Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/5814/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року № 826/5814/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К. Ю., суддів Кобилянського К.М., Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Захист" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві Головного управління Міндоходів у місті Києві Міністерства доходів і зборів України провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2), Міністерства доходів і зборів України (далі по тексу - відповідач-3) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 листопада 2013 року № 0009442206 та № 0009432206;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року про результати розгляду первинної скарги;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року № 6681/6/99-99-10-01-13 про результати розгляду повторної скарги;

- скасувати акт № 653/22-6/36438848 від 01 жовтня 2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро Захист» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року» в частинах підпункту 1.4., 4.2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5814/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 травня 2014 року, яке відкладалось на 11 червня 2014 року у зв'язку з неявкою представника позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року залишено без розгляду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України в частині заявлених вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року про результати розгляду первинної скарги та рішення Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року № 6681/6/99-99-10-01-13 про результати розгляду повторної скарги.

Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, останній не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі наказу від 21 жовтня 2013 року № 885 та направлення на перевірку № 887/26-54-22 від 21 жовтня 2013 року, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро Захист» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Епро-Дівайс» (код ЄДРПОУ 37896740) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01 жовтня 2013 року № 653/22-6/36438848.

При цьому, у судовому засіданні встановлено, що у вступній частині акту перевірки допущено помилку у дати складання акту, зокрема, зазначено 01 жовтня 2013 року замість 01 листопада 2013 року.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.6., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 182700,00 грн. в тому числі: жовтень 2012 року - 21600,00 грн., листопад 2012 року - 109800,00 грн., грудень 2012 року - 51300,00 грн.;

- підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статі 138 Податкового кодексу України, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 191835 грн., в тому числі: за 2012 рік на суму 191835,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 листопад 2013 року № 0009442206 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану на суму 228375,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 182700,00 грн., за штрафними санкціями - 45675,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 листопад 2013 року № 0009432206 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 239793,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 191835,00 грн., за штрафними санкціями - 47958,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» залишені без задоволення, податкові повідомлення - рішення від 15 листопада 2013 року № 0009442206 та № 0009432206 - без змін (копії рішень Головного управління Міндоходів у місті Києві від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року та Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року № 6681/6/99-99-10-01-13 містяться в матеріалах справи).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» (Виконавець) укладено Договір надання маркетингових послуг від 19 жовтня 2012 року, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець надає послуги з інформаційно-маркетингового дослідження ринку потенційних споживачів Замовника, щодо споживання послуг з дезінфекції, дезінсекції і дератизації.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що дослідженню підлягають підприємства агропромислової та харчової галузі, а також переробні підприємства, військові частини та інші.

Згідно укладених актів про надані послуг за листопад - грудень 2012 року виконавцем надано позивачу маркетингову інформацію.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» виписано на адресу позивача податкові накладні за листопад - грудень 2012 року на загальну суму 1096200 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад - грудень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Епро-Дівайс", у зв'язку з придбанням маркетингових послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Представниками позивача зазначено, що маркетингові послуги були придбані останнім з- метою пошук потенційних споживачів, оскільки основним вилом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» є надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів.

Водночас, із вказаних вище документів суд не вбачає, що придбані у ТОВ "Епро-Дівайс" маркетингові послуги якимось чином пов'язані із взаємовідносинами позивача і Замовників (клієнтів).

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Слід звернути увагу, що згідно актів приймання-передачі послуг, ТОВ «Епро-Дівайс» надавались маркетингові послуги.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, поняття маркетингові послуги є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином вони використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Податковий кодекс України визначає маркетингові послуги - як послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву - маркетингові послуги, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Наданий позивачем перелік підприємств організацій, які мають намір укласти договори на проведення дезінсекційних (фумігацій них), дезінфекційних та дератизаційних робіт не дають змогу ідентифікувати участь ТОВ «Епро-Дівайс» у зазначених взаємовідносинах.

Посилання позивача на те, що працівниками ТОВ «Епро-Дівайс» були проведенні рекламні заходи, відповідно до яких потенційним підприємствам контрагентам були наданні рекламні листи з розцінками ТОВ «Агро Захист» та проведенні ділові переговори, не підтверджуються матеріалами справи. До того ж, надання зазначених послуг не передбачено укладеним між позивачем та ТОВ «Епро-Дівайс» Договором, що перевірявся відповідачем.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 826/17848/13-а.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пунктів 198.6., 198.3. статті 198, підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статі 138 Податкового кодексу України, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України.

Щодо вимог позивача про скасування акту № 653/22-6/36438848 від 01 жовтня 2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро Захист» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року» в частинах підпункту 1.4., 4.2., колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на натупне.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Агро Захист» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 493,08 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4378,92 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» (код ЄДРПОУ 36438848) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4378,92 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Суддя К.М. Кобилянський

Ю.Т. Шрамко