Ухвала

від 04.11.2014 по справі 825/1468/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1468/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Меркурій" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Меркурій" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15 січня 2014 року № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватного підприємства "Меркурій" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 10 090,00 грн. за основним платежем та 2 522,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 11 грудня 2013 року № 345, наказу від 11 грудня 2013 року № 495, пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України працівниками Ніжинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні обсягів реалізації сільгосппродукції власного виробництва, а також нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ у 2011-2012 роках і протягом січня-жовтня 2013 року.

За результатами перевірки позивача складено Акт від 24 грудня 2013 року № 597/22-31574914, яким встановлено порушення позивачем п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187 та п. 188.1 статті188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся по декларації з податку на додану вартість (загальна), на загальну суму 10923,00 грн.; п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, статті 198, п. 209.6 статті 209 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у сумі 10 923,00 грн.; п. 209.2 та пп. 209.15.1 п. 209.15 статті 209 ПК України та постанови КМУ «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» від 12 січня 2011 року № 11, в результаті чого підприємство використало податок на додану вартість, який акумулюється на спеціальному рахунку, не за цільовим призначенням в розмірі 8 445,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 15 січня 2014 року Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10 923,00 грн. за основним платежем та 10 968,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

У відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 58 ПК України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Меркурій» зареєстровано в якості юридичної особи 11 червня 2001 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07 травня 2014 року. Основним видом діяльності ПП «Меркурій» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що також підтверджується зазначеним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для проведення діяльності позивач використовує як власні земельні ділянки, так і орендовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП «Меркурій» з громадянами уклало договори оренди, підприємством проводилось нарахування та виплата орендної плати за паї. Тому, ПП «Меркурій» станом на 01 січня 2012 року мало в користуванні землю, згідно укладених договорів оренди на земельні паї з громадянами на території Березанської сільської ради в кількості 43 договори площею 116,67 га ріллі. На даних земельних ділянках підприємством проводилася господарська. За 2012 рік позивачем подано до податкового органу декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку та відомості про наявність земельних ділянок.

У зв'язку з закінченням строку дії довгострокових договорів, 23 січня 2013 року ПП «Меркурій» переуклало договори з власниками земельних паїв на площу 102 га та 04 травня 2013 року - на 26 га. Реєстрація договорів в державних органах відбулася в червні 2013 року. На вимогу Ніжинської ОДПІ позивачем була додана довідка Управління Держкомзему про стан зареєстрованих договорів оренди лише на 75,15 га, оскільки на момент подачі декларації по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку ще не були перереєстровані всі договори. В липні 2013 року ПП «Меркурій» був поданий уточнюючий розрахунок на всю площу за 2013 рік та сплачений фіксований сільськогосподарський податок в повному обсязі.

Відповідно до статті 209.2 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно статтею 209.7 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно статті 302.1 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 308.4 статті 308 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Позивачем надана довідка Управління статистики у Ніжинському районі від 13 травня 2014 року № 378/01-10, що підтверджує фактичне користування підприємством земельними ділянками, а також відсутність реєстрації будь-яких змін до договорів.

Тому, врожай, вирощений з посівів на цих ділянках, є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Таким чином, фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда.

Отже, суд першої інстанції вірно визначив, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно п. 209.11. статті 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25%, на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку. Таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Таким чином, для донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, відповідач повинен був надати докази з посиланням на первинні документи про той факт, що підприємство поставляло несільськогосподарські товари, або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага яких перевищувала 25%.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що озиме жито, яке сіялося восени 2012 року, а урожай збирався у серпні-вересні 2013 року на орендованій площі 24,83 га. (договори щодо якої переукладені з власниками земельних паїв в січні 2013 року, а зареєстровані в червні 2013 року) є продукцією власного виробництва ПП «Меркурій» і сума ПДВ від реалізації цієї продукції не має бути включена до загальної декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено, що підприємство поставляло несільськогосподарські товари, або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага яких перевищувала 25%., необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Меркурій» за платежем податок на додану вартість в розмірі 10 090,00 грн. за основним платежем та 2 522,50 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.