Постанова

від 10.06.2014 по справі 826/6105/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 11:43 № 826/6105/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Романова А.А., Богаченка В.І., Загороднього І.В.,

представника відповідача - Скрипнікової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи позовні вимоги тим, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Ракуш», ПП «Альфа-Ком» є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, первинні бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про протиправність їх неприйняття до уваги податковим органом та відсутність підстав у останнього щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року №0007492208, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року №0007502208, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2014 року №0004232213, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 11.11.2013 року №1231 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення від 11.11.2013 року №197/10/26-59-22-08-20, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Альфа-Ком» (код ЄДРПОУ 33598927) та ТОВ «Ратуш» (код ЄДРПОУ 37293136) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО»: 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 136670,83 грн., в т.ч. по періодам: ТОВ «Ратуш» (код ЄДРПОУ 37293136): березень 2011 року - 46500,00 грн., травень 2011 року - 36277,50 грн., червень 2011 року - 16333,33 грн.; ПП «Альфа-Ком» (код ЄДРПОУ 33598927) липень 2011 року - 24760,00 грн., березень 2012 року - 12800,00 грн.; п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139706,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на суму 58125,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 60502,00 грн., за 2012 року всього на суму 21079 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 596354,00 грн., а саме: у 2-3 кварталі 2011 року на суму 386854,00 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 209500,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт від 25.11.2013 року №1997/26-59-22-08/32856719 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО» (код за ЄДРПОУ 32856719) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Ратуш» (код за ЄДРПОУ 37293136), приватним підприємством «Альфа-Ком» (код за ЄДРПОУ 33598927), товариством з обмеженою відповідальністю «Харс» (код за ЄДРПОУ 37501323) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2013 року.

На підставі акту перевірки та виявлених в процесі її проведення порушень, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007502208 від 11.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання на суму 139706,00 грн. за платежем податок на прибуток підприємств, податкове повідомлення-рішення №0007492208 від 11.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання на суму 136671,00 грн. за платежем податок на додану вартість, податкове повідомлення-рішення №0007512208 від 11.12.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 596354,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Головне управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0007512208 (форма «П») скасувало та зобов'язало ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 386854 грн.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 11.03.2014 року винесло податкове повідомлення-рішення №0004232213 на суму 596354,00 грн.

Позивач, вважаючи дані повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці використані завірені належним чином копії документів, надіслані листом №0410/СМ від 04.10.2013 р. (вх. до ДПІ № 19072/10 від 07.10.2013 р.) по взаємовідносинах ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком» за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2013 р., а саме: податкова накладна ПП «Альфа-Ком» № 28 від 13.07.2011 р.; податкова накладна ПП «Альфа-Ком» № 28 від 16.03.2012 р.; податкова накладна ТОВ «Ратуш» № 82 від 17.03.2011 р.; податкова накладна ТОВ «Ратуш» № 137 від 31.03.2011 р.; податкова накладна ТОВ «Ратуш» № 78 від 31.05.2011 р.; податкова накладна ТОВ «Ратуш» № 128 від 30.06.2011 р.; картка балансового рахунку 63.1 ПП «Альфа-Ком»;картка балансового рахунку 63.1 ТОВ «Ратуш» замовлення ДГ-0000019; картка балансового рахунку 63.1 ТОВ «Ратуш» замовлення ДГ'-0000020;карта рахунку «Валові витрати» ТОВ «Ратуш» замовлення ДГ-0000019; карта рахунку «Валові витрати» ТОВ «Ратуш» замовлення ДГ-0000020; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 р.;реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 р. ;договір підряду № 0331/04 від 31.03.2011 року; договір підряду № 063007 від 30.06.2011року; видаткова накладна № 28-07 від 01.08.2011 року ПП «Альфа-Ком» ; рахунок-фактура № 071108 від 11.07.2011 року ПП «Альфа-Ком»; видаткова накладна № 03-28 від 16.03.2012 року ПП «Альфа-Ком» ; рахунок-фактура № 031508 від 15.03.2012 року ПП «Альфа-Ком»; видаткова накладна № 78-05 від 07.06.2011 року ТОВ «Ратуш» ; рахунок-фактура № 053107 від 31.05.2011 року ТОВ «Ратуш»; акт № 128-06 від 30.06.2011 року ТОВ «Ратуш»; рахунок-фактура № 063007 від 30.06.2011 року ТОВ «Ратуш»; видаткова накладна № 82-03 від 04.04.2011 року ТОВ «Ратуш»; рахунок-фактура № 031409 від 14.03.2011 року ТОВ «Ратуш»; акт № 137-03 від 31.03.2011 року ТОВ «Ратуш»; платіжне доручення № 1505 від 13.07.2011 року ПП «Альфа-Ком»; платіжне доручення № 80 від 16.03.2011 року ПП«Альфа-Ком»; платіжне доручення № 1390 від 17.03.2011 року ТОВ «Ратуш»; платіжне доручення № 1454 від 31.06.2011 року ТОВ «Ратуш»; платіжне доручення № 1455 від 31.06.2011 року ТОВ «Ратуш»; платіжне доручення № 1486 від 11.07.2011 року ТОВ «Ратуш»; копія договору оренди № 02/03-09 від 01.07.2009 року; картка взаєморозрахунків з орендодавцем; копія наказу на прийняття ОСОБА_5 № 1-К від 21.03.2011 року; копія наказу на звільнення ОСОБА_5 № 3-К від 28.07.2011 року; копія наказу на прийняття ОСОБА_6 № 4-К від 28.07.2011 року; копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_5; копія паспорту ОСОБА_5; довідка ТОВ «Оріент Електро» (код за ЄДРПОУ 32856719) про види діяльності, яким товариство займалось протягом 01.08.2010 року - 31.08.2013 року; довідка про відсутність товарно-транспортних накладних; копія ліцензії АВ № 458864 від 24.02.2009 року.

ДПІ у Шевченківському Головного управління Міндоходів у м. Києві отримано на виконання лист ОУ Головного управління Міндоходів у м. Києві №142/7/26-15-07-2215 від 16.08.2013 року (вх. до ДПІ №1361/8 від 19.08.2013 року) щодо проведення перевірки ТОВ «Оріент Електро» (код за ЄДРПОУ 32856719) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ратуш» (код за ЄДРПОУ 37293136), ПП «Альфа-Ком» (код за ЄДРПОУ 33598927), ТОВ «Харс» (код за ЄДРПОУ 37501323) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2013 року.

За результатами аналізу податкової звітності СГД м. Києва встановлено, що ТОВ «Оріент Електро», яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів м. Києва, сформувало протягом 2011-2012 рр. кредит з ПДВ за рахунок ТОВ «Ратуш» (код за ЄДРПОУ 37293136), ПП «Альфа-Ком» (код за ЄДРПОУ 33598927), ТОВ «Харс» (код за ЄДРПОУ 37501323).

Також, 28 травня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києві за №755/10669/13-а 1кп/755/335/13 винесено вирок суду, розглянувши кримінальне провадження №12012000030000036 за звинуваченням гр. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Даним вироком встановлено, що ТОВ «Ратуш» придбане ОСОБА_7 з метою прикриття незаконної діяльності громадян, які для особистого збагачення організували протягом 2010-2012 рр. протиправну діяльність на території м. Києва «конвертаційного центру» з надання платних послуг для службових осіб легально діючих підприємств по приховуванню готівки, одержаної від реалізації продукції, з метою ухилення від сплати податків. Розробивши злочинну схему заволодіння грошовими коштами держави, як засіб вчинення злочину у сфері господарської діяльності, шляхом сплати грошової винагороди громадянам без постійного джерела прибутків, зареєстрували підконтрольні їх фіктивні підприємства ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», ТОВ «Харс».

Дніпровським районним судом м. Києві встановлено, що ОСОБА_7 не мав наміру здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «Ратуш», однак був достовірно проінформований про мету придбання підприємства - прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Як встановлено під час перевірки податковим органом, ТОВ «Ратуш» в особі директора ОСОБА_7 оформлено на адресу ТОВ «Оріент Електро» наступні видаткові накладні, акт виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 594664,98 грн. (в т.ч. ПДВ 99110,83 грн.) на підставі рахунків-фактур №053107 від 31.05.2011 року, №063007 від 30.06.2011 року, №031409 від 14.03.2011 року, договору підряду №063007 від 30.06.2011 року та договору підряду №0331/04 від 31.03.2011 року.

