Постанова

від 26.08.2014 по справі 926/688/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 926/688/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010", м. Чернівці вих. № 0307/1/2014 від 03.07.2014 року , вх. № 01-05/3166/14

на рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.2014 року

у справі № 926/688/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт", м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010", м. Чернівці

про: стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за поставлений товар в сумі 59 022 грн. 12 коп., -

за участю представників сторін:

від позивача: Скарбарчук І.А.-представник на підставі довіреності №б/н від 06.05.14 року;

від відповідача : не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.06.2014 року у справі № 926/688/14 (суддя В.Байталюк ) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" про стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за поставлений товар в сумі 59 022 грн. 12 коп. Згідно рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" стягнуто 43 734 грн. 77 коп. - заборгованості за товар, 697 грн. 30 коп. - 3% річних, 2 025 грн. 19 коп. - інфляційних та 1 438 грн. 06 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.06.2014 року у справі № 926/688/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" - звернувся з апеляційною скаргою з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено терміну настання грошового зобов'язання, оскільки сам факт відпущення продукції 05.11.2013 р. згідно накладної № 71 не є підставою для виникнення зобов'язання 06.11.2013 р. чи на дату звернення до суду. Не доведено також факту отримання скаржником вимоги про оплату від 14.02.2014 р.. Апелянт, також наголошує на тому, що суд першої інстанції не витребував договір поставки № 251013-01 від 25.10.2013 р., зазначений у податковій накладній і лише з посилась позивача зробив висновок про те, що такого договору не існує.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.14 р. у справі № 926/688/14, не конкретизуючи рішення, яке слід прийняти внаслідок такого скасування.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №926/688/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Марка Р.І. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.14 р., поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.07.14 р..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.14 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи № 926/688/14 замість судді Желіка М.Б. введено суддю Данко Л.С..

Ухвалою суду від 29.07.14 року розгляд справи відкладався, з підстав викладених у ній.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.14 року, у зв'язку із перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці, у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи замість судді Данко Л.С. введено суддю Желіка М.Б..

Представник позивача в судове засідання з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 29.07.2014 року представник скаржника повторно не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернівецької області від 29.07.2014 р. у справі № 926/688/14 слід залишити без змін, з огляду на наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до видаткової накладної № 71 від 05.11.2013 року на адресу відповідача поставлено товар, а саме коробки під чіпси на загальну суму 54734,77 грн..

В матеріалах справи міститься і копія податкової накладної № 6 від 05.11.2013 р., у якій міститься посилання на договір поставки від 25.10.2013 р. № 251013-01, як на вид цивільно-правового договору. Однак, посилання скаржника на те, що відносини сторін були опосередковані не лише накладною, а й зазначеним договором поставки, не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. Так, позивач заперечив існування такого договору, а скаржник не надав копії такого договору ні суду першої, ні апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, незадоволення судом першої інстанції клопотання скаржника про витребування зазначеного договору не носить формального характеру та не свідчить про неповноту дослідження обставин справи.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що у відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Отже, посилання скаржника на ненастання терміну виконання грошового зобов'язання у спірних відносинах спростовується вищезазначеним.

Крім того, позивач також вимагав від відповідача сплати пені за період з 06.11.2013 по 10.04.2014 в сумі 1 510,13 грн., інфляційних за листопад 2013 року - березень 2014 року в сумі 2079,92 грн. та 3 % річних в сумі 697,30 грн.. Однак, у зв'язку з частковою оплатою поставленого товару станом на день винесення рішення заборгованість відповідача становить 43734,77 грн., а тому в частині стягнення 11000 грн. провадження у справі припинено судом першої інстанції підставно згідно пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України. Суд першої інстанції зробив належний перерахунок сум інфляційних втрат та відмовив у частині стягнення їх суми, обчисленої позивачем помилково.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Передбачений частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Оскільки у договірному порядку сторони не обумовили відповідальність у формі пені, в частині її стягнення суд першої інстанції відмовив підставно.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.14 р. у справі № 926/688/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Чернівецької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010"- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.2014 р. у справі № 926/688/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 01.09.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.