Ухвала

від 23.06.2014 по справі 809/3145/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 червня 2014 року м. Київ В/800/2749/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Борисенко І. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області ухвали відВищого адміністративного суду України 28.05.2014 року у справі№ 809/3145/13-а (К/800/21314/14) за позовомПриватного підприємства «ВИРА» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року № 809/3145/13-а (К/800/21314/14), якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року у справі № 809/3145/13-а залишено без змін.

Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 809/3145/13-а (К/800/21314/14), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, оскільки було встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору комісії № 2510О від 25.10.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮГЕКОТОП», підтверджується актами здачі-прийняття робіт, звітом комісіонера, вантажно-митними деклараціями, а також банківськими виписками про перерахування виручки від продажу на експорт олії соняшникової нерафінованої. Також, реальність господарських операцій далі відображається у дослідженому судами контракті № 0240/11 від 05.12.2011 року між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та компанії «OREXIM LIMITED!», щодо купівлі-продажу української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2011 року.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 року у справі № 2а-4419/10/2670 (К/9991/28864/11), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі у справі № 2а-4419/10/2670 (К/9991/28864/11) вбачається, що суд касаційної інстанції залишив в силі постанову суду першої інстанції про відмову в позові, оскільки встановлено, що подані товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивачем не було надано доказів транспортування нафтопродуктів, їх зберігання у процесі виконання розглядуваних поставок.

Отже, застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

Крім того, спірні відноси у справі № 809/3145/13-а (К/800/21314/14) регулюються положеннями Податкового кодексу України, а у справі № 2а-4419/10/2670 (К/9991/28864/11) - Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України -

У Х В А л и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 809/3145/13-а (К/800/21314/14) Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

І. В. Борисенко

В. В. Кошіль

О. А. Моторний