Ухвала

від 23.06.2014 по справі 826/6277/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/49946/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Титенко М.П.

та представників сторін:

від позивача - Шевченко О.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013

у справі № 826/6277/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Забава» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ЗАТ «Укрпласткомпозит» за період лютий 2012 року, складено акт перевірки від 20.12.2012 № 5989/22-621-32378340, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість рядка 19 Декларації у сумі 64390,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 № 0000122260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64390,00 грн. - за основним платежем, 16098,00 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 0001242260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі 64390,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 19.01.2012 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Укрпласткомпозит» укладено Договір № 19/01-1, за умовами якого постачальник (ЗАТ «Укрпласткомпозит») зобов'язується виготовити, поставити і передати у власність покупцеві товар, а покупець (ТОВ «Альфа-Забава») зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених цим договором.

Так, на підтвердження факту реальності виконання вказаного договору поставки, позивачем було надано специфікації на товар, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, товарно-транспортна накладна.

На підтвердження доставки обумовленого товару, в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної від 05.03.2012. Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт поставки товару ТОВ «Альфа-Забава», який є покупцем за договором № 19/01-1, даною товарно-транспортною накладною не підтверджується.

Також, судами встановлено, що наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок підтверджується оплата товару на суму 233 010,00 грн., що не відповідає сумі коштів, вказаній у податкових та видаткових накладних.

Разом з тим, колегією суддів слід зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та ЗАТ «Укрпласткомпозит», дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль