Ухвала

від 08.10.2015 по справі 808/2485/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/5960/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.;

за участю: представника позивача - Щербака О.Г.,

представника Дніпропетровської митниці ДФС - Глушковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених грошових коштів, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ТОВ «Азовсинтез» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

Зазначали, що оскаржуваними рішеннями відповідача скориговано митну вартість ввезеного позивачем товару (стеаринова кислота Rubber grade 1860) із застосуванням за другорядного (резервного) методу.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600334/1 та від 22 листопада 2013 року № 110010000/2013/600505/1, стягнути з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на суму 63 454,35 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Судом задоволено клопотання представника Митниці про заміну відповідача у справі Дніпропетровської митниці Міндоходів на Дніпропетровську митницю ДФС, яка є її правонаступником.

Заслухавши доповідача, пояснення представників Товариства та Митниці, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 19 серпня 2013 року між Товариством (покупець) та компанією PT. DUA KUDA INDONESIA (Індонезія) укладено контракт № 20130819, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - хімічну продукцію. Найменування, марка, асортимент і ціни товару обумовлюються Додатками до Контракту.

19 серпня 2013 року сторони уклали Додаток № 1, яким визначили поставку товару «кислота стеаринова Rubber grade 1860». Умова поставки - FOB Jakarta, Індонезія. Кількість товару - 34 т, за ціною - 870 дол. США за 1 т, загальною вартістю 29 580,00 дол. США. Умова оплати товару: 30% - передоплата до відвантаження товару, 70% - після відвантаження до прибуття товару в порт вивантаження.

23 вересня 2013 року сторони уклали Додаток № 2, яким визначили поставку товару «кислота стеаринова Rubber grade 1860». Умова поставки - FOB Jakarta, Індонезія. Кількість товару - 34 т, за ціною - 890 дол. США за 1 т, загальною вартістю 30 260,00 дол. США. Умова оплати товару: 30% - передоплата до відвантаження товару, 70% - після відвантаження до прибуття товару в порт вивантаження.

Позивачем подано тимчасові МД № 770010000/2013/007198 та МД № 770010000/2013/008359, по яким митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару надані наступні документи:

за тимчасовою МД № 770010000/2013/007198: контракт від 19 серпня 2013року № 20130819, Додаток від 19 серпня 2013 року № 1, CMR від 12 жовтня 2013 року № 925/1, коносамент від 12 вересня 2013 року № PDCJKT/ODS/0448, рахунок-проформа від 19 серпня 2013 року № РА20130819, інвойс від 7 вересня 2013 року № DKLCOD13/09/020, сертифікат якості від 1 вересня 2013 року № DKIQC/4SB60, договір транспортного експедирування від 11 березня 2013 року № 11-03, довідка про транспортні витрати від 10 жовтня 2013 року № 1010, платіжні доручення на перерахування грошових коштів від 27 серпня 2013 року № 039 та від 2 жовтня 2013 року № 049;

за тимчасовою МД № 770010000/2013/008359: контракт від 19 серпня 2013 року № 20130819, додаток від 23 вересня 2013 року № 2, CMR від 13 листопада 2013 року № 3105, 8952 від 13 листопада 2013 року, коносамент від 6 жовтня 2013 року № YMLUM425417183, рахунок проформа від 23 вересня 2013 року № РА20130923, інвойс від 3 жовтня 2013 року № DKLCOD 13/10/005, пакувальний лист від 3 жовтня 2013 року № DKLCOD 13/10/005, сертифікат якості від 30 вересня 2013 року № DKIQC/4SE60, договір транспортного експедирування від 11 березня 2013 року № 11-03, довідка про транспортні витрати від 30 жовтня 2013 року № 3010, платіжні доручення на перерахування грошових коштів від 24 вересня 2013 року № 042 та від 30 жовтня 2013 року № 053, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30 жовтня 2013 року № 1301217.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за названими митними деклараціями, митним органом перевірено подані документи та виявлено, що вони містять розбіжності:

копії рахунків-проформи від 19 серпня 2013 року № РА20130819 та від 23 вересня 2013 року № РА20130923, в яких містяться відомості, необхідні для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені англійською мовою та надані без перекладу, що унеможливило проведення контролю відповідно до пункту 3 статті 53 МК України щодо наявних розбіжностей;

довідка від 10 жовтня 2013 року № 1010 не містить усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом у позивача витребувано додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач повідомив про неможливість подання витребуваних документів, оскільки всі необхідні документи вже подано.

Митниця 17 та 22 листопада 2013 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600334/1 та № 110010000/2013/600505/1 відповідно, якими визначила заявлену декларантом митну вартість за резервним методом, використовуючи відомості, що містяться у МД від 8 серпня 2013 року № 11204000/2013/002008. У своїх рішеннях про коригування митної вартості відповідач посилався на ті ж виявленні розбіжності.

В рішеннях зазначено, що рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за МД від 8 серпня 2013 року № 11204000/2013/002008 становить 1,5 дол. США/кг.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані декларантом документи містили всі необхідні дані для визначення числового значення заявленої митної вартості.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що враховуючи ненадання позивачем при митному оформленні належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Так, однією з таких розбіжностей в обох випадках відповідач зазначає, що копія рахунку проформи складена англійською мовою та надана без перекладу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Рахунок-проформа це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки тощо).

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість товарів якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.

Товар (кислота стеаринова) придбавався позивачем за договором (контрактом) купівлі-продажу, а відтак, рахунок-проформа не є обов'язковим документом, передбаченим частиною другою статті 53 МК України для підтвердження митної вартості товарів. Товариством разом з МД в обох випадках подавалися рахунки-фактури (інвойси), до яких у митного органу зауважень не було.

Щодо посилання Митниці на те, що довідка від 10 жовтня 2013 року № 1010 не містить усіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з копії довідки від 10 жовтня 2013 року № 1010 вбачається, що загальна вартість фрахту контейнерів на адресу Товариства із Джакарта (Індонезія) до митного кордону України складає 20 860,80 грн. Вартість страхування вантажу за межами України (Джакарта-Одеса) складає 0%. Відповідно до довідки від 30 жовтня 2013 року № 3010 загальна вартість фрахту контейнерів на адресу Товариства із Джакарта (Індонезія) до митного кордону України складає 16 811,12 грн.

Окрім того, листом від 14 листопада 2013 року № АZ002284 позивач повідомив Митницю щодо формування витрат на транспортування товару, які включені до митної вартості товару. Також з декларацій митної вартості товарів вбачається, що позивачем витрати на транспортування товарів включено до митної вартості товарів.

Отже, у Митниці не було правових підстав для витребування додаткових документів, а відтак і підстав для коригування митної вартості у зв'язку з неподанням таких документів.

Це означає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильними, а апеляційний суд помилково скасував таке законне рішення.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов