Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/6105/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6105/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріент Електро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оріент Електро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 11 грудня 2013 року №0007492208, №0007502208 та від 11 березня 2014 року №0004232213.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Оріент Електро» відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у контрагентів позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та вчинення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а тому висновки, викладені у акті перевірки, є обґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - правомірними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14 листопада 2013 року по 18 листопада 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оріент Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», ТОВ «Харс» за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 року №1997/26-59-22-08/32856719, згідно висновків якого документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ратуш» та ПП «Альфа-Ком» встановлено наступні порушення:

1) п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 136670,83 грн., в тому числі по періодам:

- ТОВ «Ратуш»: березень 2011 року - 46500,00 грн.; травень 2011 року - 36277,50 грн.; червень 2011 року - 16333,33 грн.;

- ПП «Альфа-Ком»: липень 2011 року - 24760,00 грн.; березень 2012 року - 12800,00 грн.

2) пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139706,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на суму 58125,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 60502,00 грн.; за 2012 рік всього на суму 21079,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 596354,00 грн., а саме: у 2-3 кварталі 2011 року на суму 386854,00 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 209500,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25 листопада 2013 року №1997/26-59-22-08/32856719 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року: №0007502208, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання ТОВ «Оріент Електро» за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 144977,00 грн., в тому числі за основним платежем - 139706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5271,00 грн.; №0007492208, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на додану вартість на суму 146062,00 грн., в тому числі за основним платежем - 136671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9391,00 грн.; №0007512208, згідно якого ТОВ «Оріент Електро» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2-3 квартал 2011 року в сумі 386854,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 209500,00 грн., всього на суму 596354,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві від 14 лютого 2014 року №1552/10/26-15-10-04-04 (2329/7/26-15-10-04-04) про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року №0007512208 та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємтва, передбачене Порядком №1236, податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року №0007502208 та №0007492208 - залишені без змін.

11 березня 2014 року на підставі акта перевірки від 25 листопада 2013 року №1997/26-59-22-08/32856719 та рішення ГУ Міндоходів у м.Києві від 14 лютого 2014 року №2329/7/26-15-10-04-04 про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» №0004232213, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2-3 квартал 2011 року в сумі 386854,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 209500,00 грн., всього на суму 596354,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару (виконання робіт) та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинним на момент виникнення правовідносин.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є понесення таких витрат для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2011 року між ТОВ «Ратуш» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договір підряду №063007, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, виконати роботи по встановленню дизель-генератора (ДГУ) на шасі та настроювання матеріалів ДГУ, а замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити роботу. Пунктом 2.1. вказаного договору визначено, що його вартість становить 98000,00 грн., включаючи ПДВ 16333,33 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Ратуш», як постачальником, було виписано рахунок-фактуру ТОВ «Оріент Електро», як одержувачу, від 30 червня 2011 року №063007 на встановлення ДГУ на шасі та настроювання параметрів ДГУ на суму 98000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16333,33 грн.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №128-06 ТОВ «Ратуш» були проведені роботи по договору №063007 від 30 червня 2011 року, а саме встановлення ДГУ на шасі та настроювання параметрів, загальною вартістю робіт (послуг) 98000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 16333,33 грн.

30 червня 2011 року на підставі вказаного договору ТОВ «Ратуш» було виписано ТОВ «Оріент Електро» податкову накладну №128 на суму 98000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 16333,33 грн.

31 березня 2011 року між ТОВ «Ратуш» (підпрядник) та ТОВ «Оріент Електро» (замовник) укладено договір підряду №0331/04, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, виконати роботи по встановленню дизель-генератора (ДГУ) на шасі та настроювання параметрів ДГУ, а замовник зобов'язаний своєчасно прийняти і оплатити роботу. Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що його вартість становить 81000,00 грн., включаючи ПДВ 13500,00 грн.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №137-03 від 31 березня 2011 року ТОВ «Ратуш» були проведені роботи по договору №0331/04 від 31 березня 2011 року, а саме встановлення ДГУ на шасі, настроювання параметрів ДГУ, загальною вартістю робіт (послуг) 81000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13500,00 грн.

31 березня 2011 року на підставі вказаного договору ТОВ «Ратуш» було виписано ТОВ «Оріент Електро» податкову накладну №137 на суму 81000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13500,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 14 березня 2011 року №031409 та видаткової накладної від 04 квітня 2011 року №82-03 ТОВ «Ратуш» поставило ТОВ «Оріент Електро» пристрій автоматичного введення резерву в кількості 11 шт. на загальну суму 198000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 33000,00 грн.; 17 березня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2011 року №031409 виписано податкову накладну №82 на суму 198000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 33000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 31 травня 2011 року №053107 та видаткової накладної від 07 червня 2011 року №78-05 ТОВ «Ратуш» поставило ТОВ «Оріент Електро» пристрій автоматичного введення резерву в кількості 9 шт., шафу електромонтажну 300х300х100 в кількості 20 шт., шафу електромонтажну 1800х600х400 в кількості 5 шт., генератор ЕР6000 в кількості 1 шт. на загальну суму 217665,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 36277,50 грн.; 31 травня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2011 року №053107 ТОВ «Ратуш» було виписано ТОВ «Оріент Електро» податкову накладну №78 на суму 217665,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 36277,50 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 15 березня 2012 року №031508 та видаткової накладної від 16 березня 2012 року №03-28 ПП «Альфа-Ком» поставило ТОВ «Оріент Електро» пристрій автоматичного введення резерву в кількості 1 шт. на загальну суму 76800,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 12800,00 грн.; 16 березня 2012 року ПП «Альфа-Ком» виписало податкову накладну №28 на загальну суму 76800,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 12800,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою від 11 липня 2011 року №071108 та видаткової накладної від 01 серпня 2011 року №28-07 ПП «Альфа-Ком» поставило ТОВ «Оріент Електро» пристрій автоматичного введення резерву в кількості 2 шт. на загальну суму 148560,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 24760,00 грн.; 13 липня 2011 року ПП «Альфа-Ком» виписало податкову накладну №28 на загальну суму 148560,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 24760,00 грн.

Розрахунки за отримані від контрагентів позивача товари та виконані роботи здійснювались в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки.

Позивачем, основними видами діяльності якого є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, електромонтажні роботи, оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням, подано докази, що поставлені ТОВ «Ратуш» та ПП «Альфа-Ком» товари та виконані роботи використані у власній господарській діяльності ТОВ «Оріент Електро», зокрема, з метою подальшого виробництва власної продукції та її реалізації ТОВ «НВП «Аеротехніка-МЛТ», ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товару та робіт у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів, укладених з ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», рахунків-фактур, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, карток по рахунках щодо оприбуткування товару на складі, попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції, протоколів узгодження договірної ціни, довіреностей на отримання товару, договору оренди складських приміщень.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт та поставки товару вказує, що ТОВ «Оріент Електро» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Ратуш» та ПП «Альфа-Ком» товару та робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 28 травня 2013 року по справі №755/10669/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 (директор ТОВ «Ратуш»), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Разом з тим, даним вироком встановлено, що ОСОБА_2, не мав наміру здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «Ратуш»; придбавши ТОВ «Ратуш», ОСОБА_2 в період з січня 2010 року по січень 2011 року фактично не здійснював господарської діяльності від імені товариства, а надавав іншим суб'єктам підприємницької діяльності послуги з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій.

Разом з тим, господарські операції між позивачем та ТОВ «Ратуш» мали місце 31 березня 2011 року та 30 червня 2011 року. Окрім того, визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, не виключає можливості здійснення ТОВ «Ратуш» реальних господарських операцій, оскільки Дніпровським районним судом м.Києва не досліджувались та не встановлені обставини щодо господарської діяльності ТОВ «Ратуш» по взаємовідносинам з ТОВ «Оріент Електро».

Частиною 1 ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За таких обставин, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирок у кримінальній справі №755/10669/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 не стосується предмета доказування та не береться судом до уваги.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на наявність пояснень ОСОБА_3, який зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Альфа-Ком» та не здійснював фінансово-господарської діяльності, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Однак, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і вищезазначеними контрагентами безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», на підставі первинних документів сформовано валові витрати (витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (робіт) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2013 року №0007492208, №0007502208 та від 11 березня 2014 року №0004232213, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 серпня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.