нежилих приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 117 (літера А ) та зобов`язання зареєструвати право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2008р. порушено провадження у справі № 48/39 та призначено розгляд справи на 13.02.2008р.

В судовому засіданні представник Позивача надав суду заяву про доповнення позовних вимог та заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник нежилих приміщень загальною площею 286,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 117 , і складає 23/100 від нежилих приміщень. Позивач, як власник вищезазначеного нерухомого майна, звертався до відповідача з проханням зареєструвати право власності на дані нежилі приміщення, як на окремий об`єкт нерухомого майна, але йому було відмовлено у реєстрації права власності. Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки внаслідок відмови позивач позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на належне йому майно, зокрема право розпорядження.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що позивач при зверненні до відповідача з заявою з проханням зареєструвати право власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул . Фрунзе, буд. 117 літера А площею 286,3 кв.м., не надав відповідні правовстановлюючі документи на об`єкт, а тому позивачу на підставі ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. N 1952-ІV було відмовлено у реєстрації права власності.

Судом відповідно з вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України роз`яснено сторонам по справі їхні права та обов`язки.

Судом роз`яснено сторонам по справі вимоги ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі - продажу від 25 грудня 1996 року (зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під № 1928-П), Акту прийняття - передачі приміщення від 29 січня 1997 року Закрите акціонерне товариство Діалог є власником нежилого приміщення загальною площею 482,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 117 .

В подальшому на підставі договору купівлі - продажу частина даного нежитлового приміщення була відчужена. На сьогоднішній день загальна площа приміщення, що перебуває у власності позивача становить 286,3 кв.м., що становить 23/100 частин від нежилих приміщень розташованих за цією адресою, та згідно технічного паспорту мають номер 200 (група приміщень №200).

Як зазначає Позивач у позові, він звертався до Відповідача з проханням зареєструвати право власності на дані нежилі приміщення загальною площею 482,8 кв.м., що складає 23/100 частин від нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 , як на окремий об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна № 5718 від 08.02.08р., у відповідь на прохання позивача зареєструвати право власності на нежилі приміщення загальною площею 482,8 кв.м., що складає 23/100 частин від нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 , як на окремий об`єкт нерухомого майна, - було відмовлено з тих підстав, що позивачем не було надано для проведення державної реєстрації правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1,2 статті 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії. що не суперечать закону.

На даний час, як стверджує позивач у позові, він не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності, а саме, не може в повній мірі реалізовувати таку складову права власності як право розпорядження, оскільки при наявності у власності позивача нерухомого майна він не має можливості використовувати його як окремий предмет іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку від 05.06.2003 р. № 898-ІV.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. № 1952-ІV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (далі за текстом - Положення № 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. № 1952-ІV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у п. п. 1.3. Положення 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.

Преамбулою положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. № 1952-ІV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. № 1952-ІV, він регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Частиною 5 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. N 1952-ІV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. N 1952-ІV та пп. 1.5. Положення № 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. N 1952-ІV, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. N 1952-ІV та Положення № 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний зареєструвати право власності на об`єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 ЦК України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статі 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , передбачено обов`язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, відповідно договору купівлі - продажу від 25.12.1996 р., є власником групи нежилих приміщень № 200, загальною площею 286,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ), що складає 23/100 частин від нежилих приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ), і має усі підстави для оформлення на нього права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Відповідно ж до Додатку 1 п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (із наступними змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкт нерухомого майна віднесені, і, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна (п. 10).

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодекс України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставинами справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача. Докази, подані позивачем на обґрунтування своїх вимог, підтверджуються обставинами, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач доводів, які б спростовували доводи позивача не навів, і належних та допустимих доказів на спростування не подав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на групи нежилих приміщень № 200, загальною площею 286,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ) як на окремий об`єкт нерухомого майна, та зобов`язання зареєструвати право власності на окремі об`єкти нерухомого майна за зазначеною адресою - є обґрунтованим та законним, доведеним належними та допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з визнанням за позивачем права власності на групи нежилих приміщень № 200, загальною площею 286,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ) як на окремий об`єкт нерухомого майна, право спільної часткової власності позивача на частку в розмірі 23/100 частин від нежилих приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ) - припиняється. Відповідно вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

На підставі викладеного, керуючись, - ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Закритим акціонерним товариством Діалог (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 117, код ЄДРПОУ 19120758) право власності на групу нежилих приміщень № 200 загальною площею 286,3 (двісті вісімдесят шість цілих і три десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ) як на окремий об`єкт нерухомого майна.

3. Припинити право спільної часткової власності Закритого акціонерного товариства Діалог (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 117, код ЄДРПОУ 19120758) на нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 117 (літера А ),

4.Зобов`язати Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) провести державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства Діалог (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 117, код ЄДРПОУ 19120758) на групу нежилих приміщень № 200 загальною площею 286,3 (двісті вісімдесят шість цілих і три десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул . Фрунзе, 117 (літера А ) як на окремий об`єкт нерухомого майна.

5. Стягнути з Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул.Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Закритого акціонерного товариства Діалог (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 117, код ЄДРПОУ 19120758) судові витрати по сплаті державного мита - 85 (вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. та по оплаті витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

6. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Сулім