Постанова

від 12.06.2014 по справі 808/2485/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/2485/14

12 червня 2014 року 15год. 48хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Щербак О.Г.

відповідача: представник не прибув;

відповідача 2: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовсинтез" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішень від 17.10.2013р. №110010000/2013/600334/1, від 22.11.2013р. №110010000/2013/600505/1 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів -, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовсинтез" (далі - ТОВ "Азовсинтез" або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області або відповідач 2) про скасування рішень відповідача 1 про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600334/1 від 17.10.2013 та №110010000/2013/600505/1 від 22.11.2013, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 63454,35 грн.

Позивач вважає протиправними рішення щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у зв'язку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати та стягнути переплату податку на додану вартість. Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та надав суду пояснення в їх обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідачів в судові засідання не прибули. Від відповідачів надійшли письмові заперечення проти позову.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів відповідно до п. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: копії рахунків проформи, в яких містяться відомості, необхідні для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені англійською мовою та надані без перекладу, тому унеможливлене проведення контролю відповідно до п.3 ст.53 щодо наявних розбіжностей; надана довідка №1010 від 10.10.2013 не містить усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до вимог другої та третьої частини ст. 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Позивач заявами від 17.10.2013 та 22.11.2013 зазначив, що на його думку, виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару, а також повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів. У зв'язку з цим 17.10.2013 та 22.11.2013 року уповноваженою особою митниці правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600334/1 та № 110010000/2013/600505/1, де зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що оскільки висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплачених коштів від відповідача 1 не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області відсутні. Просить справу розглянути без участі його представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

19 серпня 2013 року між ТОВ "Азовсинтез" (Покупець) та компанією PT.DUAKUDAINDONESIA (Індонезія) укладено контракт № 20130819, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - хімічну продукцію. Найменування, марка, асортимент і ціни товару обумовлюються Додатками до Контракту (а.с.11-12).

19 серпня 2013 року сторони уклали Додаток №1, яким визначили поставку товару "кислота стеаринова Rubbergrade1860". Умова поставки - FOB Jakarta, Індонезія. Кількість товару - 34 тн., за ціною - 870 дол. США за 1 тонну., загальною вартістю 29580,00 дол. США. Умова оплати товару: 30% - передоплата до відвантаження товару, 70% - після відвантаження до прибуття товару в порт вивантаження (а.с.13).

23 вересня 2013 року сторони уклали Додаток №2, яким визначили поставку товару "кислота стеаринова Rubbergrade1860". Умова поставки - FOB Jakarta, Індонезія. Кількість товару - 34 тн., за ціною - 890 дол. США за тн., загальною вартістю 30260,00 дол. США. Умова оплати товару: 30% - передоплата до відвантаження товару, 70% - після відвантаження до прибуття товару в порт вивантаження (а.с.57).

Позивачем шляхом електронного декларування подано тимчасові МД № 770010000/2013/007198 та МД № 770010000/2013/008359.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

- за тимчасовою МД № 770010000/2013/007198: Контракт№20130819 від 19.08.2013, Додаток № 1 від 19.08.2013, CMR 925/1 від 12.10.2013, коносамент від 12.09.2013 №PDCJKT/ODS/0448; рахунок-проформа від 19.08.2013 РА20130819; інвойс DKLCOD13/09/020 від 07.09.2013; сертифікат якості від 01.09.2013 DKIQC/4SB60; договір транспортного експедирування № 11-03 від 11.03.2013, довідка про транспортні витрати № 1010 від 10.10.2013, платіжні доручення на перерахування грошових коштів №039 від 27.08.2013 та №049 від 02.10.2013;

- за тимчасовою МД № 770010000/2013/008359: контракт №20130819 від 19.08.2013; додаток №2 від 23.09.2013; CMR 3105 від 13.11.2013, 8952 від 13.11.2013; коносамент від 06.10.2013 №YMLUM425417183; рахунок проформа від 23.09.2013 РА20130923; інвойс DKLCOD 13/10/005 від 03.10.2013; пакувальний лист DKLCOD 13/10/005 від 03.10.2013; сертифікат якості від 30.09.2013 DKIQC/4SE60; договір транспортного експедирування № 11-03 від 11.03.2013; довідка про транспортні витрати №3010 від 30.10.2013; платіжні доручення на перерахування грошових коштів №042 від 24.09.2013 та № 053 від 30.10.2013; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1301217 від 30.10.2013.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару кислота стеаринова Rubbergrade1860, заявленого до митного оформлення за названими митними деклараціями, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю та виявлено, що подані документи містять розбіжності:

копії рахунків-проформи від 19.08.2013 №РА20130819 та від 23.09.2013 № РА20130923, в яких містяться відомості, необхідні для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені англійською мовою та надані без перекладу, тому унеможливлене проведення контролю відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України щодо наявних розбіжностей;

надана довідка №1010 від 10.10.2013 не містить усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з таким відповідачем 1 витребувано від позивача додаткові документи:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вважаючи, що всі надані до митного оформлення обов'язкові документи давали змогу митному органові прийняти заявлену митну вартість за першим методом декларант 17.10.2013 та 22.11.2013 повідомив митницю про неможливість подання витребуваних документів (а.с.164, 165).

Митний орган 17.10.2013 та 22.11.2013 видає рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600334/1 та №110010000/2013/600505/1 відповідно, якими визначає заявлену декларантом митну вартість за шостим методом, використовуючи відомості, що містяться у МД від 08.08.2013 №11204000/2013/002008. У своїх рішеннях про коригування митної вартості відповідач посилався на ті ж виявленні розбіжності, що зазначені у його вимогах.

В рішеннях зазначено, що рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за МД від 08.08.2013 №№11204000/2013/002008 становить 1,5 дол. США/кг.

У зв'язку з незгодою з визначеною відповідачем митною вартістю товару позивач, на підставі ч. 7 ст. 55 МКУ, виходячи з вартості, визначеною митницею, 18.10.2013 та 25.11.2013 випускає товар у вільний обіг за митними деклараціями №110010000/2013/007219 та №110010000/2013/008379.

Позивачем для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом за митною декларацією від 18.10.2013 №110010000/2013/007219 були подані: копія листа-роз'яснення компанії РТ.DUKUDAINDONESIA від 15.10.2013 щодо неможливості надання прейскурантів (прайс-листів) разом із каталогом та специфікацією; копія експортної декларації №547721 від 07.09.2013 та її переклад; копія звіту №247 від 14.101.2013; картка рахунку 3712 "Розрахунки по виданим авансам (в іноземній валюті) за 27.08.2013 - 11.10.2013"; переклад рахунку проформи від 19.08.2013 №РА20130819. У зв'язку з тим, що лист позивача відправлений 14.01.2014 року та отриманий митницею 17.01.2014 року після закінчення граничного терміну подання додаткових документів, визначеного частиною восьмою статті 55 Кодексу, митниця додатково подані документи не розглядала.

Позивачем для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом за митною декларацією від 25.11.2013 №110010000/2013/008379 були подані: копія листа-роз'яснення компанії РТ. DUKUDAINDONESIA від 15.10.2013 щодо неможливості надання прейскурантів (прайс-листів) разом із каталогом та специфікацією; копія експортної декларації №609033 від 03.10.2013 та її переклад; Звіт №289 від 14.11.2013; переклад рахунку проформи від 23.09.2013 №РА20130923.

Листом від 23.01.2014 №17-11-2/474 митниця відмовилась визнавати заявлену декларантом митну вартість за першим методом (за ціною угоди) (а.с.54-56).

Правомірність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів, і як наслідок, стягнення надміру сплаченої суми податку на додану вартість, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі по тексту постанови - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від основного до другорядного (резервного)) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з Рішень про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013 № 110010000/2013/600334/1 та від 22.11.2013 № 110010000/2013/600505/1 митним органом зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що документи, які, надані до митного оформлення товару містять розбіжності. Декларант також відмовився від надання додаткових документів згідно частини 3 статті 53 МКУ, що підтверджують митну вартість.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості подібних товарів на рівні 1,5 дол. США за 1 кг для товару (МД від 08.08.2013 № 112040000/2013/002008) призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таку позицію митного органу суд вважає необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та надано необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товарів та для прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, стала наявність у митного органу інформації щодо митної вартості подібних товарів на рівні 1,5 дол. США за 1 кг товару, у зв'язку з чим у позивача було витребувано додаткові документи.

Як вже зазначалося, позивач повідомив митний орган про неможливість надати витребувані документи (а.с.164, 165).

Щодо зазначених митним органом розбіжностей, суд зазначає таке. Так, однією з таких розбіжностей в обох випадках відповідач зазначає, що копія рахунку проформи складена англійською мовою та надана без перекладу. Дійсно, відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Рахунок-проформа це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість товарів якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.

Товар (кислота стеаринова) придбавався позивачем за договором (контрактом) купівлі-продажу, а відтак, рахунок-проформа не є обов'язковим документом з переліку ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів. Позивачем разом з МД в обох випадках подавалися рахунки-фактури (інвойси), до яких у митного органу зауважень не було.

Щодо покликань відповідача на те, що довідка № 1010 від 10.10.2013 не містить усіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд зазначає таке. З копії довідки № 1010 від 10.10.2013 (а.с.24) вбачається, що загальна вартість фрахту контейнерів на адресу ТОВ "Азовсинтез" із Джакарта (Індонезія) до митного кордону України складає 20860,80 грн. Вартість страхування вантажу за межами України (Джакарта-Одеса) складає 0%. Відповідно до довідки № 3010 від 30.10.2013, загальна вартість фрахту контейнерів на адресу ТОВ "Азовсинтез" із Джакарта (Індонезія) до митного кордону України складає 16811,12 грн. (а.с.65). Окрім того, листом від 14.11.2013 № АZ002284 (а.с.70) позивач повідомив митний орган щодо формування витрат на транспортування товару, які включені до митної вартості товару. Поряд з обумовленим, з декларацій митної вартості товарів вбачається, що позивачем витрати на транспортування товарів включено до митної вартості товарів (а.с.166-169). А відтак, надані до митного органу документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, митниця у оскаржуваному рішенні посилається на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, на відомості щодо задекларованого товару згідно МД від 08.08.2013 №11204000/2013/002008.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень не вбачається який саме товар покладався за основу порівняння, чи має він ідентичну марку, артикул, країну походження, умови поставки, або істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю й використовується в іншій ціновій категорії. А відтак посилання на порівняльну митну декларацію не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Крім того, наявність в автоматизованій системі інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Враховуючи, що така система з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Враховуючи вказані обставини справи, суд дійшов висновку, що дані цінової бази щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення статей 49, 53, 57 МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При здійсненні коригування митної вартості та прийняті оскаржуваних рішень, митним органом було порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, норми МК України та норми ст. 190 ГК та ст. 632 ЦК України. Норми законодавства встановлюють, що ціна в договорі встановлюється сторонами договору з урахуванням попиту та пропозиції існуючої на ринку купівлі-продажу товару (ст. 190 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України), тобто сторони вільні у свободі вибору узгодження ціни та механізму її визначення.

Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.

Обставини справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що Митниця, під час здійснення митного оформлення товару, дійшла необґрунтованого висновку про відсутність у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і, як наслідок, про неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а відтак, рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600334/1 від 17.10.2013 та №110010000/2013/600505/1 від 22.11.2013 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно-сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 63454,35 грн., суд зазначає наступне.

Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 р. № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25 вересня 2007 р. за № 1095/14362, (далі - Порядок № 611/147) регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Саме вказаний Порядок діяв на дату виникнення спірних правовідносин між сторонами.

У зв'язку з тим, що Порядком передбачено, що Митний орган на підставі заяви платника надає органу Державного казначейства України висновки про суми відшкодування митних платежів та Реєстр висновків про суми такого відшкодування, суд зазначає, що органи казначейства повинні відшкодовувати суми надмірно сплаченого ввізного мита виключно на підставі висновків Митних органів і зазначає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту.

Також слід зазначити, що з урахуванням наведеного, розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а у відповідності до діючого законодавства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічну думку висловив Верховний Суд України у постанові від 7 вересня 2012 року у справі №21-242а12 та постанові від 17 грудня 2013 року у справі №21-439а12, які є обов'язковими для застосування у судовій практиці.

А відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум податку на додану вартість слід відмовити.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 730 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013 № 110010000/2013/600334/1 та від 22.11.2013 № 110010000/2013/600505/1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовсинтез" (код ЄДРПОУ 24511314) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька