Рішення

від 13.08.2007 по справі 2-100/2007

ГІРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Справа № 2- 100 /2007 р

Справа № 2- 100 /2007

р.

PIШЕННЯ

ІМЕНЕМ                            УКРАЇНИ

13

серпня   2007 року                                                          м. Макіївка

Гірницький

районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого

судді                                                               Юрко

І.В.

при

секретарі                                                                       Полякової

О.С.

Мірошніченко

О.Л.

Земцової

Т.А.

представника

відповідача - адвоката                                ОСОБА_4

розглянув

у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у

результаті ДТП,

встановив:

ОСОБА_1    звернувся     до суду з позовом   до  

ОСОБА_2    та ОСОБА_3   про відшкодування моральної шкоди,

заподіяної у результаті ДТП

у розмірі 500000 гривень.

У

судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що

02 травня 2006 року він їхав у якості пасажира в автомобілі „Деу Ланос" держномер НОМЕР_1, яким

керував відповідач ОСОБА_3. Автомобіль рухався по вул. Донецьке шосе у

Гірницькому районі м. Макіївка зі сторони м. Донецька до м. Макіївка. Назустріч

рухався автомобіль ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2, яким

керував ОСОБА_5. Вказаний автомобіль виїхав їм назустріч та скоїв ДТП. У

результаті ДТП йому були спричинені: множинні забиті рани обличчя, рвана рана

верхнього повіка справа, ушиб, садини обох колінних суглобів, які згідно

висновку СМЕ визнані як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою

короткочасний розлад здоров'я. Постановою інспектора дізнання ВДАІ Макіївського

МУ УМВС України від 26.05.2006 року у порушенні кримінальної справи по факту

вказаного ДНІ у відношенні водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено за відсутності

в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Оскільки ОСОБА_5

керував автомобілем за дорученням у зв'язку з виконанням трудових обов'язків,

та автомобіль знаходився в оперативному управлінні ОСОБА_2, відшкодування шкоди

належить проводити з власника джерела підвищеної небезпеки. Далі позивач

пояснив, що вважає отримані ним у результаті ДТП тілесні ушкодження

незгладимими, такими що спотворюють обличчя, а тому являються тяжкими тілесними

ушкодженнями. Це завдало йому моральну шкоду, оскільки йому ще необхідне

лікування, також був порушений його нормальний та звичний спосіб життя, він

втратив здоров'є, втратив можливість працювати, утримувати себе, порушились

його мрії про майбутнє, про створення сім'ї, все це його пригнічує, вшиває в нього

глибокі моральні та фізичні страждання. Просив стягнути з відповідачів моральну

шкоду у розмірі 500000 гривень, розподілив між ним відшкодування на розсуд

суду.

Відповідач

ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив суду, що він є суб'єктом

підприємницької діяльності з правом здійснення пасажирських автомобільних

перевозок. У тому числі у нього була усна домовленість зі службою таксі 0-61 на

здійснення пасажирських перевозок.

ОСОБА_5 працював у нього водієм на підставі трудового договору від

04.10.2005 року, тобто знаходився у трудових відносинах. 02 травня 2006 року о

4-ій годині ОСОБА_5 керував автомобілем ГАЗ 3110 держномер НОМЕР_2 за своїм

власним бажанням, оскільки в цей день не працював оскільки згідно графіка у

нього був вихідний. А тому ДТП,

у результаті якого постраждав позивач, хоча і відбулось за вини ОСОБА_5, було

здійснено останнім при керуванні ним автомобілем не у зв'язку з трудовими

обов'язками,   а в   особистих  

цілях,   а   тому  

він   особисто   повинен  

нести   відповідальність по

відшкодуванню   завданої  

позивачу   шкоди. ОСОБА_5   звільнився  

від   нього   19.06.2006  

року. Просив у позові ОСОБА_1 до нього відмовити.

Відповідач

ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив суду, що він 02

травня 2006 року керував належним йому автомобілем „Деу Ланос" держномер

НОМЕР_1, в якому у якості пасажира їхав його знайомий ОСОБА_1. Автомобіль

рухався по вул. Донецьке шосе у Гірницькому районі м. Макіївка зі сторони м.

Донецька до м. Макіївка. Назустріч рухався автомобіль ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2, яким керував

ОСОБА_5. Вказаний автомобіль виїхав їм назустріч та скоїв ДТП. Наслідки ДТП

були зафіксовані робітниками ДАІ, складено схеми, протоколи, він та водій

ОСОБА_5 дали пояснення. У порушенні кримінальної справи за ознаками злочину,

передбаченого ст. 286 КК України, у відношенні нього та ОСОБА_5 було

відмовлено, оскільки потерпілі отримали у результаті ДТП легкі тілесні

ушкодження. Вважає, що висновок експерта у наявності у його діях порушення ПДР

України, не вірний, вважає, що у скоєнні ДТП

винний тільки ОСОБА_5, але чому не оспорював висновку експертизи та

постанови слідчого пояснити не може. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1   до нього  

відмовити.

Третя

особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що з 04 жовтня 2005 року працював

у СПД - ОСОБА_2 у якості водія. 02 травня 2006 року о 4-ій годині керував

автомобілем ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2, який

належить ОСОБА_2. Рухаючись по вул. Донецьке шосе у Гірницькому районі м.

Макіївка, скоїв ДТП з автомобілем «Деу Ланос» держномер НОМЕР_1, яким як він

узнав пізніше, керував ОСОБА_3. На місце ДТП прибули робітники ДАІ, які склали

відповідні протоколи, схеми, при цьому були присутні він та ОСОБА_3 та інші

учасники ДТП. Постановою інспектора дізнання ВДАІ Макіївського МУ було

відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні нього та ОСОБА_3 за

відсутністю у їх діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України,

оскільки потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження. У постанові також

вказано, що вина у скоєнні ДТП

є як у його діях, так і у діях ОСОБА_3. З вказаним висновком експерта він

згоден та не оспорює такий висновок. Але він у вказаний день та час керував

автомобілем не за власним бажанням, а у зв'язку з трудовими обов'язками,

оскільки виїхав на лінію за викликом служби таксі 0-61, з якою у СПД ОСОБА_2

був усний договір на здійснення пасажирських автомобільних перевозок. У теперішній час

він не працює у ОСОБА_2,

оскільки звільнився у червні 2006 року. Крім того ОСОБА_5 пояснив, що заперечую

проти задоволення позову ОСОБА_1 у розмірі 500000 гривень, оскільки вказана

сума дуже велика та не відповідає завданій останньому шкоді.

Експерт

Ігнат'єв Ю.В. суду пояснив, що у його провадженні знаходились матеріали

оформлення ДТП, яке

відбулось 02.05.2006 року по вул. Донецьке шосе у гірницькому районі м.

Макіївка за участю водіїв ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ-3110 держномер

НОМЕР_2 , та ОСОБА_3, який керував автомобілем «Деу Ланос» держномер НОМЕР_1.

Ним за направленням інспектора дізнання ВДАІ Макіївського МУ було проведене

автотехнічне дослідження, у результаті якого було встановлено, що у скоєнні

вказаного ДТП винні

обидва водії, дії   обох   водіїв знаходились у причинному зв'язку з

настанням ДТП.

Вислухав

пояснення сторін, третьої особи, експерта, дослідив матеріали справи, суд

вважає, що позов належить задоволенню частково.

Відповідно

до ст. 1187 ЦК України

відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної

небезпеки, покладається при наявності трьох підстав: наявності шкоди,

протиправності дій особи, яка завдала шкоду та наявності причинного зв'язку між

протиправними діями та завданою шкодою.

Згідно

ст.1167 ЦК України

моральна шкода, спричинена фізичній особі пошкодженням здоров'я,

відшкодовується особою, яка її завдала.

У

судовому засіданні встановлено, що 02.05.2006 року о 4-ій годині по вул.

Донецьке шосе у Гірницькому районі м. Макіївка було скоєне ДТП, учасниками

якого були : ОСОБА_3, який керував автомобілем марки „Деу Ланос" держномер

НОМЕР_1, власником якого він є, та ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ-3110

держномер НОМЕР_2, та перебував у трудових відношеннях з ОСОБА_2 ( останній на

момент ДТП на відповідній правовій підставі володів вказаним транспортним

засобом ). Позивач ОСОБА_1 їхав у автомобілі під керуванням ОСОБА_3 у якості

пасажира та отримав у результаті ДТП тілесні ушкодження.

Вказані

обставини визнані у судовому засіданні сторонами, а тому згідно ст. 61 ЦПК

України доказуванню не підлягають.

З

оглянутого у судовому засіданні матеріалу № 1103/86 про відмову у порушенні

кримінальної справи постановою інспектора дізнання ВДАІ Макіївського МУ УМВС

України від 26 травня 2006    року    було   

відмовлено    у      порушенні    кримінальної    справи   

у    відношенні

ОСОБА_5 та

ОСОБА_3 за відсутністю у їх діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК

України, оскільки потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження. Згідно

вказаної постанови 02.05.2006 року біля 4-ї години ОСОБА_5 керуючи автомобілем

ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2, в

салоні якого у якості пасажира знаходилась ОСОБА_6, рухався по вул. Донецьке шосе у Гірницькому районі м.

Макіївка зі сторони м. Макіївка у напрямку м. Донецьк. Не доїхавши до АЗС «Drive Petrol» в районі зупинки

транспортних засобів загального користування «шахта ім.. Батова», виконуючи

лівий поворот, виїхав на зустрічну смугу руху, та скоїв зіткнення з автомобілем

„Деу Ланос" держномер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_3, в салоні якого у

якості пасажира знаходився ОСОБА_1. (л.спр. 1-2).

Вказана

постанова про відмову у порушенні кримінальної справи ні відповідачами, ні

потерпілим   оскаржена не була.

Згідно висновку

спеціаліста № 555 від 19.05.2006 року :

1)         у вказаній дорожній

ситуації водій автомобіля „Деу Ланос" держномер НОМЕР_1

ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3, п. 12.4, п.

12.9 (б) Правил

дорожнього руху України. З технічної точки зору, у вказаній дорожній

ситуації водій автомобіля

„Деу Ланос" держномер НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість

запобігти зіткненню

з автомобілем ГАЗ-3110, діючи у відповідності з вимогами п. 12.3, п. 12.4,

п. 12.9 (б) ПДР

України.

2) 

у вказаній дорожній ситуації водій автомобіля ГАЗ-3 ПО

держномер НОМЕР_2 ОСОБА_5

повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1, п. 1.3 глави «Дорожня

розмітка» Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у вказаній

дорожній ситуації водій автомобіля ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2 ОСОБА_5 мав

технічну можливість запобігти ДТП, діючи у відповідності з вимогами   п. 10.1, п. 1.3 глави «Дорожня розмітка» ПДР

України.

3) 

з технічної точки зору у вказаній дорожній ситуації у

діях водія автомобіля автомобіля „Деу Ланос" держномер НОМЕР_1 ОСОБА_3,

убачається не відповідність вимогам п. 12.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) Правил

дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв'язку з настанням даної

дорожньо-транспортної пригоди. З технічної точки зору у вказаній дорожній

ситуації у діях водія автомобіля автомобіля ГАЗ-3110 держномер НОМЕР_2 ОСОБА_5,

убачається не відповідність вимогам п. 10.1, п. 1.3 глави «Дорожня розмітка»

Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв'язку з

настанням даної дорожньо-транспортної пригоди ( л. спр. 44-48).

Згідно

акту судово медичного дослідження (обстеження) № 705 від 15.05.2006 року в

результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження : зариблена рана верхнього

повіка правого ока з дефектом тканин, зариблені рани чола, правої акулової

області, крила носа зліва, верхньої губи, садини верхнього повіка лівого ока,

струс головного мозку, які утворились від дії тупих предметів, що могло мати місто

у вказаний строк при ДТП та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які

потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Рубці в області обличчя,

являються наслідком загоювання вищевказаних ран, з часом побліднуть, стануть

менш помітними, але повністю не зникнуть, тобто вони являються незгладимими,

при умові, що судом буде визнано спотворювання обличчя, то такі пошкодження

можуть бути визнані як тяжкі тілесні ушкодження (л. спр. 38-39).

Суд не

приймає до уваги заяву позивача ОСОБА_1 про спричинення йому тяжких тілесних

ушкоджень та спотворення його обличчя та необхідність у зв'язку з цим

проведення косметичних операцій, оскільки таку заяву він повинен був зробити

при дізнанні та перевірки обставин ДТП, при цьому орган дізнання не мав би

права виносити постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, та в

такому разі дії водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повинні були б кваліфікуватися за ч.

2 ст. 286 КК України. Але позивач ОСОБА_1 вказану вище постанову про відмову у

порушенні кримінальної справи не оспорював.

Таким

чином встановлено, що існує причинний зв'язок між протиправними діями водіїв

ОСОБА_3та ОСОБА_5 при керуванні ними транспортними засобами, власниками яких є

відповідно ОСОБА_3та ОСОБА_2 (як частний підприємець), та шкодою, яка завдана

позивачу ОСОБА_1 у наслідок ДТП.

У

зв'язку з вказаним суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 у спричинені йому

моральної шкоди відповідачами знайшли своє підтвердження у судовому засіданні,

та вважає необхідним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачу

ОСОБА_1 5000 гривень, оскільки позивачем не приведено суду доказів в

обґрунтування заявленого ним розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі

500000 гривень.

Відповідно

до ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідачів належать стягненню витрати на інформаційно

- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень та судовий збір у

вигляді держмита у розмірі 51 гривні.

На

підставі викладеного, ст.

ст. 1167, 1187 ЦК України,

керуючись ст. ст. 6, 8,

10, 11, 27, 31, 57, 61, 212-214 ЦПК України,

вирішив:

позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у

результаті ДТП, задовольнити   частково.

Стягнути

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  

моральну шкоду у    розмірі 2500

гривень з кожного.

Стягнути

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи у розмірі 15 гривень з кожного та судовий збір у вигляді держмита у

розмірі 25 гривень 50 копійок з кожного.

Рішення

може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької

області через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК

України.