Постанова

від 17.06.2014 по справі 908/206/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 908/206/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі№908/206/14 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МИ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." простягнення 159 620,00 грн. за участю представників: позивачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ми" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." 159620 грн. заборгованості з орендної плати за 2011-2012 роки.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань з сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 003500 від 01.01.2011, приписами статей 193 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 759, 762, 764 Цивільного кодексу України та статті 286 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що згідно з умовами договору ним було сплачено орендну плату за січень та лютий 2011 року, орендоване приміщення на час оренди знаходилося в аварійному стані, а листом від 26.01.2011 орендодавця було повідомлено про демонтаж обладнання, звільнення приміщення та розірвання договору. Разом з цим відповідач вказує, що листами від 02.03.2011 та від 16.03.2011 він звертався до орендодавця про з проханням підписати акт прийому передачі, однак відповіді не отримав, тому договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011 року №003500 вважає розірваним з 01.03.2011, після чого відповідач не користувався спірним приміщенням; також посилається на те, що всупереч частині 1 статті 284 Господарського кодексу України договір оренди нежитлового приміщення не містить склад і вартість майна з урахуванням індексації, а відтак є неукладеним згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, а підстави для нарахування орендної плати з 01.03.2011 відсутні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2014 (суддя: Смірнов О.Г.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИ" борг в сумі 159620 грн., судовий збір в розмірі 3192,40 грн.

Судове рішення обгрунтоване приписами статей 284 Господарського кодексу України, статей 599, 627, 638, 784, 795 Цивільного кодексу України та статті 286 Господарського кодексу України у зв'язку з наявністю у позивача правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 (судді: Скакун О.А. - головуючий, Ломовцева Н.В., Принцевська Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 538, 599, 759, 627, 629, 764, 795 Цивільного кодексу України та статей 179, 193 Господарського кодексу України, оскільки судами безпідставно стягнуто кошти за договором оренди нежитлового приміщення №003500 від 01.01.2011, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України судами не було надано оцінки тим обставинам, що відповідачем розірвано спірний договір оренди відповідно до умов цього договору в односторонньому порядку, виконано свої зобов'язання за договором оренди та звільнено орендовані приміщення, що листами від 02.03.2011 та від 16.03.2011 відповідач звертався до орендодавця з проханням підписати акт прийому передачі, однак відповіді не отримав. Разом з цим, скаржник посилається на те що, оскільки кореспонденція направлялась позивачу за вказаною останнім адресою для листування, відтак була отримана позивачем. Окрім цього, скаржник зазначає, що всупереч статті 39 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції відхилено його клопотання про здійснення огляду спірного орендованого приміщення.

Відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні; судова колегія відхиляє зазначене клопотання, як таке, що не зазначає на обставини, які зумовлюють неможливість розгляду касаційної скарги за змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "МИ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 003500, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення для виробництва площею 140,9кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7.

Згідно з пунктом 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням, а також початок обчислення строку нарахування платежів, передбачених Договором, наступає з моменту набрання чинності Договором.

Пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У разі припинення Договору, у тому числі достроково, орендар зобов'язаний передати орендоване приміщення у день припинення договору.

Відповідно до пунктів .3.1., 3.2. договору, орендна плата за перший місяць оренди становить 6940, 00 грн. Щомісячний розмір орендної плати кожен наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, встановлений Міністерством статистики України. Індексація розміру орендної плати здійснюється орендодавцем з наростаючим підсумком. Орендна плата та інші платежі обумовлені Договором повинні перераховуватися орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставлених рахунків, щомісячно до 10 числа поточного (розрахункового) місяця. Якщо рахунки не виставлені, до 10 числа, то орендар зобов'язаний сплатити суму оренди вказану в рахунку попереднього місяця. При отриманні рахунку орендатор доплачує різницю на протязі 10 днів. У випадку прострочення орендатором орендного платежу після встановленого строку, орендодавець стягує штраф в розмірі 100 відсотків від орендної плати.

Умовами пункту 3.3. Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а пунктом 4.6.договору встановили обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Орендна плата та інші платежі, обумовлені в договорі нараховуються орендодавцем та повинні сплачуватися орендарем за весь період дії договору до моменту фактичної передачі орендованого приміщення орендодавцю, про що зазначено у п. 3.5. Договору.

Відповідно до пункту 4.7. Договору сторони домовилися, що в разі прострочення Орендарем орендного платежу більш ніж на 3 дні після встановленого строку, допуск співробітників Орендаря в орендоване приміщення припиняється. Орендодавцю за актом здачі-приймання передається орендоване приміщення та майно. Допуск на територію підприємства припиняється.

Згідно з пунктом 4.13 Договору орендар зобов'язується повідомляти про майбутнє звільнення приміщення не менш ніж за один місяць.

Пунктами 8.1, 8.4 цього Договору визначено, що він діє з 01.01.2011 по 31.12.2011. Договір може бути розірваний за письмовою вимогою однією із сторін. При цьому друга сторона повинна бути попереджена не менш ніж за один місяць, або за домовленістю.

Факт передання майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2011.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №003500 від 01.01.2011 належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору з лютого 2011р. по грудень 2012р. включно сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 159620 грн, за стягненням якої позивач звернувся з позовом..

Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій вказали , що відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань за договором оренди щодо внесення орендної плати у розмірі та строки, встановлені договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 159620грн.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 626 вказаного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 759 та частинами 1, 5 статті 762 цього Кодексу визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором . У відповідності до вимог частини 1 статті 284, частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідивши, що договір №003500 від 01.01.2011 продовжено на строк, який був раніше встановлений договором - на 1 рік, заперечення з боку орендодавця щодо продовження дії договору оренди не надходило, відповідач продовжував користуватися спірним майном (відповідного акту-приймання передачі майна з оренди судам не надано), вірно встановили факт невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №003500 від 01.01.2011 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за користування майном за період дії договору оренди (з лютого 2011 року по грудень 2012 року), який відповідачем не спростовано, доказів оплати цього боргу останнім не надано.

Посилання відповідача про дострокове розірвання договору оренди №003500 від 01.01.2011 з 01.03.2011 не приймається судовою колегією до уваги, оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено факт надіслання листів про розірвання договору (а.с.41), про звільнення приміщення (а.с.а.с.44, 49, 54) та відповідного акта приймання-передачі майна з оренди саме на юридичну адресу позивача.

Доводи скаржника, що ним направлялася вищевказана кореспонденція за адресою, яка була вказана позивачем на поштовому конверті спеціально для листування, колегія суддів відхиляє, оскільки статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено створення Єдиного державного реєстру, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо; натомість адреса позивача вказана відповідачем в кореспонденції для листування не відповідає даним позивача з вказаного Реєстру.

За приписами, передбаченими статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами обставини справи, відповідач не довів припинення зобов'язальних правовідносин за договором з наведених ним підстав та порядку.

Щодо посилання скаржника про необгрунтованість відхилення судом першої інстанції його клопотання щодо здійснення огляду спірного орендованого приміщення в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити, що вирішуючи питання про проведення огляду і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження, суд повинен, насамперед, установити, що цей доказ є належним і допустимим. Відтак, судом першої інстанції надана належна правова оцінка вказаного клопотання та встановлено відсутність підстав для його задоволення, чим спростовуються доводи відповідача.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань в розмірі 159620 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі №908/206/14 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач