Постанова

від 17.06.2014 по справі 815/2188/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2188/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Залозецькому Є.О.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представників відповідача: Кошельника М.В., Борисової Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ в Овідіопольському районі) (з урахуванням уточнень) про визнання незаконними дій щодо нарахування йому грошового зобов'язання у розмірі 156491,49 грн., передбаченого актом перевірки від 27.03.2014 року, та скасування податкового повідомлення-рішення №0004441701 від 09.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004441701 від 09.04.2014 року щодо нарахування йому грошового зобов'язання у розмірі 156491,49 грн. відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №428/15-21-17-01/НОМЕР_1 від 27.03.2014 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо нарахування зазначеного грошового зобов'язання - неправомірними. Стверджує, що у період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року він обґрунтовано перебував на другій групі платників єдиного податку, своєчасно та в повному обсязі сплачував до бюджету єдиний податок у встановленому розмірі (20 % від мінімальної заробітної плати), а тому підстав для донарахування йому грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку та штрафних санкцій за зазначений період у контролюючого органу не було.

Позивач та його представники у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнали з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с. 62-63), наполягали, що дії відповідача щодо нарахування позивачу на підставі висновків акту перевірки від 27.03.2014 року грошового зобов'язання у розмірі 156491,49 грн. є правомірними, а податкове повідомлення-рішення №0004441701 від 09.04.2014 року - законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник відповідача Борисова Є.М., яка безпосередньо здійснювала перевірку ФОП ОСОБА_1, пояснила, що позивач у період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року, перебуваючи на 2 групі платників єдиного податку, здійснював господарську діяльність з підприємствами-контрагентами, які не є платниками єдиного податку, у зв'язку з чим позивач втратив право на перебування у 2 групі спрощеної системи оподаткування та повинен був перейти до 3 групи платників єдиного податку, у зв'язку з чим відповідно до пп.4 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України отриманий позивачем від зазначених контрагентів дохід у загальному розмірі 1 018 915,67 грн. підлягав оподаткуванню за ставкою 15%. Таким чином позивачем занижено єдиний податок за період з 01.01.20132 року по 31.03.2013 року на суму 152837,35 грн. Крім того, представник відповідача посилалась і на інші вчинені позивачем порушення податкового законодавства, зафіксовані контролюючим органом у акті перевірки від 27.03.2014 року.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований 14.04.1997 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ в Овідіопольському районі (т.1 а.с. 9).

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 10.05.2012 року ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року здійснював господарську діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та перебував на другій групі єдиного податку, основний вид діяльності - 42.99 будівництво інших споруд (т. 1 а.с. 10).

В період з 28.02.2014 року по 21.03.2014 року відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 1 квартал 2014 року, на підставі наказів ДПІ в Овідіопольському районі № 99 від 10.02.2014 року, №179 від 17.03.2014 року та направлення від 28.02.2014 року №102, старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ в Овідіопольському районі Борисовою Є.М. було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №428/15-21-17-01/НОМЕР_1 від 27.03.2014 (т. 1 а.с. 11-41), у висновках якого відображено порушення позивачем, зокрема:

- п.п.2 п.291.4 ст.291, п.292.6 ст.292, пп.4 п.293.4 ст.293, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296, п)5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України у вигляді: неналежного ведення книги обліку доходів та витрат Ф№10 у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року; здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування на 2 групі, у зв'язку з чим сума отриманих коштів за надані послуги у розмірі - 1 018 915,67 грн. підлягає оподаткуванню за ставкою єдиного податку 15%, у тому числі по періодах: за 2012 рік - 936 373,67 грн. та за 1 квартал 2013 року - 82 542,00 грн., внаслідок чого занижено єдиний податок у розмірі 152837,35 грн., у тому числі: за 2012 рік - 140456,05 грн., за 1 квартал 2013 року - 12381,30 грн.; не відображення отриманого доходу у сумі 650,97 грн. у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період 3 квартали 2013 року, внаслідок чого занижено єдиний податок у розмірі 32,55 грн.

- абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України у вигляді не подання до ДПІ в Овідіопольському районі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми отриманого з них податку (1 ДФ) за період 4 квартал 2012 року.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі було донараховано ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання з єдиного податку у загальному розмірі 156491,49 грн. шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень:

1) №0004441701 від 09.04.2014 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку у сумі: 152869,90 грн. - основний платіж та 3111,59 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 54). Згідно розрахунку фінансових санкцій від 27.03.2013 року, до розміру грошового зобов'язання з єдиного податку, визначеного позивачу зазначеним податковим повідомленням-рішенням, увійшли наступні суми: єдиний податок, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % - 152837,35 грн., (за 2012 рік - 140456,05 грн. та за 1 квартал 2013 року - 12381,30 грн.) та нараховані на суму єдиного податку за 1 квартал 201 року штрафні санкції у розмірі 3095,32 грн., а також єдиний податок, який підлягає оподаткуванню за ставкою 5 % за 3 квартал 2013 року - 32,55 грн. та нараховані на зазначену сум штрафні санкції у розмірі 16,27 грн. (т.1 а.с. 53);

2) №0004461701 від 09.04.2014 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн. за порушення вимог абз.б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 55).

Не погодившись із нарахуванням органом доходів і зборів грошового зобов'язання з єдиного податку в сумі 156491,49 грн., позивач звернувся до суду.

Разом з тим, під час офіційного з'ясування обставин у справі позивач зазначив, що він не заперечує факт вчинення ним порушення вимог абз.б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за яке ДПІ в Овідіопольському районі податковим повідомленням-рішенням №0004461701 від 09.04.2014 до нього було застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн., атому це податкове повідомлення-рішення в межах розгляду адміністративної справи №815/2188/14 ФОП ОСОБА_1 не оскаржував. Крім того, позивач також не заперечував факту не відображення ним у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період 3 квартали 2013 року отриманого доходу у сумі 650,97 грн. та правомірності донарахування відповідачем податковим повідомленням-рішенням №0004441701 від 09.04.2014 року єдиного податку у сумі 32,55 грн. та штрафних санкцій у розмірі 16,27 грн. (т. 1 а.с. 40; 66; 75).

Заслухавши пояснення позивача та його представників, представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,заявлені в уточненому адміністративному позові від 02.06.2014 року (т. 1 а.с. 71-75) підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені у главі 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.4 ст. 291 передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку.

Зокрема, до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

При цьому, на другій групі платників єдиного податку не можуть перебувати фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи-підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

До третьої групи належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Пунктом 291.5 ст.295 ПК України визначено види діяльності, здійснення яких суб'єктами господарювання взагалі виключає можливість бути платниками єдиного податку.

Згідно п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Відповідно до п.292.6 ст.292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 293.1 ст.293 ПК України передбачено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Ставки єдиного податку встановлюються:

- для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п. 292.2);

- для третьої групи платників єдиного податку: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (ст. 293.3).

Згідно п.293.4 ст.293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.2 п.293.8 ст.293 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Пунктом 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Із системного аналізу вищезазначених положень Податкового кодексу України витікає, що відрізняльними ознаками платників єдиного податку другої та третьої групи є кількість найманих працівників (до 10 або 20 осіб відповідно), обсяг доходу (до 1000000 або 3000000 гривень) та здійснення певних видів діяльності: надання посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005); діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (не може здійснювати платник 2 групи).

Позиція ДПІ в Овідіопольському районі щодо того, що відрізняльною ознакою платників єдиного податку другої та третьої групи є система оподаткування, на якій знаходяться контрагенти суб'єкта господарювання, з якими ним здійснюється господарська діяльність, та посилання на те, що при здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності з підприємствами-контрагентами, які не були платниками єдиного податку, він втратив право бути платником єдиного податку 2 групи та був зобов'язаний перейти на 3 групу єдиного податку, на думку суду, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Податкового кодексу України щодо порядку та підстав застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

При цьому, посилання представників відповідача в обґрунтування такої позиції на лист Державної податкової служби України від 07.12.2012 року №6815/0/61-12/23-50.0214 суд до уваги не приймає, з огляду на те, що зазначений лист є по суті лише локальними актом міністерства, який не є нормативно-правовим документом, а тому відповідно до норм діючого законодавства України не може бути застосовний судом до спірних правовідносин.

Вирішуючи спір, суд враховує, що пріоритети адміністративної юстиції насамперед полягають в захисті прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в Україні.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

При цьому суд при прийнятті рішення також виходить із принципу презумпції правомірності рішення платника податку, який відповідно до вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України застосовується у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, виходячи із положень Податкового кодексу, які регламентують застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, суд зазначає, що основними ставками платників третьої групи єдиного податку є 3% та 5% доходу в залежності від наявності у нього статусу платника податку на додану вартість. Ставка ж у розмірі 15% доходу є збільшеною ставкою, яка застосовується, як до платників другої так і третьої групи, в чітко передбачених законом випадках, а саме: до суми перевищення граничного обсягу доходу; до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Разом з тим, зазначених випадків при здійсненні ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року ні податковим органом під час перевірки, ні в судовому засіданні встановлено не було.

Суд вважає, що податковий орган, при оподаткуванні доходу позивача за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року за ставкою 15% доходу, необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення пп.4 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, що передбачає застосування підвищеної ставки лише до доходу від здійснення видів діяльності, вичерпний перелік яких наведено у п.291.5 ст.295 ПК України, що не дають права взагалі застосовувати спрощену систему оподаткування, та які, як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач на протязі перевіряємого періоду не здійснював. Відповідачем також не було встановлено випадків отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від видів господарської діяльності, що передбачені пп. 2 п. 291.4 ст. 294 ПК України (як заборонені для платників єдиного податку 2 групи).

Крім того, суд при вирішенні справи також виходив з наступного.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п.3 І Розділу). Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Розділу І вказаного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті (п. 5.2 Розділу ІІ Порядку № 984).

В акті про результати документальної виїзної перевірки №428/15-21-17-01/НОМЕР_1 від 27.03.2014 року, зазначаючи про здійснення ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року господарської діяльності з контрагентами - не платниками єдиного податку - та оподатковуючи з цих підстав дохід, отриманий позивачем за ставкою 15%, органом доходів і зборів було зазначено в якості контрагентів, з якими позивач перебував у господарських взаємовідносинах лише тих суб'єктів господарювання, які (як було зазначено представниками ДПІ в судовому засіданні), є платниками єдиного податку та з якими ФОП ОСОБА_1 здійснював види господарської діяльності, не заборонені для фізичних осіб-підприємців 2 групи, що застосовують спрощену систему податкового обліку та звітності, а саме: ТОВ «Великодолинський завод ЗБК», ФОП ОСОБА_6, Овідіопольський РЕМ, КМП Агросіндікат», Компанія смазочних матеріалів «Сиол», ТОВ «ММЗК», КП «Великодолинське», ТОВ «Югремстройсервіс» та ПрАТ «Перемога». На підтвердження обставин здійснення господарської діяльності із зазначеними контрагентами та отримання доходу від такої діяльності, позивачем до суду були надані відповідні первинні документи (т.1 а.с. 106-235, т. 2. а.с. 1-205).

Разом з тим, в акті перевірки підприємств-контрагентів, які не є платниками єдиного податку, та з якими позивач в охоплений податковою перевіркою період здійснював господарську діяльність, контролюючим органом зазначено не було. Контролюючим органом також в акті не зазначено ні видів господарської діяльності, які здійснювались, ні обсягу отриманого доходу по кожному контрагенту, ні переліку первинних документів, на підставі яких були встановлені відповідні обставини, ні кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою єдиного податку позивачем, та інших доказів, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає, що такі дії суб'єкта владних повноважень щодо складання офіційних документів, на підставі яких можуть прийматися акти індивідуальної дії, є неприпустимими з огляду на вимоги Конституції та законів України, тому що роблячи висновок про порушення будь-яким суб'єктом правовідносин приписів діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши у чому воно полягає та якими фактичними даними це підтверджується. Крім того, суб'єкт владних повноважень повинен підтвердити та довести правомірність та обґрунтованість зроблених ним висновків.

В судовому засіданні представниками ДПІ в Овідопольському районі в порядку виконання обов'язку суб'єкта владних повноважень, визначеному ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, також не було надано будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості викладених відповідачем в акті перевірки від 27.03.2014 року висновків. Наданий представником відповідача Борисовою Є.М. власноручно складений у судовому засіданні перелік підприємств-контрагентів ФОП ОСОБА_1, які не є платниками єдиного податку та з якими він здійснював господарську діяльність у перевіряємий період (т.1 а.с. 104), суд не приймає до уваги в якості належного доказу, оскільки він не містить відомостей щодо конкретних фактів та обставин встановлених відповідачем порушень податкового законодавства.

Із зазначених вище підстав суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ в Овідіопольському районі про порушення позивачем п.п.2 п.291.4 ст.291, п.292.6 ст.292, пп.4 п.293.4 ст.293, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296, п) 5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України у вигляді здійснення видів діяльності, що не давали права позивачу у період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року застосовувати спрощену систему оподаткування на 2 групі, та заниження ФОП ОСОБА_1 суми єдиного податку у розмірі 152837,35 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення №0004441701 від 09.01.2014 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з єдиного податку у сумі 152837,35 грн. та штрафних санкцій нарахованих на цю суму у розмірі 3095,32 грн., у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі у визначеній частині.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0004441701 від 09.01.2014 рокув частині заниження позивачем у з кварталі 2013 року єдиного податку у сумі 32,55 грн., є правомірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про його скасування в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовну вимогу позивача про визнання незаконними дій ДПІ в Овідіопольському районі щодо нарахування йому грошового зобов'язання у розмірі 156491,49 грн. на підставі акту перевірки від 27.03.2014 року, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона є фактично вимогою щодо незаконності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати суд вважає за необхідне розподілити відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0004441701 від 09.01.2014 року в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з єдиного податку у сумі 152837,35 грн. та штрафних санкцій у сумі 3095,32 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17 червня 2014 року.

Суддя Білостоцький О.В.