Відповідно до договору підряду № 063007 від 30.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратуш» (Замовник), що є платником податку на прибуток на загальних умовах, від імені якого на підставі Статуту діє директор ОСОБА_7 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріент Електро» (Підрядчик), що є платником податку на прибуток на загальних умовах, від імені якого на підставі Статуту діє директор ОСОБА_5 укладено договір про наступне: Замовник доручає, а. Підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, виконати роботи по встановленню дизель-генератора (ДГУ) на шасі та настроювання матеріалів ДГУ.

Вартість договору відповідно до договірної ціни становить 9 800,00 грн., включаючи ПДВ 16 333,33 грн.

Відповідно до договору підряду № 0331/04 від 31.03.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратуш» платник податку на прибуток підприємства на загальних умовах (замовник) в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та товариство з обмеженою відповідальністю «Оріент Електро», платник податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_5, яка діє на підставі Статуту (Підрядчик) укладено договір підряду про наступне: Замовник доручає, а, Підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, виконати роботи по встановленню дизель-генератора (ДГУ) на шасі та настроювання матеріалів ДГУ.

Вартість Договору відповідно до договірної ціни становить 8100,00 грн., включаючи ПДВ 13500,00 грн.

Розрахунок між Замовником та Підрядчиком проводиться в національній валюті країни, у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування кошів на поточний рахунок Підрядника.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі. Згідно платіжних доручень, за рахунок ТОВ «Ратуш» були перераховані від ТОВ «Оріент Електро» грошові кошти на загальну суму 594664,98 грн. (в т.ч. ПДВ 99110,83 грн.).

Податковим органом встановлено під час проведення перевірки, що будучи опитаним по обставинам реєстрації та діяльності ПП «Альфа-Ком», ОСОБА_8 повідомив: « я, ОСОБА_8 в 2009 році на прохання моєї знакомої ОСОБА_9, погодився з реєстрацією на моє ім 'я підприємства ПП «Альфа-Ком» (код ЄДРПОУ 335989027) за відповідну грошову винагороду. Особисто не мав на меті займатися фінансово-господарською діяльністю на підприємстві ПП «Альфа-Ком» (код ЄДРПОУ 335989027), а погодився на це лише в звізку зі скрутним матеріальним становищем. Фактично я від імені ПП «Альфа-Ком» фінансово-господарську діяльність на вказаному підприємстві не здійснював та лише періодично отримував від братів ОСОБА_10 за формальне перебування на посаді директора.

Будучи опитаною по обставинам реєстрації та діяльності ПП «Альфа-Ком» (код ЄДРПОУ 33598927) ОСОБА_9 повідомила: «...я надавала послуги братам ОСОБА_10 по підготовці звітів фінансово-господарської діяльності ПП «Альфа-Ком», що полягало в наступному: брати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 привозили мені первинні фінансово-господарські документи, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт. договори, на які я ставила печатки та вносила в базу ОПЗ дані з податкових накладних, а саме: індивідуальний податковий номер для створення податкової звітності та повертала їх відразу тим особам, які їх мені привезли, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 документи могли привезти клієнти, які перерахували гроші в адресу ПП «Альфа-Ком». Підписи на фінансово-господарських документах проставляв ОСОБА_8 від імені ПП «Альфа-Ком».

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Альфа-Ком» в особі директора ОСОБА_8 на підставі рахунків-фактур №071108 від 11.07.2011 р. №031508 від 15.03.2012 року оформлено на адресу ТОВ «Оріент Електро» наступні видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 225360,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 37560,00 грн.).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за липень 2011 р. та березень 2012 р.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини ТОВ «Оріент Електро» з ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», ТОВ «Харс» здійснювались поза межами правового поля.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними оскаржувані повідомлення-рішення відповідача.

Допустимих доказів, які б спростовували рішення контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Зважаючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЕНТ ЕЛЕКТРО» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов