Постанова

від 26.06.2014 по справі 2а-51/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року № 2а-51/12/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Таврида Електрик Україна" до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Таврида Електрик Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 грудня 2011 року № 000015232.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Таврида Електрик Україна" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року скасовано. Справу направлено на новий розгляду.

Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-II "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до статті 12 цього Закону у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва ; Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Київським апеляційним адміністративним судом.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 2а-51/12/2770 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року адміністративну справу № 2а-51/12/2770 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 червня 2014 року.

У судовому засіданні 11 червня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі, просив задовольнити позов. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Амаранта».

Представник відповідача у судове засідання 11 червня 2014 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до статті 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 30 листопада 2011 року № 1683 відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Амаранта» (код ЄДРПОУ 35418239) за період червень 2011 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 07 грудня 2011 року № 6066/23-211/31/576194/35.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1., 198.2.,198.6. статті 198, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ за липень 2011 року у розмірі 142559,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від 16 грудня 2011 року № 0000015232 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 142559,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2014 року зауважено, що під час нового розгляду судовим інстанціям на підставі відповідних доказів необхідно встановити, чи був контрагент позивача взятим податковими органами на облік як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість, на момент здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача спірних господарських операцій.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, суду, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Амаранта», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Амаранта» укладено договір на виконання робіт по демонтажу вікон цеху літ.»Ж-1»; предметом договору є роботи по демонтажу вікон цеху літ.»ж-1», строк виконання робіт 30 днів. До цього договору розрахована договірна ціна на будівництво - ремонт приміщення цеху літ Ж-1 станом на 01.03.2011, локальний кошторис. До договору від 01.03.20111 були укладені додаткові угоди від 01.04.2011 №1; 01.06.2011 №2, №3; від 14.06.2011 №4 по виконанню додаткових робіт по ремонту приміщення цеху літ.Ж-1. до додаткових угод розраховані локальні кошториси та визначена вартість робіт.

В матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних робіт, зокрема за червень 2011 року, акти прийняття виконаних будівельних робіт, банківські виписки про перерахування коштів ТОВ «Амаранта», податкові накладні.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Амаранта» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та згідно акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 25 листопада 2011 року № 134/23-1/35418239/9593/10, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Амаранта» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (контрагентів) містяться в матеріалах справи), а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Таврида Електрик Україна" зареєстроване за адресою 99053, місто Севастополь, Фіолентовське шосе, б. Ѕ., де останній і здійснюють господарську діяльність.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 157 від 12 червня 2012 року для ТОВ «Підприємство «Таврида Електрик Україна» на об'єкті «Будівля цеху літер «Ж-1», розташованому за адресою: Фіолентовське шосе Ѕ в м. Севастополі, виконувались роботи з ремонту будівлі цеху за Договором підряду № 01/03 від 01 березня 2011 року. Візуальним оглядом визначити в який період часу виконувались ці роботи не виявляється можливим. Згідно з представленими актами виконаних робіт ці роботи виконувались до червня 2011 року. Обсяг і вартість фактично виконаних для ТОВ «Підприємство Таврида Електрик Україна» робіт з ремонту будівлі цеху на об'єкті «Будівля цеху літер «Ж-1», розташованому за адресою: Фіолентовське шосе1/2 в м. Севастополі, відповідає умовам договору підряду № 01/03 від 01.03.2011, довідкам про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3, та актам типової форми КБ-2в за червень 2011 року, складеним підрядником ТОВ «Амаранта» (фотозвіт об'єкту будівництва міститься в матеріалах справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Амаранта» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Амаранта» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, необґрунтованими є посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 25 листопада 2011 року № 134/23-1/35418239/9593/10, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Амаранта», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 000015232.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Таврида Електрик Україна" задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від 16 грудня 2011 року № 000015232.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник