Постанова

від 31.03.2015 по справі 815/1948/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Справа № 815/1948/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Семенюка Г.В.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Коваля М.П.,

при секретарі - Полянській Г.М.,

за участі: представник позивача - Ревуцька С.В. (довіреність від 31.10.2014 р.),

представник відповідача - Копиця С.М. (довіреність від 19.02.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» (далі - позивач, або ПП «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0001151550 від 07.10.2013 року, форми «В4» № 0001141550 від 07.10.2013 року та форми «В1» № 0001131550 від 07.10.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року вказаний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 350 від 12.08.2013 року та направлень №№ 000525/273, 000526/274, 000527/275, 000528/276 від 12.08.2013 року, згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1705/15-514/37060201 від 18.09.2013 року (а.с.128-143 т.1).

На підставі висновків зазначеного акту, з огляду на встановлені з боку позивача під час проведення вказаної перевірки порушення вимог п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001151550 від 07.10.2013 року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем у розмірі 3772739 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 943185 грн. (а.с.8, 12 т.1); № 0001141550 від 07.10.2013 року щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1008123 грн. (а.с.9 т.1); № 0001131550 від 07.10.2013 року щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 10036000 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5018000 грн. (а.с.10, 11 т.1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведення попередніх перевірок позивача, що оформлені актами від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201, відповідачем були встановлені порушення з боку ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» вимог п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1., 201.2 ст. 200 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП «Мрія-Юг», ТОВ «Метал - Сервісцентр», ТОВ «ПО Енергоремонт», ТОВ «Єдине транспортне агентство», ТОВ «Скіф - Автотранс», в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за відповідні періоди та безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні виписані вказаними підприємствами.

Також, суд першої інстанції зазначив, що у ході проведення попередніх перевірок ПП «ТД «Українська Рибна Компанія» податковим органом не підтверджено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 14816862 грн., у зв'язку із чим, вказана сума повинна була бути відображена позивачем у наступному звітному періоді.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність встановлених податковим органом порушень, оскільки згідно даних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів позивача за січень 2013 року складає 10039000 грн., проте вказана сума документально не підтверджена.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також донарахування податкових зобов'язань з цього податку, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, став висновок податкового органу щодо неправомірного декларування позивачем частини залишку від'ємного значення фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальниками товарів/послуг митним органом у рядку 24 податкових декларацій з ПДВ за перевіряємі періоди, замість відображення її у рядку 23.2, що встановлено під час проведення попередніх перевірок позивача, за результатами яких складені акти від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201 (а.с.71-86, 88-104 т.1).

При цьому, за змістом вказаних актів від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201, висновки яких стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вбачається, що відповідачем підтверджено суми від'ємного значення, що задекларовані позивачем саме у розмірі 14916708 грн.

Тобто, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження задекларованих позивачем сум від'ємного значення.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що встановлені в ході попередніх перевірок позивача порушення з боку останнього вимог п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1., 201.2 ст. 200 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП «Мрія-Юг», ТОВ «Метал - Сервісцентр», ТОВ «ПО Енергоремонт», ТОВ «Єдине транспортне агентство», ТОВ «Скіф - Автотранс» не були підставою для висновків акту спірної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів наголошує, що за змістом акту спірної перевірки в даному випадку спірним питанням є порядок декларування позивачем сум від'ємного значення, які саме підтверджені податковим органом, що прямо зазначено у висновках актів попередніх перевірок позивача від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, як вбачається із зазначених актів перевірок, на думку податкового органу, з огляду на положення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, порядок декларування позивачем сум від'ємного значення, які підтверджені податковим органом, свідчить про добровільну відмову останнього від бюджетного відшкодування, наслідком чого є перенесення вказаної суми бюджетного відшкодування до картки особового рахунку позивача і в подальшому ця сума приймає участь у погашенні податкових зобов'язань з ПДВ позивача в порядку календарної черговості виникнення таких переплат. Відповідач вважає, що в такому випадку позивач позбавлений права на відображення зазначеної суми від'ємного значення, як в рядку 23.1, так і в рядку 23.2 податкової декларації з ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З вищенаведеного слідує, що від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді.

Не визначено, також, жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленої законодавцем вимоги, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній, зокрема, у рішеннях від 03.03.204 року № К/9991/75061/12, від 11.12.2014 року № К/800/38393/14, від 17.11.2014 року № К/800/24238/13.

Як встановлено під час проведення перевірок позивача та підтверджується матеріалами справи, ПП «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» у рядку 24 податкових декларації з ПДВ за перевіряємі періоди (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) включені від'ємні значення попередніх звітних періодів.

Тобто, позивачем до складу сум, що відносяться до податкового кредиту кожного наступного податкового періоду, відносились від'ємні значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на перенесення залишку від'ємного значення по ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та правомірно включив цей залишок до рядку 24 декларацій по ПДВ за перевіряємі періоди «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Колегія суддів не погоджується з позицією податкового органу, з посиланням на приписи п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, - що декларуючи таким чином від'ємне значення з ПДВ позивач добровільно відмовився від суми бюджетного відшкодування, оскільки вказана норма передбачає, - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Наведені приписи не дають підстав їх тлумачити як добровільну відмову платника від бюджетного відшкодування, в урахуванням того, що спірна сума є сумою податкового кредиту, яка фактично сплачена позивачем у ціні товару.

Колегія суддів наголошує, що ні в ході проведення відповідачем перевірок позивача, ні під час судового розгляду справи, порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість встановлено не було.

Більш того, зі змісту актів від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201, висновки яких стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вбачається, що відповідачем підтверджено суми від'ємного значення, що задекларовані позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що і в випадку відображення залишку від'ємного значення у рядку 23.2, так і рядку 24, зменшується сума податку майбутніх періодів, а тому перенесення позивачем залишку від'ємного значення по ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, відобразивши ці суми у рядку 24, не могло призвести до виникнення податкового боргу та донарахування позивачу податкового зобов'язання.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року по справі № 815/4259/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.01.2013 року №№ 0000042250, 0000062250, винесені на підставі актів від 26.12.2012 року № 7973/22-37060201 та від 09.01.2013 року № 61/22-5/37060201 та саме які і стали підставою для винесення податкових повідомлень - рішень №№ 0001151550, 0001141550, 0001131550 від 07.10.2013 року.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень оскаржуваних у цій справі.

При цьому, зі змісту судових рішень у справі № 815/4259/14 вбачається, що вирішуючи спірне питання суди дійшли висновку, що законних підстав для складання відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 року №№ 0000042250, 0000052250 на момент складання цих податкових повідомлень-рішень не було.

Окрім того, судом у справі № 815/4259/14 були досліджені первинні документи позивача, а саме: документи бухгалтерського обліку та звітності за серпень, вересень, жовтень 2011 року, та лютий, березень, квітень, травень 2012 року, що підтверджують правомірність та повноту розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: податкові декларації з податку на додану вартість, уточнюючи розрахунки податкових декларацій з ПДВ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних з квитанціями на підтвердження їх прийняття відповідачем, платіжні доручення на сплату ввізного мита та податку на додану вартість за митне оформлення імпортованих товарів, вантажні митні декларації, одержані позивачем податкові накладні та встановлено, що вказані первині документи позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та підтверджують реальність вчинення господарських операцій позивача, та відповідно правомірність формування останнім від'ємного значення.

Колегія суддів враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, зазначене судове рішення є обов'язковим для суду, в силу зазначених положень ч. 1 ст. 72 та ст. 255 КАС України.

За таких обставин, з огляду на зазначені висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи, що податкові повідомлення - рішення, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень оскаржуваних у цій справі, визнані протиправними та скасовані судовим рішенням, що набрала законної сили, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0001151550, 0001141550, 0001131550 від 07.10.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0001151550 від 07.10.2013 року, № 0001141550 від 07.10.2013 року, № 0001131550 від 07.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торговий Дім «Українська Рибна Компанія» (код ЄДРПОУ 37060201) суму судового збору сплаченого за подання адміністративного позову - 458,80 грн. та апеляційної скарги - 2436 грн., в загальному розмірі 2894 грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 01 квітня 2015 року.

Головуючий суддя: /Г.В. Семенюк/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /М.П. Коваль/