Постанова

від 18.06.2014 по справі 815/1948/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1948/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року м. Одеса

12 год. 09 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Гречаній Ю.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Бутковський І.П. (за Наказом)

представник позивача - Жуков Ю.А. (за довіреністю)

представник відповідача - Копиця С.М. (за довіреністю)

представник відповідача - Пилипенко М.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» (код ЄДРПОУ 37060201) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0001151550 від 07.10.2013 року, форми «В4» № 0001141550 від 07.10.2013 року та форми «В1» № 0001131550 від 07.10.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Приватне підприємство «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» (надалі - ПП «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Примосркьому районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0001151550 від 07.10.2013 року, форми «В4» № 0001141550 від 07.10.2013 року та форми «В1» № 0001131550 від 07.10.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормам чинного податкового законодавства, позивач не був повідомлений про проведення перевірки, результати якої оформлено актом № 1705/15-5/37060201 від 18.09.2013 року, на підстав якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В порядку адміністративного оскарження, скарги позивача на прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін, посилаючись на те, що при проведенні документальної перевірки позивача був складений акт № 1705/15-514/37060201 від 18.09.2013 року. Висновки якого містять посилання на можливі порушення підприємством норм податкового законодавства. На підставі вказаного акту, як зазначено в рішенні про результати розгляду первинної скарги позивача й прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Проте, вказане не відповідає дійсності, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято та розрахунок штрафних санкцій здійснено на підставі акту № 1705/15-5/37060201 від 18.09.2013 року. Таким чином, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення було складено на підставі неіснуючого акту перевірки, вони вважаються протизаконними та безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Надали пояснення та просили суд задовольнити позов повністю, з підстав, викладених у адміністративному позові та письмових поясненнях (аркуші справи 4-7, 66-70).

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вважали його безпідставним та просили суд відмовити у задоволенні вимог позивача мотивуючи тим, що позивачем в порушення приписів п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.7 Наказу Міністерства фінансів України № 1492 від 20.12.2011 року позивачем у декларації за січень 2013 року не відображено зменшення залишку від'ємного значення за результатами документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби у розмірі 14 816 862 грн. 00 коп., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 10 036 000 грн. 00 коп., завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму 1 008 123 грн. 00 коп. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 3 772 739 грн. 00 коп., у зв'язку з вказаними порушеннями відповідач вважає правомірним прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (аркуші справи 121-123).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 350 від 12.08.2013 року, направлень та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України), згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» (код ЄДРПОУ 37060201) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт № 1705/15-514/37060201 від 18.09.2013 року (аркуші справи 128-143).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001151550 від 07.10.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем у розмірі 3 772 739 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 943 185 грн. 00 коп., за порушення п.п. 200.4, 200.3, 200.2, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (аркуші справи 8, 12);

№ 0001141550 від 07.10.2013 року, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 008 123 грн. 00 коп., за порушення п.п. 200.4, 200.3, 200.2, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (аркуш справи 9);

№ 0001131550 від 07.10.2013 року, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 10 036 000 грн. 00 коп.. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 018 000 грн. 00 коп., за порушення п.п. 200.4, 200.3, 200.2, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (аркуші справи 10, 11).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку (аркуші справи 13-15, 20-23).

Рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області № 1835/10/15-30-10-00-07 від 26.12.2013 року про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення № 0001131550, № 0001141550 та № 0001151550 від 07.10.2013 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (аркуші справи 16-19).

Рішенням Міндоходів України № 4155/10/99-99-10-01-15 від 04.03.2014 року про результати розгляду повторної скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення (аркуші справи 24-26).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси як платник податків та є платником податку на додану вартість (аркуші справи 27-40).

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2014 року ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси подано податку декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, яка зареєстрована у податковому органі за № 1300012039 від 14.03.2014, згідно якої сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за січень 2013 року у розмірі - 10 036 000 грн. 00 коп. (аркуші справи 124-126).

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту є здійснення імпортних операцій (зі сплатою податку на додану вартість митним органам) з формуванням залишків товарно-матеріальних цінностей на місцях зберігання.

За результати опрацювання податкових періодів, у яких виникло від'ємне значення, під час перевірки було встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності, (згідно електронного журналу «Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»). а саме - заниження податкових зобов'язань за січень 2013 року на суму податку на додану вартість 1 398 грн. 16 коп. по взаємовідносинам з ПП «МРІЯ-ЮГ».

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року встановлено, що в порушення п.п. 4.6.7. Наказу міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1490/20228 від 20.12.2011 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами і доповненнями, яким встановлено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Згідно даних попередніх перевірок з питань правомірності нарахування ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2012 року, за результатами яких складено акти № 7973/22-5/37060201 від 26.12.2012 року та № 61/22-5/37060201 від 09.01.2013 року, якими встановлено порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, до яких призвело включення підприємством до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня 2012 року сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «МЕТАЛ-СЕРВІСЦЕНТР»у загальному розмірі - 391 781 грн. 02 коп., в тому числі: у лютому 2012 року - 122 760 грн. 48 коп., березні 2012 року - 124 927 грн. 61 коп., квітні 2012 року - 144 092 грн. 93 коп., в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення на вказані суми за відповідні періоди та включення до складу податкового кредиту серпня та вересня 2012 року сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «ПО Енергоремонт» у розмірі 297 грн. 04 коп., ТОВ «ЄДИНЕ ТРАНСПОРТНЕ АГЕНТСТВО» на загальну суму 1 300 грн. 00 коп., включених до податкового кредиту періоду серпня 2011 року сум податку на додану вартість у загальному розмірі 1 597 грн. 34 коп. та ТОВ «Скіф-Автотранс» у розмірі 1 283 грн. 33 коп. на загальну суму податку на додану вартість - 2 880 грн. 67 коп., що призвело до завищення від'ємного значення за серпень 2011 року на 1 597 грн. 34 коп. та за вересень 1 283 грн. 33 коп. (аркуші справи 71-119).

На підставі акту перевірки № 7973/22-5/37060201 від 26.12.2012 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В2» № 0000042250 від 09.01.2013 року на суму 8 791 035 грн. 00 коп., яке позивачем станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржено.

Актом перевірки № 61/22-5/37060201 від 09.01.2013 року також було підтверджено суму від'ємного значення, сплаченого митним органом у серпні 2011 року на суму 3 559 688 грн. 00 коп., у вересні 2011 року - 2 356 350 грн. 00 коп. та у травні 2012 року - 99 846 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В2» № 0000062250 від 09.01.2013 року на суму 6 025 827 грн. 00 коп., яке позивачем станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржено.

Так, у ході перевірки, на підставі даних декларації з додатками, податковим органом встановлено не відображення позивачем у рядку 21.3 зменшення залишку від'ємного значення за результатами документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби у розмірі 14 816 862 грн. 00 коп., згідно податкового повідомлення-рішення за формою «В2» № 0000062250 від 09.01.2013 року на суму - 6 025 827 грн. 00 коп. та податкового повідомлення-рішення за формою «В2» № 0000042250 від 09.01.2013 року на суму 8 791 035 грн. 00 коп. за результатами яких, відповідно до п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України позивач добровільно відмовився від отримання суми заниження в розмірі 14 816 862 грн. 00 коп., як бюджетного відшкодування. Зазначена сума підлягає врахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, отже зараховується до картки особового рахунку платника та зменшує від'ємне значення суми податку на додану вартість.

Проте, у зв'язку із не відображенням позивачем зменшення залишку від'ємного значення за результатами документальних перевірок органом податкової служби у сумі 14 816 862 грн. 00 коп., за результатами яких підприємство добровільно відмовилось від отримання суми заниження у вказаному розмірі як бюджетного відшкодування, позивачем в порушення п.п. 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21 декларації з податку на додану вартість) на суму 14 816 862 грн. 00 коп., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації) на суму 10 036 000 грн. 00 коп., завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму податку на додану вартість - 1 008 123 грн. 00 коп. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (рядок 25 декларації) - 3 772 739 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто, суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як зазначалося судом вище, в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказується, зокрема, на порушення позивачем пункту пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.7 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті чого завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на 10 036 000 грн. 00 коп., завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 008 123 грн. 00 коп. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 3 772 739 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Згідно абзацу дев'ятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за звітний період.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, послуг.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

Із системного аналізу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України можна зробити висновок, що право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів: копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг; копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Як встановлено судом, у ході проведення перевірок попередніх періодів, за які прийнято податкові повідомлення-рішення щодо зменшення залишку від'ємного значення, податковим органом не підтверджено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 14 816 862 грн. 00 коп., у зв'язку із чим, вказана сума повинна була бути відображена позивачем у наступному звітному періоді.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність встановлених податковим органом порушень, оскільки згідно даних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, сума бюджетного відшкодування позивача за січень 2013 року складає 10 039 000 грн. 00 коп., проте вказана сума документально не підтверджена.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано, на підставі та у межах наданих Конституцією України та Податковим кодексом України повноважень прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення за встановлені у ході проведеної перевірки порушення норм податкового законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги ПП «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» є необґрунтованими, такими, які не підтверджені належними доказами та не відповідають нормам чинного законодавства України, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» (код ЄДРПОУ 37060201, адреса: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0001151550 від 07.10.2013 року, форми «В4» № 0001141550 від 07.10.2013 року та форми «В1» № 0001131550 від 07.10.2013 року - відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2014 року.

Суддя Я.В. Балан