Рішення

від 25.06.2014 по справі 926/688/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа № 926/688/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРИНТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТРЕЙД-2010»

про стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних на інфляційних втрат за поставлений товар в сумі 59 022,12 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Скарбарчук І.А., довіреність від 06.05.2014;

від відповідача - Жулінський Г. Г., довіреність від 14.08.2013.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПРИНТ», м. Рівне, звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТРЕЙД-2010», м. Чернівці, про стягнення заборгованості в сумі 59 022,12 грн., в тому числі: 54 734,77 грн. основного боргу, 1 510,13 грн. пені, 2 079,92 грн. інфляційних та 697,30 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтовується тим, що згідно видаткової накладної № 71 від 05.11.2013 позивач поставив відповідачу коробки під чіпси на загальну суму 54 734,77 грн. Однак, відповідач вказаний вище товар не оплатив, у зв'язку з чим позивач 14.02.2014 надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 13.02.2014 № 19 та акт звіряння взаємних розрахунків від 12.02.2014 № 20, які останнім станом на день подання позову залишені без розгляду. У зв'язку з вищевикладеним крім суми основного боргу в розмірі 54 734,77 грн. позивач також вимагає від відповідача сплати пені за період з 06.11.2013 по 10.04.2014 в сумі 1 510,13 грн., інфляційних за листопад 2013 року - березень 2014 року в сумі 2 079,92 грн. та 3 % річних в сумі 697,30 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у його письмовому відзиві на позов.

Ухвалою суду від 30.04.2014 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 13.05.2014 та витребувано від сторін ряд додаткових доказів.

Ухвалою суду від 05.05.2014 виправлено допущену судом описку щодо визначення дати на яку призначено розгляд справи, а саме помилково вказано дату призначення розгляду справи « 13 квітня 2014 року», в той час як датою розгляду справи є « 13 травня 2014 року».

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 10.06.2014 розгляд справи відкладено на 25.06.2014 у зв'язку з нез'явленням представника позивача у судове засідання.

25.06.2014 господарським судом Чернівецької області отримано довідку про те, що відповідач після порушення провадження у справі частково погасив свою заборгованість перед позивачем, а тому станом на 25.06.2014 сума основної заборгованості становить 43734,77 грн.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив суд витребувати у позивача договір поставки від 25.10.2013 №251013-01.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено : 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки клопотання представника відповідача заявлено усно та не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання. Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначила, що жодного договору між сторонами не існує.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав .

Відповідно до видаткової накладної № 71 від 05.11.2013 на адресу відповідача було поставлено товар, а саме коробки під чіпси на загальну суму 54 734,77 грн.

Згідно частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Отже, заборгованість відповідача в сумі 54734,77 грн. (станом на день подання позову) за поставлений йому товар повністю підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач також вимагає від відповідача сплати пені за період з 06.11.2013 по 10.04.2014 в сумі 1 510,13 грн., інфляційних за листопад 2013 року - березень 2014 року в сумі 2 079,92 грн. та 3 % річних в сумі 697,30 грн.

У зв'язку з частковою оплатою поставленого товару станом на день винесення рішення заборгованість відповідача становить 43734 ,77 грн., а тому в частині стягнення 11000,00 грн. провадження у справі слід припинити у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Передбачений частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства та судової практики, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо така відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена договором (встановлена за згодою сторін) або встановлена спеціальним законодавчим актом.

Враховуючи, що між сторонами не було укладено договору, тому в частині стягнення пені в сумі 1510,13 грн. слід відмовити.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Проте, перевіривши правильність розрахунків позивача суд звертає увагу на неточність обрахування позивачем інфляційних.

Так, згідно розрахунків суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних за період з 06.11.2013 по 10.04.2014 в сумі 697,30 грн. та перераховані судом інфляційні за період з листопада 2013 року по березень 2014 року в сумі 2025,19 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 06.11.2013 - 10.04.2014 54734.77 1.037 2025.19 56759.96 Згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 1 частини першої статті 80, статтями 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТРЕЙД-2010» (м. Чернівці, вул. Винниченка, 9, ідентифікаційний код 36965870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРИНТ» (м. Рівне, вул. Фабрична, 6, ідентифікаційний код 38822418) заборгованість за товар в сумі 43734,77 грн. , 3 % річних в сумі 697,30 грн. , інфляційні в сумі 2025,19 грн. та судовий збір у розмірі 1 438,06 грн.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 11000,00 грн.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 26.06.2014.

Суддя В. Байталюк