Постанова

від 25.06.2014 по справі 810/5145/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року 810/5145/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-ВІС» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-ВІС» (далі - ТОВ «Нафта-ВІС» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 № 0001452203 та № 0001462203.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки скрапленого газу між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» (далі - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані») мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки «Інтернафтогазінвест Компані» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 11.06.2014, не з'явився.

Разом з цим, 11 червня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 11.06.2014, не з'явився. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Нафта-ВІС», ідентифікаційний код 23236060, місцезнаходження: 08630, Київська область, Васильківський район, с. Глеваха, траса Київ-Одеса км 32+200 праворуч, зареєстроване як юридична особа Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 04.09.2001. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 03.07.1995 за № 13/146.

Позивач з 03.10.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13661619, яке видано Васильківською ОДПІ (том І а.с.41).

Основними видами діяльності ТОВ «Нафта-ВІС» є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; вантажний автомобільний транспорт.

У період з 06.06.2013 по 10.06.2013, на підставі наказу від 06.06.2013 № 367, повідомлення від 06.06.2013 № 64/22-03, посадовою особою Васильківської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нафта-ВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (код ЄДРПОУ 370046350) за період з 01.10.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складений акт від 12.06.2013 № 764/2203/23236060 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2012 року на суму 13747,00 грн.;

- статті 22, статі 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2794,00 грн.;

- пункту 185.1 статі 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 13092,00 грн.;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у результаті чого угоди щодо придбання у жовтні 2012 року товарів, вчиненні між ТОВ «Нафта-ВІС» та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» не містять у своїй суті розумної економічної причини, укладенні удавано з метою приховування сплати податків.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання скрапленого газу у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на його придбання у вищевказаного контрагента, що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», які у свою чергу ґрунтуюся на матеріалах перевірок його контрагентів.

В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди з 01.04.2012 по 31.07.2012 та з 01.10.2012 по 30.11.2012, яким встановлено, що ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням (стан платника - 7 «До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»).

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», посадові особи ДПІ у Дніпровському районі м. Києва дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства.

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є факт неможливості проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» по ланцюгу постачання.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено виключно у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа Васильківської ОДПІ дійшла висновку, що сума податку на додану вартість, сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», включена до податкового кредиту та витрат безпідставно.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Васильківською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013: № 0001452203, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 17184,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 13747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3437,00 грн. та № 0001462203 згідно з яким, позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12873,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 10298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2575,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, між покупцем - ТОВ «Нафта-ВІС» та постачальником - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» укладено договір поставки від 01.10.2012 № 38-1/10-2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ (том І а.с.89-93).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

На підтвердження поставки у жовтні 2012 року скрапленого газу від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 02.10.2012 № РН-0001720 та від 16.10.2012 № РН-0001785 (том І а.с.95, 99).

Як вбачається із наданих документів, товар (скраплений газ) був переміщений від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» до позивача автоперевізником «Пропан сервіс».

Перевезення вантажу оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, а саме шляхом складання товарно-транспортних накладних від 02.10.2013 № 4041 та від 16.10.2012 № 3905, які містять усі необхідні заповнені реквізити сторін, їх підписи та скріплені печатками.

За результатами господарських операцій ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» видано на користь ТОВ «Нафта-ВІС» податкові накладні від 02.10.2012 № 15 та від 16.10.2012 № 81, на загальну суму 78552,00 грн., у тому числі ПДВ - 13092,00 грн. (том І а.с.97, 98).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача (том І а.с.234, 241).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Нафта-ВІС» та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, а тому формування податкового кредиту та витрат за нею вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 08.05.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

Разом з цим, жодних доказів про наявність на день проведення перевірки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за місцезнаходженням суду не надано.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім цього, як вбачається із Акта перевірки придбаний у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» скраплений газ було реалізовано ТОВ «Білорус ойл», та ПАТ «Вентиляційні системи».

Крім цього, позивачем надані докази наявності у нього у власності та оренді технічної бази, а саме автомобільних газових заправочних пунктів для здійснення реалізації скрапленого газу (том ІІ а.с.36-43).

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу поставки товару у період, що підлягав перевірці, від інших постачальників ніж ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

Такої інформації не надано і позивачем.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача та інших осіб по ланцюгу постачання товарів контрагенту позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2013 № 0001452203 та № 0001462203.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 25.06.2014