Ухвала

від 12.06.2014 по справі 826/3928/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3928/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №483 від 20.09.2013, згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДПЗКУ».

За результатами перевірки складено акт №741/26-55-22-07/37243279 від 05.12.2013 про результати документальної невиїзної перевірки АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при взаємовідносинах ТОВ «Легендас-М» (код ЄДРПОУ 36509714) за листопад 2012 року (далі - акт №741/26-55-22-07/37243279).

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а також пункту 2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 №1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 563 612,00 грн. за листопад 2012 року.

Позивач, вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки №741/26-55-22-07/37243279, за результатом розгляду яких, відповідач листом від 20.12.2013 № 27827/10/26-55-22-07-10 про результати розгляду заперечення повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишаються без змін.

На підставі акту перевірки №741/26-55-22-07/37243279 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» №109026552207 від 20.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 845 418,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 563 612,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 281 806,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Легендас-М» (код ЄДРПОУ 36509714).

Між ПАТ «ДПЗКУ» (Покупець) та ТОВ «Легендас-М» (Постачальник) було укладено Договір №180 від 12.10.2012 (далі - Договір №180), згідно якого Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Покупцю «Продукти нафтоперероблення рідкі» (дизельне паливо) ДК 016-97 23.20.1 (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити такий Товар.

Загальна сума Договору №180 визначена у розмірі 38 820 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 470 100,00 грн. (пункт 3.1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів: видаткових накладних на загальну суму 3 381 672,42 грн., податкових накладних на загальну суму 3 381 672,42 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору №180 передбачено, що якість Товару має відповідати державним стандартам та технічним умовам, зазначеним у Додатку №1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 3.3 Договору №180 ціна за одиницю Товару, на кожну окрему партію і дату формування заявки може бути скоригована виходячи із цін, що склалися на ринку нафтопродуктів на основі даних Консалтингової групи «А-95» чи Держзовнішінформ або іншого погодженого джерела, з урахуванням реального сегменту, що зазначається в Специфікаціях (форма специфікації - Додаток №2), але не вище граничної ціни визначеної у Додатку №1 до цього Договору.

Вартість поставки окремої партії Товару визначається в Специфікації (форма специфікації - Додаток №2) в грошовій одиниці - гривні. (пункт 3.4 Договору №180).

Згідно з пунктом 5.2 Договору №180 місце та умови поставки Товару визначаються на умовах, які передбачені Специфікаціями до цього Договору, що формується на кожну окрему заявку покупця, за погодженням сторін, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року).

Однак, позивач не надав суду жодного додатку, які мали бути складені в ході виконання Договору №180. Крім того, не надано додатку, у якому мали бути зазначені державні стандарти та технічні умови, яким має відповідати Товар, а також не надано специфікації, у яких мали визначатись умови поставки Товару на кожну окрему партію.

Відсутність додатків до Договору №180 та специфікацій, свідчить про те, що сторони даного договору не узгодили істотні умови Договору такі як місце і строки поставки, об'єм, ціна, якість товару, види, тощо, без яких здійснення поставки неможливе.

Крім того, позивач надав копії актів списання натурального палива, звіту про рух дизельного палива, протоколу замірів витрат рідкого палива.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг) і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи недостатніми доказами формування позивачем податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з накладенням штрафу відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 19.06.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.