Постанова

від 26.06.2014 по справі 825/1468/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1468/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представників позивача Нікитко О.І.,

Бесараб Н.М.,

представника відповідача Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Меркурій» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05.05.2014 Приватне підприємство «Меркурій» (далі - ПП «Меркурій») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) та остаточно просить визнати дій Ніжинської ОДПІ неправомірними, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 № 0000052200 в розмірі 21058,50 грн.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що озиме жито, зібране на орендованій площі 24,83 га (договори щодо якої переукладені з власниками земельних паїв в січні 2013 року, а зареєстровані в червні 2013 року) є продукцією власного виробництва ПП «Меркурій». Стверджує, що позивач правомірно повернув суму переплати за жито ТОВ «ВТФ Млинок», оскільки ТОВ «ВТФ Млинок» відмовилося від частини ще не поставленої продукції. Отже, на думку представника ПП «Меркурій», відповідачем неправильно надана правова оцінка обставинам справи, в результаті чого ним зроблені неправомірні висновки щодо наявності порушень податкового законодавства та необґрунтовано застосовано фінансові санкції до позивача, сформувавши незаконне податкове повідомлення рішення від 15.01.2014 № 0000052200.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Ніжинською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні обсягів реалізації сільгосппродукції власного виробництва, а також нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ у 2011-2012 роках і протягом січня-жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.12.2013 № 597/22-31574914. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, в тому числі п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся по декларації з податку на додану вартість (загальна), на загальну суму 10923,00 грн., в тому числі: червень 2011 року - 833,00 грн., квітень 2013 року - 6799,00 грн., вересень 2013 року - 123,00 грн., жовтень 2013 року - 3168,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 198, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у сумі 10923,00 грн.; п. 209.2 та пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та постанови КМУ «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» від 12.01.2011 № 11, в результаті чого підприємство використало податок на додану вартість, який акумулюється на спеціальному рахунку, не за цільовим призначенням в розмірі 8445,00 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 № 0000052200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10923,00 грн. за основним платежем та 10968,50 грн. за штрафними санкціями. За таких обставин представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

ПП «Меркурій» (код ЄДРПОУ - 31574914) зареєстровано в якості юридичної особи 11.06.2001, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2014 (а.с. 30-31 т. 1).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 11.12.2013 № 345, наказу від 11.12.2013 № 495, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України працівниками Ніжинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні обсягів реалізації сільгосппродукції власного виробництва, а також нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ у 2011-2012 роках і протягом січня-жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.12.2013 № 597/22-31574914 (а.с. 9-18 т. 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено наступні вимоги податкового законодавства:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся по декларації з податку на додану вартість (загальна), на загальну суму 10923,00 грн., в тому числі: червень 2011 року - 833,00 грн., квітень 2013 року - 6799,00 грн., вересень 2013 року - 123,00 грн., жовтень 2013 року - 3168,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 198, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у сумі 10923,00 грн.;

- п. 209.2 та пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та постанови КМУ «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» від 12.01.2011 № 11, в результаті чого підприємство використало податок на додану вартість, який акумулюється на спеціальному рахунку, не за цільовим призначенням в розмірі 8445,00 грн.

За висновками акта перевірки Ніжинської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 № 0000052200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10923,00 грн. за основним платежем та 10968,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19 т. 1);

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основним видом діяльності ПП «Меркурій» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2014 (а.с. 30-31 т. 1)

ПП «Меркурій» є сільськогосподарським товаровиробником і на підставі вимог п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України підприємством обрано спеціальний режим оподаткування по сплаті податку на додану вартість, а відповідно до вимог п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України отримано свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування (а.с. 23 т. 1). Для проведення діяльності позивач використовує як власні земельні ділянки, так і орендовані.

По-перше, судом встановлено, що ПП «Меркурій» з громадянами уклало договори оренди (а.с. 193-248 т. 1; а.с. 1-253 т. 2; а.с. 1-251 т. 3; а.с 1-155 т. 4). Підприємством проводилось нарахування та виплата орендної плати за паї (а.с. 167-174 т. 4).

ПП «Меркурій» станом на 01.01.2012 має в користуванні землю, згідно укладених договорів оренди на земельні паї з громадянами на території Березанської сільської ради в кількості 43 договори площею 116,67 га ріллі, що підтверджується листом Управління Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області від 28.03.2012 № 02-06/786 (а.с. 39 т. 1). На даних земельних ділянках підприємством проводилася господарська діяльність і восени 2012 року на них було посіяно озиме жито під врожай 2013 року. Таким чином, для вирощення врожаю - сільськогосподарської продукції підприємством проведені роботи: підготовка площі та посів озимого жита. За 2012 рік позивачем подано до податкового органу декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку та відомості про наявність земельних ділянок (а.с. 35-38 т. 1).

Суд встановив, що у зв'язку з закінченням строку дії довгострокових договорів, 23.01.2013 ПП «Меркурій» переуклало договори з власниками земельних паїв на площу 102 га та 04.05.2013 - на 26 га. Реєстрація договорів в державних органах відбулася в червні 2013 року. Так як на момент подачі декларації по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку ще не були перереєстровані договори, то за вимогою Ніжинської ОДПІ позивачем була додана довідка Управління Держкомзему про стан зареєстрованих договорів оренди лише на 75,15 га (а.с. 179 т. 4). Як тільки була проведена реєстрація залишку переукладених догорів оренди, в липні 2013 року ПП «Меркурій» був поданий уточнюючий розрахунок на всю площу за 2013 рік (а.с. 40-43 т. 1) та сплачений фіксований сільськогосподарський податок в повному обсязі, що не заперечувалось представником відповідача.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 209.2 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Статтею 209.7 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

Згідно із ст. 302.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Виходячи із системного аналізу зазначених положень законодавства, суд дійшов висновку про помилкове тлумачення відповідачем деяких норм.

Так, відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Таким чином, сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено Податковим Кодексом України, а саме пп.14.1.97 ст.14, яка встановлює, що лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Позивачем надана довідка Управління статистики у Ніжинському районі від 13.05.2014 № 378/01-10, що підтверджує фактичне користування підприємством земельними ділянками, а також відсутність реєстрації будь-яких змін до договорів (а.с. 34 т. 1).

Таким чином, врожай, вирощений з посівів на цих ділянках, є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з точки зору податкового законодавства під поняттям оренди розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Для цілей оподаткування не встановлено значення виду договору (його формалізована якість) - договір оренди, договір про надання землі для сільськогосподарського виробництва (емфітевзис), договір про надання майна в користування, або взагалі без укладення договору. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Однак, не дотримання вказаних норм, стосовно окремих земельних ділянок, свідчить про можливе невиконання вимог земельного та цивільного законодавства. У той же час, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Слід також зазначити, що відповідно п. 209.11. ст. 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25%, на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, акт повинен містити докази з посиланням на первинні документи про той факт, що підприємство поставляло несільськогосподарські товари, або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага яких перевищувала 25%.

Отже, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що озиме жито, яке сіялося восени 2012 року, а урожай збирався у серпні-вересні 2013 року на орендованій площі 24,83 га. (договори щодо якої переукладені з власниками земельних паїв в січні 2013 року, а зареєстровані в червні 2013 року) є продукцією власного виробництва ПП «Меркурій» і сума ПДВ від реалізації цієї продукції не має бути включена до загальної декларації з податку на додану вартість.

Збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Меркурій» за платежем податок на додану вартість в розмірі 10090,00 грн. за основним платежем та 2522,50 грн. за штрафними санкціями по податковому повідомленню рішення від 15.01.2014 № 0000052200 є протиправним.

По-друге, судом встановлено, що позивач уклав договір поставки з ТОВ «ВТФ Млинок» від 03.05.2012 № 1 (а.с. 186-187 т. 4). За умовами даного договору ПП «Меркурій» (Продавець) зобов'язується поставити ТОВ «ВТФ Млинок» (Покупець) жито, а ТОВ «ВТФ Млинок» зобов'язується його прийняти та оплатити.

ТОВ «ВТФ Млинок» проведена попередня оплата за товар в сумі 127500,01 грн., в тому числі ПДВ 21250,01 грн. Зазначена сума податку на додану вартість в розмірі 21250,01 грн. акумулювалась ПП «Меркурій» на спеціальному рахунку, згідно з законодавством.

Оскільки покупець відмовився від частини ще не поставленої продукції - озимого жита, попередня оплата за яке була проведена і податок на додану вартість відображений в податковій декларації з ПДВ (скорочена), ПП «Меркурій» повернуло суму переплати за жито ТОВ «ВТФ Млинок» в розмірі 50667,04 грн., в тому числі ПДВ - 8444,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 20, 21 т. 1). Позивачем було подано до Ніжинської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 25 т. 1).

Судом встановлено, що повернення суми податку на додану вартість в розмірі 8444,51 грн. позивачем проведено із спеціального рахунку, на якому акумулюються суми ПДВ сільгоспвиробника.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Тобто, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку передбачено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. А саме, такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності, відповідно до пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, належать:

- виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій, інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

- надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Враховуючи викладене, спрямування коштів з окремого рахунку сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування (за винятком відшкодування суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит) на повернення попередньої оплати ПДВ в сумі 8444,51 грн. є нецільовим використанням акумульованих коштів.

Відповідно до п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додаткового до штрафів, передбачених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Суд приходить до висновку, що позивач використав податок на додану вартість в сумі 8444,51 грн., який акумулюється на спеціальному рахунку, не за цільовим призначенням.

Отже, Ніжинською ОДПІ правомірно застосовано штрафні санкції до ПП «Меркурій» в розмірі 8445,00 грн. по податковому повідомленню рішенню від 15.01.2014 № 0000052200.

По-третє, згідно із п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд не вбачає порушень в діях Ніжинської ОДПІ при винесенні податкового повідомлення рішення від 15.01.2014 № 0000052200.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 218,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2014 № 14 (а.с. 3 т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 513,89 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.01.2014 № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватного підприємства "Меркурій" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 10090,00 грн. за основним платежем та 2522,50 грн. за штрафними санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Меркурій" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 513,89 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова