Ухвала

від 18.08.2015 по справі 826/5814/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/43472/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014

у справі № 826/5814/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Захист"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.11.2013 №0009442206 та №0009432206 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення суду апеляційної інстнації в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, складено акт від 01.10.2013 № 653/22-6/36438848, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.198.6., п.198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 182 700,00 грн.; пп. 138.1.1. п. 138.1. ст.138 ПК України, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 191 835,00 грн.

На підставі акта перевірки, 15.11.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0009442206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 375,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 182 700,00 грн., за штрафними санкціями - 45 675,00 грн.; № 0009432206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 239 793,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 191 835,00 грн. та за штрафними санкціями - 47 958,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Агро Захист» (Замовник) та ТОВ «Епро-Дівайс» (Виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг від 19.10.2012, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець надає послуги з інформаційно-маркетингового дослідження ринку потенційних споживачів Замовника, щодо споживання послуг з дезінфекції, дезінсекції і дератизації.

Пунктом 1.2. вказаного Договору визначено, що дослідженню підлягають підприємства агропромислової та харчової галузі, а також переробні підприємства, військові частини та інші, що, як вірно зазначено апеляційним судом, повною мірою відповідає сфері господарської діяльності позивача.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, актами прийому-передачі робіт, податковими накладними, виписками з банку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Епро-Дівайс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акт № 41/22-00/37896740 від 23.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року», судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби щодо вжиття заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року, результати яких оформлені актом від 23.05.2013 № 41/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 №0009442206 та №0009432206.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль