Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/5814/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5814/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України та просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року про результати розгляду первинної скарги та рішення Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року № 6681/6/99-99-10-01-13 про результати розгляду повторної скарги; скасувати Акт № 653/22-6/36438848 від 01 жовтня 2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро Захист» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року» в частинах підпункту 1.4., 4.2; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 листопада 2013 року № 0009442206 та № 0009432206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року залишено без розгляду позовні вимоги ТОВ «Агро Захист» про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 1499/10/26-15-10-06-15 від 13 лютого 2014 року та рішення Міністерства доходів і зборів України від 14 квітня 2014 року № 6681/6/99-99-10-01-13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року в задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Епро-Дівайс» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро Захист» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 01 жовтня 2013 року № 653/22-6/36438848. Фактично Акт перевірки було складено 01 листопада 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 198.6., 198.3. статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 182700,00 грн. в тому числі: жовтень 2012 року - 21600,00 грн., листопад 2012 року - 109800,00 грн., грудень 2012 року - 51300,00 грн.; підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статі 138 ПК України, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 191835 грн., в тому числі: за 2012 рік на суму 191835,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом 15 листопада 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме : №0009442206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228375,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 182700,00 грн. та за штрафними санкціями - 45675,00 грн.; та №0009432206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 239793,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 191835,00 грн. та за штрафними санкціями - 47958,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Крім того, дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги стосовно скасування Акту перевірки , оскільки він не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» (Виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг від 19 жовтня 2012 року, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець надає послуги з інформаційно-маркетингового дослідження ринку потенційних споживачів Замовника, щодо споживання послуг з дезінфекції, дезінсекції і дератизації.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що дослідженню підлягають підприємства агропромислової та харчової галузі, а також переробні підприємства, військові частини та інші, що цілком відповідає сфері господарської діяльності позивача.

На підтвердження виконання умов вищеозначеного Договору позивачем було надано: акти-прийму передачі робіт, податкові накладні та банківські виписки.

Вищеозначені документи відповідають положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, на момент підписання Договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований платниками податків на додану вартість.

При цьому, податковий орган не довів того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, зокрема, щодо безтоварного та/або фіктивного характеру здійснених операцій.

В свою чергу, висновки податкового органу стосовно фіктивності спірних господарських операцій ґрунтуються виключно на даних Акта № 41/22-00/37896740 від 23.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року» , однак, колегія суддів вважає, що такий Акт не є належним та допустимим доказом, оскільки безпосередньо із назви вказаного акту, вбачається, що фактичної перевірки контрагента податковим органом здійснено не було.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби щодо вжиття заходів з метою проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року, результати яких оформлені Актом від 23.05.2013 № 41/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічної звірки визнано протиправними.

Крім того, законодавство України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій з отримання позивачем послуг, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року № 0009442206 та № 0009432206 є протиправними та підлягають скасуванню.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про скасування в частині Акту перевірки від 01 жовтня 2013 року №653/22-6/36438848, з огляду на наступне:

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, Акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не породжує жодних правових наслідків та відповідно не порушує права позивача.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 № 0009442206 та № 0009432206, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захист» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 № 0009442206 та № 0009432206.

Податкові повідомлення-рішення 15.11.2013 № 0009442206 та № 0009432206 визнати протиправними та скасувати.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.