Рішення

від 18.06.2014 по справі 911/1985/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 911/1985/13

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць Д.Г., судді: Ярема В.А., Карпечкін ТП., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн», Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка

до Громадської організації «Дубки-Електро», Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка

про визнання недійсним правочину та усунення перешкод у користуванні майном

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Шкарівська І.М. (довіреність №279/1 від 3 лютого 2013 року); ОСОБА_12. (договір б/н від 18 січня 2013 року);

від відповідача: Клапчук Ф.П. (довіреність б/н від 3 січня 2014 року); Берегун В.В. (довіреність б/н від 3 січня 2014 року); Сподін О.І. (довіреність б/н від 20 травня 2014 року); Мельник Г.І. (довіреність б/н від 3 січня 2014 року);

експерт: Курочкін С.Г. (посвідчення).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації «Дубки-Електро» (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину та усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір про співробітництво від 21 березня 2010 року, на думку позивача, є недійсним. Крім того, позивач зазначає, що відповідач неправомірно використовує майно позивача, у зв'язку з чим, на розгляд суду передано вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном Садівницького товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (стовпових опор лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ) шляхом зобов'язання Громадської організації «Дубки-Електро» демонтувати лінії електропередач та трансформаторної підстанції КТП №785 із стовпових опор.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 29 травня 2013 року та призначено справу до розгляду на 11 червня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 11 червня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 24 липня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 24 липня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 7 серпня 2013 року.

У судовому засіданні 7 серпня 2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 21 серпня 2013 року.

Ухвалою суду від 21 серпня 2013 року господарський суд Київської області, керуючись ст. 22 та ст. 41 ГПК України, призначив у справі №911/1985/13 судову комплексну (будівельно-технічну та земельно-технічну) експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та виніс на її розгляд наступні питання: До якого виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) належать фактично виконані будівельні роботи на об'єкті електрифікації території СТ «Дубки» НВО «Сатурн» в 2010 року, а саме, ПЛ-10кВ, ПЛ-04кВ та КТП №785? Чи можливо збудувати повітряну лінію електропередачі (ПЛ) без будівництва лінії стовпових опор, якою технічною документацією ці роботи регламентуються? Який технічний стан (ступінь фізичного зношення) об'єкта нерухомого майна, а саме, ПЛ-10кВ, ПЛ-04кВ та КТП №785 на об'єкті електрифікації - СТ «Дубки» НВО «Сатурн»? Чи одночасно були встановлені стовпові опори, бетонні блоки під КТП, виготовлено фундамент під КТП з прокладенням лінії електрокабелю ПЛ-10кВ, ПЛ-04кВ та встановленням КТП №785 для електрифікації СТ «Дубки» НВО «Сатурн», чи виконані дані роботи на протязі одного року? Чи встановлена КТП №785 на бетонних блоках та бетонній площадці? Чи відповідає фактичне розташування об'єктів електромережі, а саме, ПЛ-10 кВ, ПЛ-0,4кВ та КТП №785 відносно меж земельної ділянки СТ «Дубки» НВО «Сатурн» відповідно до меж Державного акту на право користування землею серії Б№026673 та технічній документації із землеустрою та землекористування на цю земельну ділянку? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності, які з об'єктів ПЛ-10 кВ, ПЛ-0,4кВ та КТП №785 знаходяться за межами зазначеної земельної ділянки? При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України на час проведення будівельно-технічної експертизи судом було зупинено провадження у справі.

24 квітня 2014 року супровідним листом №8907/13-42 від 23 квітня 2014 року (вх. №148/14 від 24 квітня 2014 року) Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надіслано до господарського суду Київської області висновки експерта, матеріали справи №911/1985/13, а також документи, що підтверджують витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області №74-АР від 28 квітня 2014 року у справі №911/1985/13 призначено колегіальний розгляд у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя - Заєць Д.Г., судді - Горбасенко П.В. та Ярема В.А.

Ухвалою суду від 29 квітня 2014 року поновлено провадження у справі №911/1985/13 та призначено розгляд справи на 28 травня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 28 травня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 18 червня 2014 року.

Крім того, ухвалою суду від 28 травня 2014 року у судове засідання для дачі пояснень у справі №911/1985/13 викликано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Курочкіна С.Г.

На підставі розпорядження голови господарського суду Київської області №106-АР від 18 червня 2014 року здійснено заміну у складі колегії суддів, яка розглядає справу №911/1985/13, а саме, суддю Горбасенка П.В. замінено на суддю Карпечкіна Т.П.

Під час судового розгляду представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме, контракт (договір) №85/1Б від 9 листопада 2009 року та договір від 29 березня 2010 року про заміну сторони за договором будівельного підряду №58/1-Б від 9 листопада 2009 року.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на його безпідставність.

Крім того, під час судового розгляду представником позивача було заявлено клопотання про надіслання повідомлення до Прокуратури Макарівського району Київської області про виявлення у діях голови ГО «Дубки-Електро» ОСОБА_8 та колишньої голови СТ «Дубки» НВО «Сатурн» ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення - підробки та використання підроблених документів.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, проти позову заперечували.

18 червня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн», з 1992 року, на підставі акту на право користування землею серії Б №026673, позивач є користувачем земельної ділянки площею 14,6 га.

Рішенням Наливайківської сільської ради народних депутатів від 25 лютого 1992 року за №15 вирішено виділити земельну ділянку площею 15 га в полі №6 НПО «Сатурн» для організації колективних садів (том 2, а.с. 20).

Так, в матеріалах справи (том 1, а.с. 39-41) наявний державний акт серії Б №026673 від 1992 року на право користування землею, виданий Науково-виробничому об'єднанню «Сатурн», з якого вбачається, що Науково-виробничому об'єднанню «Сатурн» надано в безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 14,6 га для організації колективного садівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням представника Президента України у Макарівському районі від 21 жовтня 1992 року постановлено зареєструвати садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (том 2, а.с. 22).

На підставі зазначеного розпорядження, Макарівською районною державною адміністрацією Київської області видано посвідчення про державну реєстрацію садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» за №75 від 29 жовтня 1992 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент реєстрації садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн») правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Статтею 27 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент реєстрації садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн») встановлено, що юридична особа має своє найменування.

Враховуючи положення зазначеної вище норми, розпорядження представника Президента України у Макарівському районі від 21 жовтня 1992 року та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області, на переконання колегії суддів, мав би бути затверджений статут юридичної особи з назвою: «садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн».

Проте, в матеріалах справи наявний статут Садівничого товариства «Дубки» НДІ «Сатурн», затверджений Макарівською державною адміністрацією (том 1, а.с. 33-38).

Крім того, в матеріалах справи наявний статут Садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (код ЄДРПОУ 26375039) том 1, а.с. 19-32).

Як зазначено в даному статуті, Садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» зареєстроване Макарівською Державною Адміністрацією (розпорядження представника Президента України №171 від 21 жовтня 1992 року), про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі - 20 вересня 2007 року №13401200000000901.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, державний акт серії Б №026673 від 1992 року на право користування землею виданий Науково-виробничому об'єднанню «Сатурн», а не садівничому товариству «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» чи Садівничому товариству «Дубки» НДІ «Сатурн».

Однак, позивач зазначає, що земельна ділянка площею 15 га була передана в користування садівничому товариству «Дубки» на підставі постанови засідання профкому Науково дослідного інституту «Сатурн», що підтверджується протоколом засідання профкому за №71 від 27 листопада 1992 року (том 2, а.с. 37).

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент винесення постанови профкому) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент винесення постанови профкому) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, зі змісту даної статті слідує, що право користування садівничим товариством «Дубки»/садівничим товариством «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн»/садівничим товариством «Дубки» НДІ «Сатурн» земельною ділянкою площею 15 га повинно було посвідчуватись державним актом на право користування землею.

Однак, як вже зазначалось вище, державний акт на право користування землею був виданий Науково-виробничому об'єднанню «Сатурн».

Крім того, позивачем не доведено суду, що садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» є правонаступником Науково-виробничого об'єднання «Сатурн».

В матеріалах справи наявна довідка Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 16 червня 2014 року за №06.15-05/1196 з якої вбачається, що в Макарівській районній державній адміністрації Київської області відсутня інформація щодо передачі Садівницькому товариству «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» права користування на земельну ділянку загальною площею 14,6 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області.

Крім того, з довідки управління держземагенства у Макарівському районі Київської області від 17 червня 2014 року за №01-12/1329 вбачається, що в управлінні держземагенства у Макарівському районі Київської області відсутні документи, що підтверджують право користування на земельну ділянку загальною площею 14,6 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради.

Отже, судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що саме садівниче товариство «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» є належним користувачем земельної ділянки загальною площею 14,6 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради, на підставі державного акту серії Б №026673 від 1992 року на право користування землею.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні майном Садівницького товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (стовпових опор лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ) шляхом зобов'язання Громадської організації «Дубки-Електро» демонтувати лінії електропередач та трансформаторної підстанції КТП №785 із стовпових опор.

Як зазначає позивач, у 1993 році колективом СТ «Дубки» НВО «Сатурн» було вирішено будувати лінію електропередач для забезпечення членів товариства електроенергією.

Для реалізації зазначеної мети головою правління СТ «Дубки» Новіковим Г.Г. було укладено контракт №36 від 2 березня 1993 року з Трестом «Київсільелектромережабуд», згідно якого Трест «Київсільелектромережабуд» зобов'язався збудувати 1,5 км лінії електропередач 0,4-10 кВ.

Як зазначає позивач, дані роботи були виконані в повному обсязі влітку 1993 року, проте, у зимовий період не було організовано належної охорони, через що лінії електропередач були зрізані та викрадені.

Позивач стверджує, що відповідач у 2010 році на майні позивача (стовпові опори) збудував лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ, а на бетонних площадках позивача відповідачем встановлено трансформаторну підстанцію КТП №785.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (том 1, а.с. 58), з якого вбачається, що ОСОБА_11 здав, а СТ «Дубки» прийняло роботи з будівництва фундаменту під монтаж підстанції КТП.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які товарно-розпорядчі документи, що підтверджували б право власності позивача на лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ, а також право власності на фундамент для монтажу підстанції КТП.

У висновку експерта №8907/13-42 від 24 квітня 2014 року у даній справі, експертом зазначено наступне: «… за результатом дослідження експерт приходить до висновку, що термін виготовлення бетонних блоків та їх експлуатація більш тривала, ніж термін експлуатації КТП №785. Встановити дату встановлення бетонних блоків не вбачається за можливе, у зв'язку із відсутністю відповідної судово-експертної методики…».

Водночас, в матеріалах справи наявний акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 20 серпня 2010 року (том 1, а.с. 190), з якого вбачається, що державна технічна комісія у складі: голови комісії - сільський голова Радченко М.М., членів комісії: замовника - голови правління ГО «Дубки-Електро» Луценка О.Г., проектувальника - головний інженер ТОВ «Промет» Бандурка Г.В., директора ТОВ «Промет» Щербанського В.П., органів Держгірпромнагляду - начальника інспекції Толочко В.А. та керівника групи Дмитренка О.М., та експлуатуючої організації - Макарівський РП ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» - начальника експлуатаційної дільниці - Голюка О.Г. встановлено, що пред'явлений державній технічній комісії закінчений будівництвом об'єкт трансформаторної підстанції КТП-10/0,4/160 кВа №785 та ПЛ-10 кВ збудовано згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт для електропостачання житлових будинків у СТ «Дубки» та вирішено змонтовану КТП-10/0,4/160 кВа №785 та ПЛ-10 кВ прийняти в експлуатацію.

Крім того, в даному акті зазначено, що цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт і включення його до державної статистичної звітності.

Даний акт підписаний усіма членами комісії та скріплений печатками.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні майном Садівницького товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (стовпових опор лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ) шляхом зобов'язання Громадської організації «Дубки-Електро» демонтувати лінії електропередач та трансформаторну підстанцію КТП №785 із стовпових опор, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено порушення його права, оскільки, до матеріалів справи не подано належних доказів, що підтверджували б право власності Садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» на стовпові опори, на яких розмішені лінії електропередач відповідача та права власності на фундамент, на якому розміщена трансформаторна підстанція КТП №785.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном Садівницького товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (стовпових опор лінії електропередач ПЛ 10 кВ та 0,4 кВ) шляхом зобов'язання Громадської організації «Дубки-Електро» демонтувати лінії електропередач та трансформаторну підстанцію КТП №785 із стовпових опор.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору про співробітництво від 21 березня 2010 року, укладеного між Садівницьким товариством «Дубки» Науково-виробничого об'єднання «Сатурн» та Громадським об'єднанням «Дубки-Електро» з огляду на наступне.

21 березня 2010 року між позивачем (за договором - товариство) та відповідачем (за договором - об'єднання) укладено договір про співробітництво.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що метою спільної діяльності об'єднання й товариства є сприяння у виконанні робіт по електрифікації приватних ділянок членів СТ «Дубки», які є членами Громадського об'єднання «Дубки-електро» та по проведенню вуличного освітлення території СТ «Дубки».

Відповідно до пункту 2.4 договору товариство надає право ГО «Дубки-електро» проводити пуско-налагоджувальні роботи по електрифікації на території СТ «Дубки».

Згідно пункту 3.1 договору сторони погоджуються з тим, що все модернізоване, реконструйоване, новозбудоване майно (електромережі та електроустановки) за власні кошти членів Громадського об'єднання «Дубки-електро», здійснення якого відбулось згідно ТУ Обленерго на території СТ «Дубки», належить членам Громадського об'єднання «Дубки-електро» на правах власності.

Оскаржуваний договір зі сторони Садівничого товариства «Дубки» підписаний головою правління - ОСОБА_9, а зі сторони Громадського об'єднання «Дубки-Електро», головою правління - Луценко О.Г.

Положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Також, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачені самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства України є Цивільний кодекс, також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як зазначає позивач, оскаржуваний правочин слід визнати недійсним з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що ОСОБА_9 не мала права підписання оскаржуваного договору, оскільки, рішенням апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2011 року у справі №22ц-5090/2011 визнано недійсним протокол №3 зборів уповноважених садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» від 26 жовтня 2008 року про обрання головою правління садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» ОСОБА_9.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що ОСОБА_9 не мала повноважень на підписання оскаржуваного договору.

Крім того, як на підставу недійсності оскаржуваного правочину, позивач посилається на те, що даний договір, на момент його укладання 21 березня 2010 року, було укладено з неіснуючою організацію, оскільки ГО «Дубки-електро», як юридична особа була зареєстрована лише 6 серпня 2010 року.

Так, з наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №269144 (том 1, а.с. 113) Громадської організації «Дубки-електро» вбачається, що державна реєстрація даної особи була проведена 6 серпня 2010 року, тобто, значно пізніше ніж було укладено спірний договір.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Отже, колегією суддів встановлено, що на момент укладання спірного правочину Громадська організація «Дубки-електро» не була зареєстрована, а отже, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Пунктом 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення , чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови).

У пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним договору про співробітництво від 21 березня 2010 року.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що про існування оскаржуваного договору позивач дізнався лише в жовтні 2010 року від інспектора Держенергонагляду Овчиннікова В.М., а отже, встановлений законом термін позовної давності станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, не сплив.

Враховуючи наведене, заявлена відповідачем вимога щодо застосування судом строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, судовий збір у розмірі 1147,00 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 3366,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_12 підтверджуються договором про надання правової допомоги від 18 січня 2013 року та додатковим договором №1 до договору від 18 січня 2013 року.

У відповідності зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим 25 жовтня 2011 року, ОСОБА_12. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як зазначає позивач, сплата вартості адвокатських послуг за вказаним договором та додатковим договором підтверджується наявними в матеріалах справи випискою банку (том 2, а.с. 71) на суму 2500,00 грн. та квитанцією №D5-1178 від 5 червня 2014 року на суму 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 3500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку, про часткове відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 1750,00 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір про співробітництво від 21 березня 2010 року, укладений між Громадським об'єднанням «Дубки-електро» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 117а, код 37051176) та Садівничим товариством «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, код 26375039).

3. Стягнути з Громадського об'єднання «Дубки-електро» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 117а, код 37051176) на користь Садівничого товариства «Дубки» науково-виробничого об'єднання «Сатурн» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, код 26375039) - 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору, 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 23 червня 2014 року

Головуючий суддя Заєць Д.Г.

суддя Карпечкін Т.П.

суддя Ярема В.А.