Постанова

від 10.12.2015 по справі 815/2188/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/2188/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

за участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 16.02.2015 року)

представника позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 02.07.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовної заяви, просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо нарахування грошового зобов'язання у розмірі 156 491,49 грн. на підставі висновків акту перевірки від 27.03.2014 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004441701.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності. У перевіряємий період позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з дотриманням правил перебування на другій групі платника єдиного податку, своєчасно та у встановленому розмірі сплачував до бюджету єдиний податок, тому донарахування податковим органом грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014 року №0004441701 в частині визначення зобов'язання з єдиного податку у сумі 152 837,35 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 3 095,32 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції встановлено, в період з 28.02.2014 року по 21.03.2014 року (з урахуванням продовження строку з 17.03.2014 року) ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2014 року №428/15-21-17-01/НОМЕР_1.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_4, зокрема, п.п. 2 п. 291.4 ст. 291, п. 292.6 ст. 292, пп. 4 п. 293.4 ст. 293, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296, п.) 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, що призвело до неналежного ведення позивачем книги обліку доходів та витрат Ф№10 у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, заниження єдиного податку на суму 152 837,35 грн., у тому числі за 2012 рік - у сумі 140 456,05 грн., за 1 квартал 2013 року - 12 381,30 грн. та заниження єдиного податку у розмірі 32,55 грн. за період 3 квартали 2013 року.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004441701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за основним платежем у розмірі 152 869,9 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 111,59 грн.

Підставою для висновків про заниження позивачем єдиного податку за 2012 рік та 3 квартали 2013 року стало провадження ФОП ОСОБА_5 видів діяльності із суб'єктами господарювання, які не є платниками єдиного податку, що не дає права позивачу застосовувати спрощену систему оподаткування на 2 групі, у тому числі у 2012 році дохід від такої діяльності склав 936 373,67 грн. та в 1 кварталі 2013 року - у сумі 82 542 грн., а також не відображення позивачем отриманого доходу у сумі 650,97 грн. у податковій декларації платника єдиного податку за 3 квартали 2013 року.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано підстави, виникнення яких позбавляють позивача застосовувати спрощену систему оподаткування на другій групі платника єдиного податку, відтак і висновки податкового органу про заниження платником податку не узгоджуються із вимогами податкового законодавства, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання по єдиного податку у розмірі 152 837,35 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 095,32 грн. є неправомірним та в цій частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає неправильними, виходячи з наступного.

За правилами п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

При цьому до другої групи належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Таким чином, фізична особа-підприємець - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

Відповідно до п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

В силу вимог пп. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку Серії А №128712 від 10.05.2012 року ФОП ОСОБА_4 в період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року здійснював господарську діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та перебував на другій групі єдиного податку, основний вид діяльності - 42.99 будівництво інших споруд.

Разом з цим, в порушення вимог п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України у перевіряємий період позивач перебував у господарських відносинах із суб'єктами господарювання, які не є платниками єдиного податку, а саме з: ТОВ ММЗК (код ЄДРПОУ 36851782), КП Великодолинське (37645142), ТОВ Югремстройсервіс (код ЄДРПОУ 13890900), ПрАТ Перемога (код ЄДРПОУ 00413239).

Обставини щодо ведення господарських операцій з цими підприємствами також не заперечуються позивачем, про що останнім надано до суду договори від 20.10.2011 року №1, від 06.08.2012 року №1, укладені з ТОВ Югремстройсервіс про надання послуги автокрану та грузопід'ємної техніки; від 16.04.2012 року, від 16.05.2012 року, від 01.09.2012 року, від 20.08.2012 року, від 24.07.2012 року, від 10.10.2012 року, укладені з ТОВ ММЗК про надання підрядних робіт: улаштування ливне-відвідних лотків та прийомних ям, будівництво тепличного комбінату - земляні роботи, бетонна дорога, установлення 3-х оконних блоків та вентиляторів, улаштування побутових кімнат в складських приміщеннях, улаштування ємкості для каналізації, Молодіжненський млинарко-зерновий комплекс. Бетонна стяжка під резервуари для води в підсобному приміщенні ; видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо.

Згідно виписок по рахунку, розрахунки за надані послуги/роботи здійснювались лише у безготівковій формі.

Так, за 2012 рік за наслідками цих операцій на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 936 373,67 грн., за І квартал 2013 року - 82 542 грн.

Також, дохід, отриманий від провадження діяльності з підприємствами, які не є платниками єдиного податку, позивачем у повному обсязі відображено в податкових деклараціях за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач перебуваючи на другій групі платника єдиного податку та надавши послуги, виконавши роботи суб'єктам господарювання, що не є платниками єдиного податку, у період виконання цих операцій перестав відповідати умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи, визначеним п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, отже застосування податковим органом 15% до суми отриманого доходу від цих операцій цілком відповідає п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, а грошове зобов'язання, визначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні у розмірі 152 837,35 грн. (15% від 1 018 915,67 грн.) із застосуванням штрафних санкцій у сумі 15 476,62 грн. (з урахуванням правил п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) є правильним.

Разом з цим, суд першої інстанції, надавши не правильну оцінку нормам податкового законодавства, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу на вказану суму податкового зобов'язання.

Також, під час перевірки встановлено, що перебуваючи на 3 групі платника єдиного податку, позивачем в порушення п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України не відображено у податковій декларації платника єдиного податку за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року отриманого доходу у сумі 650,97 грн., що призвело до його заниження у звітному періоді на суму 32,55 грн. (5% від 650,97 грн.).

Порушення вказаних вимог податкового законодавства також не заперечуються позивачем, отже в силу ч. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню.

Враховуючи викладене, оскільки позивач, перебуваючи на другій групі платника єдиного податку допустив порушення вимог податкового законодавства, які обмежують такого платника у провадженні діяльності з суб'єктами господарювання, що не є платниками єдиного податку, ці порушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та вбачаються з наданих первинних документів, складених в результаті господарських операцій, колегія суддів вважає, що у податкового органу були всі підстави для збільшення грошового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного рішення.

Разом з цим, в силу приписів ст. 2 КАС України не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій податкового органу щодо нарахування оспорюваного грошового зобов'язання, враховуючи, що належним способом захисту за цим позовом є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та дії з винесення такого рішення не порушують права та інтереси позивача у розумінні вказаної норми процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1