Рішення

від 17.06.2014 по справі 916/3368/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2014 р.Справа № 916/3368/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ГЕТЬМАН"

до відповідача Приватного підприємства Фірма „ГІППОКРАТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного торгово-посередницького малого підприємства фірма „Едельвейс"

про стягнення 1450000грн.

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Гут С.Ф.

Степанова Л.В.

Представники сторін яки брали участь у судових засіданнях:

Від позивача: Пітіхачний С.В. - довіреність;

Кульбаба Н.О. - довіреність;

Від відповідача: Левицький Д.Р. - довіреність;

Від третьої особи: не з'явився;

Представники сторін присутні 17.06.2014р.

Від позивача: Пітіхачний С.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „ГЕТЬМАН" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства фірма „ГІППОКРАТ" про стягнення заборгованості за договором поставки №Б10063 в розмірі 1450000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2013р. суддею Меденцевим П.А. було порушено провадження по справі №916/3368/13.

04.12.2013р. представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в порядку ст.. 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2013р. в задоволені заяви було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. справу №916/3368/13 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф., суддя Степанова Л.В. із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Приватне торгово-посередницьке мале підприємство фірму „Едельвейс"

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями, в зв'язку з перебування судді Меденцева П.А. на лікарняному, справу передано на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2014р. справу №916/3368/13 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Степанова Л.В. із призначенням до розгляду в судовому засіданнях.

Ухвалою господарського суду Одеської 02.06.2014р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку ст.. 69 ГПК України.

Представник відповідача неодноразово звертався до суду з клопотання про зупинення провадження о справі в задоволені яких судом було відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.

Представник відповідача в судові засідання окрім 17.02.2014р. та 12.05.2014р., не з'являвся, проте неодноразово надсилав на адресу суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи, які судом задовольнялись. Втім, в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи від 16.06.2014р. судом було відмовлено з огляду на обмеженість строку розгляду справи. Крім того на думку суду відповідні дії відповідача направлені на зловжевання їм своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи.

Представник відповідач відзив на позов не надав у зв'язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, проте надав письмові пояснення відповідно яких позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ГЕТЬМАН" підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.06.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторян, суд встановив.

01.01.2012 року між Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (продавець) та Приватним підприємством фірмою «Гіппократ» (покупець) був укладений Договір №Б10063 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти і оплатити замовлені товари (далі - товар поставки).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що асортимент товару, одиниці виміру, кількість та ціна вказуються у супровідних документах (накладних) на кожну партію товару окремо.

Відповідно до пункту 1.3. договору умови та терміни поставок узгоджуються сторонами.

Згідно пункту 3.2. договору право власності на поставлений товар та всі ризики щодо нього переходять до покупця після отримання товару.

Пунктами 3.4. та 3.5. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця згідно накладних. Повна оплата проводиться покупцем не пізніше терміну, вказаного в супровідних документах (накладних) на кожну партію товару окремо.

На виконання умов договору ПТМП фірма „Едельвейс" здійснено поставку товарів, що підтверджується видаткових та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а відповідач частково оплатив отриманий товар.

Так, станом на 19.07.2013 року у відповідача перед ПТМП фірма „Едельвейс" існувала заборгованість з оплати поставлених за договором від 01.01.2012 року №Б10063 товарів в розмірі 1450000 грн. що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звіряння розрахунків від 19.07.2013 року б/н. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору поставки.

24.09.2013 року між ПТМП фірма „Едельвейс" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №24.09.2013-Г (надалі - договір цесії), на умовах якого Приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс», як первісний кредитор, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман», як новий кредитор, на умовах, визначених договором, набуло права вимоги, належне первісному кредиторові і стало кредитором за укладеним між Приватним підприємством фірмою «Гіппократ» та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» Договором від 01.01.2012 року №Б10063.

Вказаний договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договорами, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірними правочинами.

Пунктом 2 договору цесії встановлено, що за договором новий кредитор набуває права вимагати від боржника сплати заборгованості за Договором поставки від 01.01.2012 року №Б10063 в розмірі 1450000 грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків від 19.07.2013 року б/н. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора за договором поставки.

Відповідно до пункту 3 договору цесії у зв'язку із відступленням права вимоги сторони домовились про те, що ціна відступлення за договором, яка складає 1450000грн. сплачується новим кредитором первісному кредитору протягом трьох робочих днів з дня підписання договору цесії.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив ПТМП фірма „Едельвейс" за договором відступлення право вимоги 1450000грн., що підтверджується належним чином завіреною копію Банківськими виписками по особовому рахунку №2600205660001 від 25.09.2013 р. та платіжним дорученням №2654 від 25.09.2013р.

Пунктом 5 договору цесії встановлено, що новий кредитор протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору зобов'язаний довести до відома боржника ППФ «Гіппократ» про отримання права вимоги за договором поставки шляхом надсилання рекомендованого листа.

24.09.2013р. за вих №180 позивача направив на адресу відповідача повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, яке було останнім отримано 08.10.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує, що 03.10.2013р. направив на адресу відповідача претензію за вих№190 з вимогою на протязі 30 (тридцяти) календарних днів погасити заборгованість за договором поставки №Б10063 в сумі 1450000грн., зазначена претензія було останнім отримано 08.10.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Втім, відповідач отриману претензію проігнорував, заборгованість не сплатив.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань договором поставки щодо розрахунку за отриманий товар, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ГЕТЬМАН" як новий кредитор звернулось з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Як встановлено судом, між третьою особою та відповідачем 01.01.2012 року був укладени Договір №Б10063, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти і оплатити замовлені товари.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованість в сумі 1450000грн. за договором поставки №Б 10063 від 01.01.2012р.

Пунктом 1 ч.1. ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підставі чого можливо зробити висновок, що у позивач на підставі діючого законодавства правомірно виникло право вимоги виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу за договором №Б 10063 від 01.01.2012р..

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Отже враховуючи вищенаведене суд вважає обґрунтованими вимоги позивача (нового кредитора) про стягнення з Приватного підприємства Фірма „ГІППОКРАТ" заборгованість за договором №Б10063 від 01.01.2012р. в розмірі 1450000.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми „Гіппократ" (66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. 50років жовтня, 101; код 20980680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Гетьман" (79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 22; код: 22366581) 1450000 (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за договором №Б 10063 від 01.01.2012р. та 29000 (двадцять дев'ять тисяч)грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 23.06.2014р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Степанова Л.В.